This version of the page http://www.pic.com.ua/illenko-yuriy-gerasimovich.html (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2007-12-25. The original page over time could change.
Іллєнко Юрій Герасимович - Політика і Культура
 
 
 
А Б В Г Д Є Ж З І К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
 
 
 

Іллєнко Юрій Герасимович

Дата народження: 18 липня 1936

Народний артист України, академік АМУ, член НРУ; кінооператор, кінорежисер, кінодраматург.
Народився 18.07.1936 р. (м. Черкаси) у родині інженера.
Освіта вища, закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії (операторський факультет, 1960), кінорежисер.
З 1960 р. - асистент оператора Ялтинської кіностудії художніх фільмів.
З 1963 р. - оператор, режисер, сценарист, актор Київської кіностудії художніх фільмів ім. О.Довженка.
З 1969 р. - керівник операторської майстерні на кінофакультеті, зав. кафедри кінорежисури та кінодраматургії (з перервами), професор Київського інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого.
З 08.1991-11.92 - голова Державного фонду української кінематографії при КМ України.
З 04.-10.1992 – член Колегії з питань гуманітарної політики Державної думи України.
З 09.1996-98 рр. – член президії Комітету з Державних премій України ім. Т.Шевченка.
Член-засновник Академії мистецтв України (12.1996). Член Національної спілки кінематографістів України. Лауреат Державної премії України ім. Т.Шевченка (1991).
Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, "Знак Пошани", Св. архистратига Божого Михаїла (01.1999; УПЦ КП), "Медаллю Миру", Почесною відзнакою Президента України (1996).
Оператор фільмів:
"Ранок міста, в яке закоханий" (студентська курсова робота),
"Прощавайте голуби" (1960, диплом. робота),
"Десь є син" (1962),
"Тіні забутих предків" (1965, гран-прі Канського фестивалю, Друга премія Міжнародного кінофестивалю "Південний Хрест" в Мар-дель-Плата, Аргентина, 1965; премія ФІПРЕССІ за операторську роботу, колір і зйомочні ефекти; Кубок Міжнародного кінофестивалю у Римі, Італія, 1965; Премія Британської кіноакадемії за кращий зарубіжний фільм 1966; Спеціальна премія за талановитий пошук і новаторство Всесоюзного кінофестивалю у Києві, 1966; Золота медаль за режисуру Міжнародного кінофестивалю у Салоніках, Греція, 1966; Почесний диплом Міжнародного кінофестивалю у Мельбурні, Австралія, 1967; загалом - понад 100 призів і дипломів кінофестивалів),
"Ave, Maria!" (1999).
Грав у стрічках:
"Вулиця Ньютона, будинок N 1" (Тимофій Сувернєв),
"Мріяти і жити" (Герасим).
Брав участь у створенні сценаріїв кінокартин "З нудьги", "Вечір на Івана Купала", "Білий птах з чорною ознакою", виступаючи автором більшості своїх фільмів.
Режисер фільмів:
"Криниця для спраглих" (1965; Висока оцінка МКФ у Сан-Франциско, 1988),
"Вечір напередодні Івана Купала" (1969),
"Білий птах з чорною ознакою" (1972; Золота медаль 7 Московського міжнародного кінофестивалю; відбіркова премія "Срібні сирени", МКФ, Соренто, Італія, 1972),
"Наперекір всьому" (1972),
"Мріяти та жити" (1973),
"Свято печеної картоплі" (1976),
"Смужка нескошених диких квітів" (1978),
"Лісова пісня. Мавка" (1981),
"Легенда про княгиню Ольгу" (1982; Почесний приз Києва Юрію Іллєнку на ВКФ 1984),
"Солом'яні дзвони" (1987),
"Лебедине озеро. Зона" (1990; Премія ФІПРЕССІ на Міжнародному кінофестивалі в Каннах, Франція, 1990; премія "Ескор" молодої критики; Приз "За кращу операторську роботу"; приз "Золотий витязь" Міжнародного кінофестивалю Нови Сад, Югославія, 1993; приз "За кращу операторську роботу" Міжнародного кінофестивалю "Кінотавр", Сочі, Росія, 1991),
"Гетьман Мазепа" (2001).
Ним написано лібрето балетів, "Ольга" (1990), роман-сценарій "Агасфер. Хроніка другого пришестя Христа" (1994) тощо, монографія "Парадигма кіно" (К., 1999). Головні ролі в фільмах "Вулиця Ньютона № 1", "Мріяти і жити".
Режисер-постановник фільму "Молитва за гетьмана "Мазепу"
Автор понад 20 сценаріїв і лібрето балетів, за якими створено 12 фільмів і 2 балети "Агонія" ("Прометей") (1982; Бєлградський театр опери та балету), "Ольга" (1990; Київський театр опери та балету).
Персональні виставки живопису: у Києві (1968), у Відні (1992).