Автори / Группа интеллектуальных позерофф Ступени / Провідний «інтелектуальний позер» не вміє бути самітником
Слухати їх — одне задоволення. Дивитися — також. Попри дещо зверхню самоназву «інтелектуальні позери» ці хлопці викладаються на сцені до решти. Гурт «Ступені», яких я дуже люблю і про яких, як виявилося, дуже мало знаю. Хлопці щойно випустили кліп, завершили великий гастрольний тур, готуються до запису нового альбому, а крім цього ще й живуть, як і кожен з нас, своїм повсякденним життям. Сподіваюся, серед наших читачів є щасливці, обізнані з цими й навіть не з цими подіями, але для тих бідолах, які, подібно мені, не відали досі таємниць цієї чудової команди взагалі та її
— Ігоре, чому саме «інтелектуальне позерство»? В цьому дійсно є частина концепції, чи це так, для краси? Припустимо, скільки я тебе знаю, ти завжди здавався мені людиною щирою, з якою слово позерство просто не в’яжеться.
— Ну, это давно пришло.
— Тобто це не так визначення стилю, як визначення концепції?
— Да, да, именно.
— Останнім часом у вас було багато концертів по Україні. Це був такий вибух гастрольної діяльност, чи ви завжди гастролюєте в такому темпі?
— Есть периоды, весна там, осень, зима, когда больше всего гастролируем. Нынешний тур ничему не посвящался, просто: делали — и делали. Вот осенью, если все хорошо будет, то надеемся, что появится альбом новый. Клип уже готов (режиссеру его, кстати, пять поставили за эту работу), и вот с ними мы уже думаем сделать презентацию, поехать осмысленно, не так, как мы до этого катались. Проехать по тем же городам, да и по новым, наверное.
— До речі, про міста. Є якісь міста, в яких виступати особливо класно? Які відрізняються чимось: або клубом, або публікою…
— Ну даже не знаю… В Симферополь приятно приезжать. Там друзья, мы очень давно уже туда ездим и рады всегда друг друга видеть. Последний концерт там был очень хороший. Клуб, который в Хмельницком, — там люди
— Тобто просто заради гастрольної діяльності не виступаєте?
— Да у нас ведь какой гонорар не поставь, все равно мало денег, потому что народу много. И соответственно мы не ради денег едем :)
— А якщо брати останню гастрольну програму, то який концерт був найвдалішим, на твою думку, і чому?
— Блин, даже не знаю…
— Ну, якийсь був зразковий концерт гурту «Ступені»?
— Мне не понравился концерт в Харькове. Очень не понравился. Не было флейтиста с нами.
— Бачиш, а з глядацької точки зору все було чудово…
— Ну, энергетически, наверное, хороший был концерт. Но я потом на видео посмотрел — ну не то. В Симферополе хороший концерт был. Приятно было в Днепропетровске поиграть, два раза даже.
— А для того, щоб «Ступені» відіграли ідеальний концерт, які потрібні передумови?
— Ну, звук, два ящика водки, три куба героина… наркотиков миллион :))) И мы не помним ничего — идеальный концерт :) Если бы мы не играли ничего — вот это бы был идеальный концерт. Ни одной лажи. Я так часто говорю… Когда в космосе себя ощущаю на сцене — вот это для меня идеальный концерт. Когда ты сам находишься в песне. Не видишь себя на сцене, не чувствуешь себя на сцене, а просто живешь и все…
— Переходячи від концертів до пісень: вони так само всі чимось своїм відрізняються, чи є серед вашого репертуару якісь улюблені пісні Волошина, які особисто він вважає вдалими? Які, наприклад, особливо добре сприймає публіка?
— Дело в том, что песни, которые хорошо воспринимает публика, несколько отличаются от тех, которые нравятся мне. Например, песни «Жінка», «Дама Б.» мне абсолютно не нравятся. То есть не так, чтобы абсолютно, но все же это не то.
— Хоча публіка від них, безперечно, в захваті.
— Да, тут все в порядке. Но они на уровне
— Ти часто в піснях розчаровуєшся? Буває таке, що з часом розчаровуєшся в якійсь пісні?
— Да, конечно. Бывает, что смотрю и понимаю, что некоторая переоценка ценностей произошла. В определенном возрасте у меня произошло несколько переоценок, например. Последняя, правда, была довольно давно, и я надолго утвердился в своих вкусах.
— А от щодо історії пісень: є серед них якісь цікавинки? Щось цікаве для тебе або принаймні просто історія?
— История… Ну, например, «Жінка». Собрались мы
— Досміялися, тепер на кожному концерті граєте :)
— Да. И песня ведь вышла никем не сочиненная. Все, кто сидел тогда, все
— Якось у своєму ЖЖ ти поставив до всіх запитання: «Що би ви робили без Волошина?» От у мене запитання трохи вужче: а що би робили без Волошина «Ступені»?
— Ну, это я сейчас начну выпендриваться :) Я чаще смотрю на всё объективно, даже когда песни слушаю. Я не ассоциирую себя с тем Волошиным, который поёт, просто слушаю объективно, как слушатель. И также и здесь: посмотреть объективно со стороны на того Волошина, который играет в «Ступенях»… Что бы они без него делали… Ничего бы не делали. Музыкой занимались бы, я знаю точно, два человека:
— Дещо споріднене запитання. Ми всі бачимо виступи, концертну діяльність, але ж існують ще й репетиції, «внутрішня кухня». Яку «немузичну» роль кожен у «Ступенях» виконує найкраще?
— Игорь Сухой, барабанщик, — он может проследить
— І ще: це ж він бачив Пєнкіна? ;)
— Да, и это он видел Пенкина :) Это вообще «переходящий кивин», достался нам от Клавдии Шульженко на концерте… Это вечный человек, пышущий афоризмами. Мне кажется, даже если не будет никакой группы, все равно он будет ездить и будет играть. Сережа Галайчук, гитарист, хочет
— А хто рветься вперед?
— Все остальные :) Я их всех очень люблю, иногда мы ссоримся… нет, не ссоримся — не понимаем друг друга. Но это нормально.
— Тобто «Ступені» фактично є одним організмом, а не колективом, об’єднаним під лідером?
— Ну может, разве что в восприятии людей на концертах… Хотя нет, даже на концертах люди
— Ігоре, ти говорив, що без тебе більшість в «Ступенях» не займалася би музикою. А чим би займався ти, якби якісь обставини завадили тобі займатися музикою?
— Блин, какие у меня наклонности в детстве там были… Вот кем бы я не стал, могу сказать. Военным — точно. Врачом стать, наверное, мог бы, потому что в школе на УПК я ходил на «медсестру».
— Тобі подобалось?
— Да, клёво было, нормально. Ещё мог бы стать археологом, если бы с головой все было в порядке :) Если бы у меня не было
— До питання концертів у Дніпропетровську. Останнім часом наш глядач (слухач?) постійно має змогу бачити гурт «Ступені» на одних майданчиках із гуртом «Вертеп», цілком відмінним за стилем.
— Да, неформатно.
— Те, що це неформатно, одразу впадає в око. Це лише питання приязних особистих стосунків, чи щось спільне в концепції, на твою думку також є?
— Нет, это совершенно разные вещи. Ничего общего :)
— Цікаво, а ти, як людина іншої культурної формації, як міг би означити концепцію цього колективу в кількох словах? «Ступені» — інтелектуальні позери, а хто «Вертеп»?
— Гурт мандрівних дяків :))
— Ні, це їхня самооцінка, а що думає про це Ігор Волошин? :)
— Блин, как же это сказать… Это
— Поетично :) Тепер до більш особистих питань: скажи, якби в тебе була дитина, яку б книжку ти обов’язково читав їй перед сном?
—
— Тобто це не була б якась улюблена книжка з твого дитинства?
— Нет. Мне мама все время рассказывала сказку, которую сама придумывала. Каждый вечер она рассказывала мне продолжение этой сказки. Это очень долго тянулось. Пока я не понял, что этой книги нет вообще :) Вот это у меня отложилось. А читать я рано стал, но
— А зараз, будучи дорослою людиною, ти ніколи не відчуваєш інтересу до якихось суто дитячих речей? Я, наприклад, дуже люблю дивитися мультики… :)
— Нет, мне неинтересно мультики смотреть. Но
— Є якісь життєві дрібниці без яких не може жити Волошин?
— Точно без
— Можливо, ти можеш назвати себе людиною, яка не залежить від дрібничок?
— Наверное, завишу, просто не знаю об этом… Слушай, я вспомнил! Не могу жить без того, чтобы из дому не выйти хоть раз в день. Депрессия. Обязан выйти из дома вечером. Вызвоню
Отож, я дійшла висновку, що інтерв’ю наше в кожнім разі пройшло не намарно: ін’єкція спілкуванням відбулася, депресії з Волошиним того дня вже нічого не світило :) Чого і йому, й собі, й вам усім бажаю.
Допікала Волошина дурними запитаннямиВікторія Наріжна
Додав Art-Vertep 12 липня 2006
Про автора
«Группа интеллектуальных позёрофф» - культовые герои клубных и концертных площадок Днепропетровской области и окрестностей, всерьез нацеленные на захват всеукраинского пространства.
pryvit usim! nu i zvychayno Voloshynu. garne interviu vyyshlo. vin takyy, blin, bilyy ta puhnastyy. dumau, moge i diysno malo pro niogo znaemo. meni duge prykro, wo nayblygchi 2 misiaci ne pobachu novyy klip na piatirochku. nu wo g, moi pryvittannia!