Бокшай, Ерделі - і Блека.

Центр області, що лежить недалеко від словацького кордону. 129 тис. жителів (дані 1998 року). Найменший з обласних центрів України. Йому це лише на користь.

Місто сподобалось дуже. Фейерверк на півгодини з останнім боєм 12-тої години як десерт. Замок та саме місто - як основне блюдо. А аперитивом були гори :). А ще тут є дитяча залізниця біля філармонії та кілька чудових храмів. А пропос - Кафедральний вразив тим, що в дійсності є набагато меншим, аніж здається. Розписи Бокшая - класні.

Загальна інформація про місто -  солянка чужих статей.

Стаття з газети "День":

	Привиди Ужгородського замку Василь ЗУБАЧ, «День»

I досі багато таємничих здогадок ходить про Ужгородський замок, який із давніх часів добудовувався, перебудовувався, а для сучасних потреб використовувався навіть у ХХ сторіччі. Багато говорилося про загадкові підземні ходи, по яких заблокованим у замку постачали їстівні припаси. Або йшли в тінисті навколишні ліси, коли загрожувала поразка, капітуляція. Згідно з однією версією, Ужгородський замок сполучався з Невицьким, з іншою — з Мукачівським і Середнянським, з третьою — з усіма трьома. Ми намагалися раніше, за часів «совдепівщини», здійснювати походи в чорні земні нетрі, але загроза завалу рано чи пізно зупиняли наш шлях до темної нескінченності. На жаль, незалежні часи не розвинули національного розуму, зіпсованого імперією. Ніхто із патріотів не захотів відновити ходи, зробити подарунок історії, сучасникам і нащадкам. Їхні захаращені «витоки» віддали під індивідуальну забудову, «запломбували» приємними підзамковими будинками, в які іноді з ходів виходитимуть привиди середньовічних рицарів у латах.

Тільки один найглибший колодязь зберігся у дворі замку. Кам'янистий 32-метровий його циліндр веде до далекого люстерка, вкриваючи подекуди стінки дрібною папороттю. Можна було, кажуть, стрибнути туди і... вижити. Підземний хід з'єднує його з рікою Уж. Кілька років тому кинули туди качку. Вона випливла в Ужі.

Понад тисячу років цьому замку, що розташований на вулканічній горі. Споруди займають 2,5 гектара, замковий парк і садиба — 6 гектарів. У VII-IX сторіччі на Замковій горі було розміщено укріплене городище східнослов'янського племені білих хорватів. Наприкінці IX— на початку Х сторіччя фортеця стала, згідно з легендами, резиденцією князя Лаборця. З появою вогнепальної зброї розпочалися докорінні зміни укріплень, які переважно до кінця ХVII сторіччя набули сучасного вигляду. Про реконструкції свідчать дати, вибиті над в'їзними брамами — 1598, 1653. З трьох боків фортеця оточена сухим каналом, вирубаним у скелях, а з північно-східного — урвищем. Ужгородський замок має форму неправильного чотирикутника з масивними вежами по кутах. Через канал було кинуто в'їзний підвісний міст. З другої половини XVIII сторіччя, коли стіни втратили ключове військове значення, моста не стало, його замінили насипом.

Як і в усіх путящих замках, в Ужгородському також мають бути привиди. Важко відмовити йому в цьому. Згідно з легендою, записаною відомим сучасним фольклористом Іваном Хлантою, в XVII сторіччі володарем Ужгородського замку був капітан Другет — шанований рицар. Мав він красиву доньку. Польські війська нападали тоді на наші міста. Один шляхетський воєвода забажав узяти й Ужгород, переодягся й приїхав туди на розвідку. А донька Другета покохала його, а згодом розповіла, скільки військової сили в замку, як краще його взяти. Батько дізнався про зраду й живою замурував свою кровинку в кріпосній стіні. Перед великою бурею — чути плач. Донька волає на волю...

І справді, найдовше володарювали в Ужгороді графи Другети та їхні нащадки (1322—1691 рр.). Овдовіла графиня Ганна Другет брала активну участь в укладенні унії православної церкви з католицькою 1646 року. У 1678—1685 роках молодий магнат Імре Текелі очолив антигабсбурзьке й протикатолицьке повстання. Його війська брали замок 1679 і 1684 року, частково зруйнувавши його. 14 квітня 1684 року в місті Кошиці (Словаччина) повсталі повісили одного з останніх володарів фортеці династії Другетів — Жигмонда Другета. Але наступного року австрійські війська навели лад. Новим правителем Ужанського комітату і власником Ужгородського замку став полковник Міклош Берчені, взявши за дружину Христину Другет. Вулиці Другетів і Берчені досі сходяться в одній із центральних точок старого міста.

Історик Петро Сова в книзі «Минуле Ужгорода» (1937) писав, що знахідки в Циганівцях, Холмцях та інших селах свідчать про те, що околиці Ужгорода були заселені вже за часів бронзового віку. До пришестя угорців Ужгород був столицею князя Лаборця. А згідно зі свідченням безіменного угорського літописця ХII сторіччя, була першою фортецею, взятою ними нібито навіть без бою після угорського вторгнення на придунайську рівнину в пошуках нової вітчизни...

Утім, Ужгородський замок своєї вітчизни ніяк не знайде. Замуровано ходи. Радянські реставраційні гроші кинуто на вітер. Бідолашні археологи можуть хіба що поплакати над руїнами. І вторять їм під час бур здичавілі замкові привиди .