"Дождь и Гора" (притча) |
Небо мрачнеет, где-то гром прогремел, Сверкнуло внезапно, Дождь идти захотел. Тучи волнуются, Ветер подул Природа трепещет, послышался гул! Гора, что здесь давно стояла, Тогда вдруг Дождику сказала: "А ты идёшь и сам не ведаешь того, Что гибель ждёт тебя давно?!" Да, моя судьба известна наперёд, Я знаю - гибель меня ждёт, Но сам при этом погибая, Я жизней много порождаю! Услышав Дождика слова, Гора поверила едва. В ответ ему насмешливо сказала: "Живу я долго, а чудаков таких не знала?!" Кто слышит, близкий ли далёкий, Тут смысл лежит боле глубокий. Увы, не каждому из нас дано Осмыслить, до конца понять его. |
День зустрічі |
Вітер Гілці заспівав Так день зустрічі настав! Йому Гілка посміхнулась, Ніжно станом похитнулась. Його любо привітала І замріяно сказала: "Де ти так далеко був, Чи про мене не забув?! Скільки бачив ти країн, Чи багато в світі змін? Весняну сукню я оділа:..., Й накінець тебе зустріла! "Мила Гілко, відчуваю, Що я теж тебе кохаю, Та у мене вітра доля, На це з неба така воля. Тож тепер ти прощавай Та мене не забувай" - Гілці це промовив Вітерець, Посміхнувся та й полетів навпростець. |
Назад |
Ukrainian Banner Network | ||
English Version |