№ 4 (16),
квітень 2007

АДРЕНАЛІН

«Хресна» дорога з Микуличина в Космач

Через десяток вершин і попри десяток каплиць

Тримаймо ноги в теплі

Що воно і навіщо: туристичні бахіли, гамаші, ліхтарики

Той, що вказує шлях

Китайці його придумали а тепер підробляють

Як джипарі Свидовець об'їжджали

Фестиваль «Джипінг на снігу» демонструє принади березневих гірських доріг

Вільний політ

Змагання з фрірайду під Говерлою — технічність, впевненість, краса

Галопом по стежках

Готуються восьмі всеукраїнські змагання з пішого туризму в Карпатах

«Планета Драгобрат» — більше, ніж просто фестиваль

Організатори розповідають про атракції майбутнього високогорного сейшену

«Світло і сповідь» писав на Вишківському перевалі

Фронтмен «Плачу Єремії» мешкає в Києві, але не зраджує Карпатам

Колорит

Історичні вогні янтарного міста

Бурштин — батьківщина коронних гетьманів, графів та енергетиків

Львівський дзиґарок не знає зупину

Коли циферблат є одним з облич європейського міста

НАСЕРЕДИНІМІСТА

Письменник Юрко Іздрик проводить експеримент з простором Івано-Франківська

Автентика

Італія з ароматом сицилійських спецій

Наш кореспондент опиняється в полоні острівного «сонячного трикутника»

Кава мусить бути

Розмірковування за філіжанкою культового напою

 на початок

«Добрий день, шановна редакціє!» А далі — за текстом. ...Ви нам пишете (класично — на папері — й електронною поштою). Критикуєте (часом навіть обурюєтеся :-) — отже, хочете, щоб журнал став кращим. Хвалите — отже, вам з нами не скучно. Пропонуєте ідеї, рубрики, тексти, ділитеся враженнями від подорожей, ділитеся досвідом. Направду приємно. Звичайно, нема змоги надрукувати ваші листи і розповіді у журналі. У певній мірі цю неможливість найближчим часом компенсує наш сайт, де ми публікуватимемо ваші дописи у електронному вигляді. А поки що залишається подякувати от хіба у редакційній статті. До речі, ми, журналісти, самі довідуємося з ваших листів про те, чого, може, ніколи б і не знали. І передаємо, як у тій дитячій грі в квача, далі... Так що збагачуємося взаємно.

Пишіть. Відкрили для себе новий маршрут Карпатами — розкажіть нам. Знайшли на туристичній стежці щось несподіване й цікаве — «тицьніть носом» і нас. Зіткнулися з проблемами у виборі чи використанні туристичного спорядження і знайшли вихід із ситуації — порадьте журналістам, а вони поширять інформацію. Поїхали за кордон і для себе зламали стереотип про «чужі землі»? Що ж, ми теж готові ламати стереотипи. Ну, і так далі. Пишіть — давайте нам зрозуміти, що між вами і нами є постійний контакт, що журнал вам потрібний. Ми належимо до одного середовища, може, й до одного виду — принаймні на момент, коли подорожуємо (навіть якщо це віртуальна подорож). Така собі поширена по всьому світу популяція — homo pereger (людина, що мандрує) або homo viabundus (людина, що в дорозі).

Вітаємо вас, дорогі наші читачі, з Великоднем! Щастя вам, здоров'я, мандрівницького везіння. І нехай ваші стежки жодним чином не нагадують «хресну дорогу». Ну, хіба в тому сенсі, в якому її такою назвав у цьому числі журналу наш кореспондент, чий шлях через десяток карпатських вершин виглядав як перехід від одного гуцульського хреста до іншого. Але то був не надто важкий маршрут.

Щасливих вам доріг!

Редколегія

Отже, читайте у новому номері такі матеріали:

«Хресна» дорога з Микуличина в Космач Прогулятися навесні горами з Микуличина в Космач, як виявилося, не просто. Дводенний перехід протяжністю 40 кілометрів, який здійснили кореспонденти журналу, через гори Ліснів, Чорний Погар, Сиголку, Горду-Доброкіївську, місцями травичкою, а подекуди потопаючи у півметровому снігу, дає незабутнє уявлення про природну сутність Карпат. Колориту додавали встановлені на полонинах хрести та каплички, які є невід'ємною частиною життя горян, що й зумовило назвати перехід «хресною» дорогою. Якщо бути уважним та спостережливим, з маршруту збитись неможливо, але краса та велич гір навкруги відволікає та змушує іноді блукати і робити добрячі зигзаги. Влітку — маршрут загальнодоступний, та в зимово-весняний період деякі ділянки складні для проходження.		Як джипарі Свидовець об'їжджали Якщо ти ще не власник «джипа» і не брав «на абордаж» Драгобрат — в тебе все життя попереду! Зірки автоклубів Львова, Івано-Франківська, Чернівців, Вінниці, Закарпаття усвідомили це під час останнього березневого вік-енду на Свидовці. Лід, вода, що замерзає грязюкою на лобовому склі; удари головою якщо не об кермо, то в підголовник або стелю машини — це майже дрібнички у порівнянні з тим, яку насолоду отримали учасники фестивалю позашляховиків від перегонів. Але про це можуть сказати тільки вони — «аси» гірських доріг. Рейд був важким і деякі атомобілі зазнавали ушкоджень, на другу частину змагань наважились тільки найсміливіші. І не дарма. Відвага принесла їм перемогу. А наступний джипінг у жовтні.
Львівський дзиґарок не знає зупину Якщо завітаєте до Львова, ви маєте нагоду зустрітись з несподіваним відкриттям. Львів -місто-музей старовинних годинників. Скажімо, годинник на міській ратуші — один з найстаріших в Європі. (В матеріалі детально розказана його історія). А з оглядового майданчика ратуші можна побачити ще один годинник — на вежі церкви Святого Андрія. Годинники є і на багатьох інших церквах Львова, що узагалі характерно для старої Європи. Деякі з курантів відреставровані і працюють, інші ж — мовчать. Але місто цікаве не лише годинниками, що прикрашають фасади будівель. Львів зберігає найбільшу колекцію старовинних кімнатних та кишенькових годинників в Україні. У музеях Етнографії і художнього промислу та у Львівському історичному знаходяться найцінніші колекції у Східній Європі годинників XV-XX століть. Це більше чотирьох сотень дзигарків.
НАСЕРЕДИНІМІСТА топологія dеja vu Мабуть, тобі знайоме відчуття дежавю. Кожен з нас вважає, що воно виникає випадково і ця випадковість не залежить ні від кого. Ти помиляєшся! Якщо дежавю відбувається з тобою у Івано-Франківську, то знай — це не просто мимовільне відчуття, це майже «тайна масонська змова», «запрограмована з темряви середньовічних проявів інквізиції». Що й доводить у свому ессе-досдідженні «Насерединіміста» письменник та перекладач, автор книг «Воццек», «Подвійний Леон» та інших Юрко Іздрик.

У номері ще багато чого цікавого:

— Тримаймо ноги в теплі

— Той, що вказує шлях

— Вільний політ

— Галопом по стежках

— «Планета Драгобрат» — більше, ніж просто фестиваль

— «Світло і сповідь» писав на Вишківському перевалі

— Історичні вогні янтарного міста

— Італія з ароматом сицилійських спецій

— Кава мусить бути