Український сайт про Гаррі Поттера спіткала чергова переробка дизайну та чистка наявної інформації. В результаті, зі старих статей залишилось кілька.
Читаєм старе - згадуєм. Слідкуєм за новинами.

"Літературний вояж"

...так називалася основна конкурсна програма серед учнів 5-11 класів всіх шкіл Львова.

Конкурс проходив в два етапи, вперше за весь час, тому ніхто з його учасників не знав як все буде виглядати. Вчителям із зарубіжної літератури нашої школи запропонували прийняти участь. Вони залюбки погодилися і почали готуватися за місяць до початку конкурсу. Англія - чудова країна. Ми мали показати виставку на її честь ;)

Мабуть, я вам скажу, набирати акторів було чи найважче :) Дехто здавав екзамени, дехто не підходив на роль, дехто просто не хотів виявляти свої акторські здібності, але дійових осіб Гаррі Поттера та Герміону Грейнджер чомусь вибрали відразу. Коли я вперше на репетиціях побачив його, здавалося, що не дуже схожий цей хлопчина на себе. Але вже на сцені, з вишуканою мантією, окулярами круглої форми, розкуйовдженим волоссям та червоним шрамом на чолі не можна було не догадатися хто це такий. Так ще й з такою довговолосою дівчиною...

Воскові фігури-актори розташовані на сцені, стоять нерухомі.

Відкривається завіса, виходять Гаррі Поттер і Герміона Грейнджер. Гаррі питається Герміони де вони є, чому всі тут такі застиглі. Герміона пояснює, що це музей і що варто послухати думки цих людей. Оживляє Робін Гуда. Він говорить свої слова.

[Після нього ряд інших акторів: Шекспір, Місс Марпл, Айвенго, та багато інших]

В кінці головні герої підходять до Шерлока Холмса та доктора Ватсона. Ці англічани роблять висновки з побаченого і завіса закривається...

[Перший відбір]

...відбувся серед шкіл Шевченківського району. Посеред уроків провели остаточну репетицію, пішли додому, поїли і вирушили у 91 школу. Приїхали, розмістили ще свою газету (яку додатково малювали також) на почесній... стіні :) 17 шкіл вирішили попробувати представляти район на місті. Відбувся показ.

Наш виступ був лише п'ятим, тому ми вже швидко могли виступили. Після першої четвірки конкурентами і не пахло :) Вийшли на сцену, Гаррі всіх зачарував, але "восковий" Шекспір вирішив трохи посміятися. Вийшло, що його руки тремтіли від сміху. Дивна ця воскова фігура :)

Тим не менше, ми здобули абсолютну перемогу, про що я дізнався на наступний день.

[На другому відборі]

...змагання проходили в 53 школі, що біля Кінопалацу на вул. Театральній.

Тепер все було серйозно. Хто ж виграє "Літературний вояж"? Хто зачаклує своєю паличкою суддів, Гаррі, чи Герміона? А може Сихів, Галицький, чи Залізничний райони покажуть кращу ідею і реалізацію... Моє дратування швидко спало. Практично всі учасники не вкладалися в 10-ти хвилинний ліміт часу, показуючи свою тему про культуру Німеччини, Франції, Словакії, актори говорили на рідній мові цієї країни і можна було заснути. Єдиними конкурентами виявилився з Сихова (дуже гарна українська пісня), та представники Німеччини (цікава реалізація пісні "Butterfly"). На цей раз підвів Айвенго (забув слова) та Герміона. Герміона захворіла якраз на день виступу, тому взяли іншу акторку, яка не знала слів і не була на репетиції.

Я думав, що буде катастрофа, але відкрита "книга магічних заклинань" зіграла свою роль. Герміона успішно вичитувала слова, що навіть ніхто цього не помітив :) Ніхто не сміявся, я проговорив останні репліки і ми всі вийшли зі сцени.

Вирій емоцій охопив всіх у роздягальні. Ми бурхливо обговорювали все... Хто що не так робив, які шанси для перемоги. Зійшлися на одній думці - ми виграли! Більшість пішла, а найвитриваліші залишилися подивитися на резульати.

4 томи Юліана Опільського, календар, значки "Учаснику 'Літературного вояжу'" красувалися в наших руках. Далі під бурхливими оплесками нагородили нашу вчительку, інші команди. Ми здобули перше місце.

Досить непогана екранка. Якщо напитися пива, то  і в нашому Кінопалаці якіснішого зображення не побачиш. Але не якість зображення та звуку, і навіть не чорні фігури людей, що ходять по залу, псують враження від фільму. Жахливий переклад - це просто сміх крізь сльози. Таке враження, що текст начитувався просто від балди - з мінімальним знанням англійської мови і з повною відсутністю знань про зміст книжок. Апофеозом перекладацького мистецтва стали адаптації назв заклять до слов`янського менталітету. Якщо і в офіційному перекладі в Кінопалацах замість "Авада Кедавра", прозвучить "Абра-кадабра", а закляття "Круціатус", перекладуть, як "Изыди, нечистая" (!?), то в залі серед глядачів, підозрюю, почнеться істерика. Чоловічий голос, що начитує переклад, за інтонацією годиться лише для озвучки віслюка зі "Шреку"...
Зважаючи на такий "переклад", я навіть не можу оцінити сам фільм - чи він передав зміст книжки, чи зрозумілі діалоги, чи підтримується сюжет - неясно...

На перший погляд... одразу впадає у вічі дорослішання акторів. Були гарненькими дітками, а тепер стали незграбними підлітками. Лонгботом за два роки просто якусь трансфігурацію пройшов.
Величезну кількість книжкового матеріалу звичайно не можна було переповісти у фільмі, а тому багато того, що ми б сподівалися побачити, не відтворено або показано епізодично. Кубок світу з квідичу майже не показано. Шкода. Він багато в чому визначав настрій книжки. Тричаклунський турнір звівся до показу комп`ютерних ефектів. Тема ельфів-домовиків взагалі не порушена.
Але, чесно кажучи, навіть з такими купюрами фільм вийшов галопуватий - велика кількість подій, що нагромаджуються одна на одну, буде зрозуміла лише тим, хто читав книжку. От якби цей фільм запланували на три серії, був би шедевр.
Фактично, якщо не враховувати, що завдяки стислості кіно вийшло радше ілюстративним матеріалом до книжки (ніж окремим твором), до "Келиху вогню" лише одне зауваження - люди з Дурмстренгу - у гірших традиціях буржуйського кіна - показані, як стереотипні російські козачки позаминулого століття... (на думку одразу спадає закордонний, американський здається, фільм про Анну Карєніну)... Темна, а-ля військова форма, кожухи з хутряними комірцями, шапки-вушанки, насуплені брови... Я чекав, що Крум і Каркарофф почнуть пити "водку", закушуючи ложками ікри, і от-от підуть танцювати вприсядку... На щастя нічого такого не сталося. Взагалі серія "Гаррі Поттер" відзначається якоюсь дивною помірністю - здається, от-от стане нудно до неймовірності, а ні - одразу стає веселіше від несподіваного гумору... от, думаєш, занадто застосовано комп`ютерної графіки - ап! монстри зникають - знову показують живих людей...

Ну, хороший, хороший фільм... Екранку дивитись не варто - дочекайтесь прем`єри в кінозалі. І актори, і спецефекти, і операторська робота... все - на високому рівні... Не можу поки оцінити звук, але в Кінопалаці вухам (так само як і очам) буде не нудно - це точно...