Той самий великий роман

Друг Юрія Андруховича та Стаха Перфецького, німецький письменник Інґо Шульце не приїхав в Україну презентувати 24-й переклад свого роману «Симпл сторіз».

Вимріяна та ретельно спланована подорож в Україну не відбулася, оскільки перед тим Шульце їздив у Єгипет і підхопив якусь тропічну хворобу.

Упорядник «Колекції Перфецького» у видавництві «Класика» Юрій Андрухович і перекладачка «Симпл сторіз» Ольга Сидор провели презентації у Києві та Львові, а згодом у Франківську та Чернівцях, самі. Андрухович розповів про своє знайомство з Інґо Шульце, про те, як не схожий він на інших друзів Перфецького — l’enfant terrible польської літератури Анджея Стасюка й угорського гавроша Петера Зілагі, зачитав листа від хворого Шульце, в котрому той перепросив перед кожним, хто таки прийшов на презентацію його «роману зі східнонімецької провінції», зокрема у Студентський клуб ЛНУ. Пані Сидор розповіла свою історію знайомства з текстами найвідомішого у світі німецького письменника з покоління «сорокарічних». Згодом трохи почитали і виявилося, що під час озвучування вголос оповідання видаються прозорішими, але сумнішими. Наприкінці послухали самого Шульце на CD, коли він читає свої тексти.

На відміну від Андруховича, германістка Ольга Сидор не знайома ні зі східнонімецькою провінцією, ні особисто з Інґо Шульце, проте заглиблення у тексти «Симпл сторіз» — 29 дивних оповідань, 29 маленьких трагедій невеликого міста Альтенбурґ колишнього НДР — було відносно безболісним через упізнаваність їхніх персонажів. Саме для таких східних німців, «оссі», вона перекладала наприкінці 80-х.

Цілком позитивний, дещо бюрґерський, якщо вірити Андруховичу, Інґо Шульце написав той самий великий роман про об’єднання західних і східних німців, про життя, взаємне притирання, випробування після падіння Берлінського муру, коли революція закінчується і, за висловом Шульце, героїчні історії перетворюються на прості — «симпл сторіз». Англійська назва пояснюється не тільки і не стільки нав’язливими наріканнями на американізацію Німеччини, скільки самим жанром — короткого оповідання. Сам автор пояснював 1998-го, коли роман «Симпл сторіз» вийшов у Німеччині: «Я читав американські short stories, інтонації котрих зачаровували знову і знову. Сподівався, що мені вдасться у цьому саунді розповісти про сучасну Східну Німеччину…»

Саме такі короткі оповідання друкують у журналі The New Yorker, який вважає, що Шульце колись стане лауреатом Нобелівської премії. Для цього редакція навіть сфотографувала його з іншими майбутніми великими письменниками. Очікування німців Інґо Шульце виправдав. А поза тим, він володіє здатністю писати симпл сторіз — короткі та прості оповідання, які, мов пазли, дивовижно поєднуються у приголомшливий і загадковий роман.

Оксана Форостина

Додав Art-Vertep 10 березня 2005