ЯК ШЕВЧЕНКО І Ко ДОПОМОГЛИ ІТАЛІЙЦЯМ ЧЕМПІОНАМИ СТАТИ

Тобто жереб їх визначив ще раніше, а от “свіжих” титулів вони здобули на щойно завершеному чемпіонаті світу в Німеччині. До того ж Італія виграла чемпіонський титул, зокрема за пасивної допомоги збірної України, яку апеннінці розгромили 3:0 у чвертьфіналі. Судячи з поведінки керманичів нашої збірної, а особливо капітана збірної України Андрія Шевченка, перемогли ще до початку матчу. Італійці заздалегідь вихвалялися, що вони знають, як нейтралізувати недавнього гравця “Мілана”.  Цю тезу вже після гри підхопили наші коментатори, нервово шукаючи пояснення-виправдання, м’яко кажучи, невиразній грі Шевченка проти збірної Італії. Начебто італійські гравці, передусім лінії захисту, сьомого номера у збірній добре можуть вивчити, а ось у клубі (вже колишньому) – ні. Через те він в чемпіонаті Італії добре грав і забивав, а за збірну України тільки гарно падав. Видається, вчорашні партнери по чемпіонату Італії знають якісь позаігрові слабкості Андрія, й завдяки цьому можуть на нього впливати. Принагідно італійською мовою сказати йому, наприклад, таке: “Хлопче, ти ж розумієш, що для збірної України вихід до чвертьфіналу – це вже небувалий успіх. А ось аби нас добре зустріли вдома вибагливі “тіфозі”, потрібно щонайменше дійти до півфіналу. Інакше можуть бути неприємності…”. У такій ситуації для українських вболівальників залишається єдиний вихід – дізнатися про слабинку Шевченка і в такий спосіб, своєю чергою, стимулювати його, аби він навпаки – повністю викладався принаймні у відповідальних матчах за збірну України. На деяких електронних форумах вболівальників вже поширилися на цю тему чутки, які потребують перевірки. Єдине, що на цей час можна сказати – вони не пов’язані з корупційним скандалом, який зараз охопив італійський футбол.

Тим часом найгарячковіші українські шанувальники футболу самі збираються і закликають інших й надалі вболівати за італійський “Мілан” вже без Шевченка, а в чемпіонаті Англії свої симпатії віддавати конкурентам нового клубу Андрія “Челсі” – передусім це “Арсенал”, “Манчестер Юнайтед” та “Ліверпуль”.

Та не залежно від виступів Шевченка викликає особливу стурбованість перспектива виходу збірної України до фінального турніру Євро-2008. Адже задля досягнення цього необхідно щонайменше, аби один з двох новоявлених фаворитів світового футболу залишився поза європейським чемпіонатом. 

Відбірковий турнір Євро-2008 стартує у вересні, і вже на початку жовтня заплановано виїзну зустріч України з Італією. Решта матчів з фаворитами, згідно з календарем, визначеним через жеребкування, відбудуться наступного 2007 року. На початку червня заплановано візит українців до Франції, у середині вересня в Україну приїдуть італійці, а наприкінці листопада - французи. Загалом календар у нашої збірної вдалий. Однак чи допоможе це нашій команді?

Свого часу, коли велися переговори щодо календаря, Блохін щось там говорив про майбутню зміну поколінь у стані наших основних суперників. Так ось – судячи з недавнього програшу Італії з такою грою збірну України це не врятує. Адже вікові лідери Алесандро Дель П’єро та Філіпо Індзагі, які найімовірніше невдовзі можуть залишити національну команду, взагалі не виходили на поле проти України. Франческо Тотті наступного року виповниться 31 рік. Це не так багато, аби залишати збірну. Хоча він і заявив про свою «демобілізацію», але таке рішення швидше викликане емоціями, а відтак може бути переглянутим. Та навіть і без зусиль Тотті у збірної Італії достатньо ігрового потенціалу, аби без проблем упоратися з такою збірною України, яку ми всі побачили у цьому фінальному турнірі. Найстаршим виконавцем, який вийшов на поле проти України, був захисник Фабіо Каннаваро – йому цього вересня виповниться 33 роки. Переважна більшість гравців італійської команди, яка влаштувала нам чвертьфінальний погром у Гамбурзі, наступного року досягне оптимального футбольного віку 28 - 30 років. Тож про відхід зі збірної не думатимуть принаймні до завершення майбутнього чемпіонату Європи. Зокрема це стосується авторів голів у ворота Олександра Шовковського (йому, до речі, вже 31 рік) Джанлуки Дзамбротті та Луки Тоні, яким 2007-го виповниться по 30 років.

Збірну Франції у 34-річному віці вирішили залишити справжні лідери Зинедін Зідан та Ліліан Тюрам. Безперечно, втрати відчутні. Проте й без них у французів не бракуватиме виконавців найвищого рівня у різних ігрових ланках. Чого варті такі гравці, як Т’єрі Анрі, Давид Трезеге, Патрік Вієйра, Вільям Галлас…

Тож аби не вийшло так, що даремно Олег Володимирович сварився з французькими та італійськими представниками – лише розлютив майбутніх суперників. Скептики вже висловлюють прогнози про ймовірний конфлікт, який допоміг би Блохіну у статусі переможця залишити тренерський місток національної збірної. Зараз саме був би доречним відомий скандал з його депутатством. Та, як-то кажуть, проїхали: немає у Блохіна  депутатського мандата – немає через що «принципово» залишати посаду тренера. Хіба що закинути одноблоківцям-«нетаківцям» зіпсований імідж розрекламованої «фартовості» – також  якось запізно. Отож доведеться або перемагати найтитулованіших суперників, або вигадувати якусь «об’єктивну» причину на виправдання невдачі.