«Останній дзвоник» із присмаком аміаку
У заключний день роботи парламенту IV скликання було скасовано недоторканність депутатів місцевих рад і випробувано новий вид політичної «зброї» — нашатирний спирт Дмитро ЛИХОВІЙ   Леся ШОВКУН   

Учора народні депутати зібралися на останнє пленарне засідання Верховної Ради IV скликання. Це дійство трохи нагадувало останній шкільний дзвоник: багато гостей, груповi фото, незвичний — піднесено-грайливий — настрій, в очах багатьох «випускників» — ностальгійні спомини про яскравi роки, проведенi на депутатській лаві.
Однак були й особливості. По-перше, парламентарії чітко поділялися на дві категорії — ті, що лишаються «на другий рік» (на наступну каденцію — як такі, що пройшли до ВР за списками п'ятьох партій і блоків-переможців), і такі, що втрачають мандат всерйоз і надовго. Останній «вид» нардепів учора найбільше говорив про потребу перерахунку голосів на виборах-2006, але, забігаючи наперед, зазначимо, що їхні ініціативи закінчилися нічим. А по-друге, оскільки день був не просто сесійним, а й цілком робочим, то відбувалися обговорення й голосування з багатьох питань порядку денного.
Серед головних результатів — нардепи з самого ранку скасували прийняту ними минулого року недоторканність депутатів місцевих рад та відмовилися приймати присягу суддів Конституційного Суду, визначених Президентом Ющенком. Щоб не допустити початку роботи КС, опозиціонери з Партії регіонів, які заблокували трибуну, вдалися навіть до парламентського ноу-хау. Якщо раніше в хід ішли мегафони, сирени й кулаки, то тепер анонімний депутат-винахідник і раціоналізатор застосував таку зброю, як... нашатирний спирт. Саме цей водний розчин аміаку «регіонали» розлили у великій кількості в президії біля крісла першого віце-спікера Адама Мартинюка, посиливши різким запахом «хімії» свою блокаду. Відтак до 16-ї години в парламент не прийшов ані обіцяний Президент Віктор Ющенко, ані кандидати в конституційні судді, про присягу яких у понеділок домовилася погоджувальна рада парламенту...

Київ ускочив у гречку
Переможцем у боротьбі за крісло мера столиці оголошено Черновецького, але опоненти та слідчі прокуратури підозрюють його у підкупі виборців Іван ЛЕОНОВ.   

Гречка, олія, банка згущеного молока, шоколадка... Таким є неповний перелік продуктового набору від благодійника Леоніда Черновецького, відомого мільйонера та власника концерну «Правекс», для всіх нужденних мешканців столиці. Багато киян посмакували безплатною гречкою, а відтак віддали свої голоси на виборах столичного мера саме за годувальника. Нагадаємо, що пан Черновецький набрав на виборах майже 32% голосів, залишивши далеко позаду головних конкурентів i героїв України — відомого боксера Віталія Кличка та чинного мера столиці Олександра Омельченка. Звісно, що опонентам переможця така «ковбаса для киян» не до смаку, інакше як підкупом виборців особисто Сан Санич «сітьовий маркетинг» від Черновецького не називає, тому й подав у тервиборчком дві скарги на дії банкіра. Мета одна — визнати вибори мера недійсними i влаштувати перевибори. Долучився i нардеп, довірена особа кандидата Омельченка Михайло Поживанов, який подав скарги в Шевченківський райсуд Києва і тервиборчком.

«Я не буду знову зупиняти поїзди!»
Під двічі обстріляною Новобогданівкою минулого тижня групи розміновування відкрили черговий «сезон полювання» за боєприпасами Андрій БАГНЮК   

Максимально дистанціювавшись від передвиборчих баталій, голова Запорізької ОДА Євген Червоненко зосередився на «больових точках» регіону. Одна з найпекучіших, звісно ж, — артбаза військової частини 2985, пожежа на якій у травні 2004 року призвела до підриву боєприпасів. Побувавши у першій декаді березня на горезвісній базі небезпечного для людей і довкілля боємотлоху, Євген Червоненко впевнився: за такого перебігу подій ніхто не може гарантувати, що непрогнозований обстріл мелітопольських сіл не станеться втретє! «Я не буду знову зупиняти поїзди, — обурювався регіональний лідер. — І не тому, що я вже не міністр транспорту; треба наводити порядок у зоні НП!».

Купи слона!
Де золота середина між «хочу» і «треба», які іграшки купувати своїй дитині та чи варто відпускати «молодших» у віртуальний світ Людмила РЯБОКОНЬ.   

У «Бляшаному барабані» Гюнтера Граса головний герой обожнював свій маленький іграшковий барабан, який втомлені бамканням батьки всіляко намагалися відібрати, виманити, заборонити. Подібні зіткнення між батьківськими очікуваннями та дитячими уподобаннями трапляються часто. І починаються вони з проблеми: яку іграшку купити — ту, яку просить дитина, чи ту, яка більше подобається батькам?

Нащадки останнього хана
Як спадкоємці хівинської династії стали українцями Вiктор МЕЛЬНИК   

Життя, за незбагненними законами випадковостей, іноді підкидає зустрічі, які можуть круто змінити і долі, і уявлення людей про самих себе та своє походження. Несподівано зв'язуються родові ниточки, що, здавалося, давним-давно обірвалися назавжди.