"Дождь и Гора" (притча)

Небо мрачнеет, где-то гром прогремел,
Сверкнуло внезапно, Дождь идти захотел.
Тучи волнуются, Ветер подул
Природа трепещет, послышался гул!

Гора, что здесь давно стояла,
Тогда вдруг Дождику сказала:
"А ты идёшь и сам не ведаешь того,
Что гибель ждёт тебя давно?!"

Да, моя судьба известна наперёд,
Я знаю - гибель меня ждёт,
Но сам при этом погибая,
Я жизней много порождаю!

Услышав Дождика слова,
Гора поверила едва.
В ответ ему насмешливо сказала:
"Живу я долго, а чудаков таких не знала?!"

Кто слышит, близкий ли далёкий,
Тут смысл лежит боле глубокий.
Увы, не каждому из нас дано
Осмыслить, до конца понять его.

День зустрічі

Вітер Гілці заспівав
Так день зустрічі настав!
Йому Гілка посміхнулась,
Ніжно станом похитнулась.

Його любо привітала
І замріяно сказала:
"Де ти так далеко був,
Чи про мене не забув?!

Скільки бачив ти країн,
Чи багато в світі змін?
Весняну сукню я оділа:...,
Й накінець тебе зустріла!

"Мила Гілко, відчуваю,
Що я теж тебе кохаю,
Та у мене вітра доля,
На це з неба така воля.

Тож тепер ти прощавай
Та мене не забувай" -
Гілці це промовив Вітерець,
Посміхнувся та й полетів навпростець.

Назад



Ukrainian Banner Network

English Version