|
ПЕРКАЛАБА і друзі
текст: Сергій ПАВЛЮК
фото: Мирослав КУШНІРЕНКО
Йордан, 19 січня, сірий зимовий ранок. На термометрі вісім градусів морозу, сильний вітер зі снігом додає ще стільки ж. На набережній Бистриці Солотвинської в Івано-Франківську збираються учасники і друзі, напевно, найбільш гірського українського гурту «Перкалаба». Щороку в цей день вони влаштовують тонізуюче зимове купання. Щоправда, фронтмен групи Андрій Федотов (в народі Фєдот) купається разом з батьком майже цілий рік, і то вже більше десяти років. Решта (кожного року до компанії долучаються нові обличчя) моржують тільки на Йордан. Наразі і Федотових вже троє маленький Данило доволі впевнено почувається у гучній чоловічій компанії, хоч у крижану воду ще не лізе.
До Андрія напередодні зателефонували декілька хлопців і сказали, що не зможуть прийти. Справи, хвороби, тепла постіль, холодна погода іноді важко себе перебороти. Для самого Фєдота зимове купання щоразу проходить у три етапи: думки-вагання, вода, а потім шалене відчуття задоволення, коли неможливо стримати крик...
...Поодинокі закутані перехожі здивовано озираються на веселу команду, що прямує до берега річки. Бистриця замерзла тільки місцями, тож зануритися є куди. Чоловіки, перекидаючись жартами, швидко роздягаються і один за одним «влітають» у холодну воду. Вона, звичайно, тепліша за повітря, але спочатку обпікає вогнем. Дехто ще пробує плавати або обливається, стоячи по коліна у воді. Більшість вистрибує звідти, напевно, не гірше за пінгвінів, що рятуються від морського лева. Радісні верески лунають над річкою кайф швидко передається, і хлопців охоплює якась шалена радість і відчуття справжнього свята...
Тепер скоріше витертись і одягтися. Чай з термоса, бутерброди з сиром. Де й подівся той сірий ранок? А насправді ж довкола нічого не змінилося. Тільки з’явилося щось у грудях...
Кажуть, що в цей день купатися можна всім ніяка хвороба не причепиться. Навіть навпаки. Фєдот стверджує: продюсер «Перкалаби» Олег Гнатів хворів минулого року саме тому, що не зміг прийти на традиційну зимову купіль. Ну, то будьмо здорові...
Христос хрестився! У ріці Йордані!
«Коли починає грати «Перкалаба», не йдеться про аналітику. Музика настільки фізіологічна, що, як горілка, спочатку хоч-не-хоч діє, а вже тоді можна роздумувати про те, що це було. Переважно хочеться повторення цього стану.
Феноменом «Перкалаби» є цимбали. Вони організовують і присмачують їх музику. У деяких моментах ритм сягає 180-ти ударів метронома на хвилину. Духові інструменти надають того звуку, від якого німіє низ живота. Особливо добре слухати «Перкалабу» на живо».
Тарас ПРОХАСЬКО,
друг «Перкалаби» |
Творцем естетики та ідеології групи є Олег Гнатів, відомий у музичних колах як Мохнатий.
Олеже, що таке «Перкалаба»? Звідки вона взялася?
Надіюся, що з неба, а не з-під землі! А що таке «Перкалаба», ми й самі ще до кінця не знаємо час покаже.
Далеко в Карпатських горах є ще одна Перкалаба...
Прикол в тому, що Перкалаба то такий малесенький присілочок на дев’ять хат під румунським кордоном, глушина, місце, де дідько добраніч каже. На все село тільки один телевізор, і той у лісництві. В селі живуть: один прапорщик з прикордонної застави, один лісник, пара лісорубів, буфетниця, декілька дідів і бабок, кілька молодих пацанів після армії і одна дівка на виданні, яку оберігає все село. Діточок відправляють учитися за 40 кілометрів у школу вони там при школі і живуть, удома бувають на канікулах. У село можна дістатися лише з пізньої весни до ранньої осені, і то не кожною машиною. На горі стоїть колишній радянський військовий комплекс ПАМІР, розбитий три величезні білі сфери, гуцульський Твін Пікс.
Сюди в 50-роках НКВС засилало всіляку дрібну «десиду» на лісоповал, вони тут жили в бараках-гуртожитках, з часом асимілювалися з гуцулами. Уявіть собі цей мікс: абсолютно вільні і горді горці і такі ж вільні і горді люди з міст. Живуть у «диких» горах любляться, бавляться, діточок родять. Нікому нічого не винні й не мусять. Оце і є Перкалаба.
Дух і настрій вашої музики цілковито перкалабські?
Точно.
Різні видання по-різному означають стиль групи: чи то етнічний рок, чи то етно-поп. Хтось вважає, що ви підхопили хвилю Бреговича, інші порівнюють вашу музику із звучанням фільмів Кустуріци. Прості гуцули кажуть, що «Перкалаба» то «весілє». А ви що кажете?
Кажу, що «Перкалаба» то життя, яке є чудо! Це правда, що найдрайвовіша музика на гуцульскому весіллі. Гуцульске весілля зовсім не таке, як на рівнині, по драйву воно перевершує будь-який рок-н-рол. Музиканти грають зі швидкістю 160 ударів у хвилину, чистий драменбейс. В «Перкалабі» половина музикантів весільні, але не «кабацькі». Звідси й стиль музика, що проростає з гуцульських коренів.
«Перкалаба» запросто грає, де хочеш чи то на вулиці, чи в поїзді, чи під пологовим. Жодне Різдво у Франківську не проходить без нашого колядування. Кілька чоловік замовили нас собі на похорон. І на весіллях грали, і чотири рази зустрічали наших басиста і цимбаліста з діточками новонародженими. Часом просто збираємося і граємо для друзів. Так і живемо весело і радісно.
«Гори» одна з перших пісень «Перкалаби». Так само називається один з останніх альбомів. А була ще й «Музика Гр», тобо гір. Чим для «Перкалаби» є гори?
Усім. Місцем, звідки вийшли, і куди повернемося. Жити і вмирати треба там, де тобі добре. p
Фото з архіву «ПЕРКАЛАБИ»
ПЕРКАЛАБА:
Андрій (Фєдот) Федотов (вокал, гітара)
Ярема Стецик (бас-гітара)
Володимир Шотурма (цимбали)
Сергій Шваюк (труба)
Саша Сингаєвський (барабани)
Ігор Римик (перкусія)
Сергій Леонов (гітара)
Орест Гудима (тромбон)
Олег Гнатів (продюсер) і друзі.
Штаб-квартира Івано-Франківськ
В інтернеті www.perkalaba.com.ua
Перший концерт «Перкалаба» дала у 1998 році в Івано-Франківську. Протягом наступних років гурт часто виступав з концертними турами у київських, московських та санкт-петербурзьких клубах, брав участь у багатьох фестивалях.
Учасники групи пишаються виступом на Майдані Незалежності у грудні 2004-го.
ФЕСТИВАЛІ:
«Культурний герой», «Пульс асфальту», «Рок-Екзистенція», «111» (Київ); «Сопот», «Лемківська ватра», «Сянок», «Етносфера» (Польща); «Мазепа-фест» (Полтава), «Рейвах» (Тернопіль), «Шешори» (Івано-Франківщина).
ДИСКОГРАФІЯ:
2002 «Перкалаба на живо», «Музика Гр» (Івано-Франківськ).
2004 «Свято Грибів і Форелів» («Fucksubmarine studio», Київ, «Bad Taste», Москва).
2005 «Горрри!», («Taras Bylba Entretaiment», Київ)
2006 Сергій «Кузя» Кузьмінський (лідер гурту «Брати Гадюкіни», тепер один з найпопулярніших ді-джеїв Москви) записав альбом реміксів «Перкалаби», які в кінці лютого видає студія «Етнодиск».
на початок
| |