Вассер Соломон Павлович
Заступник директора Інституту ботаніки
ім. М.Г. Холодного НАН України
з питань зв’язків із зарубіжними науковими організаціями,
член-кореспондент НАН України
 |
Визнаний учений, відомий фахівець у галузі флористики, систематики, біології, географії та еволюції спорових рослин і грибів.
Народився 1946 р. в інтелегентній родині у старовинному Львові. Його батьки — Павло Соломонович і Софія Яківна — родом із сонячної Одеси, а в Західній Україні опинилися після Великої Вітчизняної війни: майора-фронтовика П.С. Вассера направили сюди на роботу. Сім'я переїздить спочатку до Львова, де батько закінчує юридичний факультет Львівського університету, а потім — у мальовниче містечко Берегове на Закарпатті. Там проминули дитинство і юність майбутнього вченого.
1964 р. він вступив на біофак Ужгородського державного університету. Можливо, саме унікальна природа Закарпаття, її невичерпне багатство і розмаїття, краса і велич, відкритість і вразливість сформували характер Соломона Павловича — людини, закоханої у світ живої природи. Не дивно, що він став мікологом: достатньо лише раз побувати у карпатському лісі восени, щоб зрозуміти — це справжнє царство грибів, де нескінченна різноманітність їх вишуканих форм і насичених кольорів викликає подив і захоплення.
Завдяки своїм природним здібностям, невичерпній енергії і рідкісній працьовитості С.П. Вассер швидко робить наукову кар’єру і стає одним із визнаних фахівців у галузі флористики і систематики, а також промислового культивування вищих грибів. Закінчивши аспірантуру Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного, він у 1973 р. достроково захищає кандидатську дисертацію з вищих базидіоміцетів степової зони України, а невдовзі, 1982-го, і докторську. Її тема — «Агарикові гриби Радянського Союзу». У 1985 р. Соломон Павлович стає завідувачем відділу альгології (згодом — спорових рослин) Інституту ботаніки. Саме на цій посаді наукові й організаторські здібності С.П. Вассера стали каталізатором нового етапу в розвитку альгологічних досліджень. На той час відділ альгології був визнаним центром з вивчення водоростей, де працювали такі відомі вчені, як Н.П. Масюк, Н.В. Кондратьєва, Г.М. Паламар-Мордвинцева, З.І. Асаул-Вєтрова, Н.А. Мошкова, Л.П. Приходькова. Тут створювали монографії з різних проблем альгології, готували випуски «Визначника водоростей УРСР» — багатотомного видання, започаткованого ще у 30-ті роки, а завершеного тільки на початку 90-х, чималою мірою завдяки зусиллям С.П. Вассера (він був редактором 7-го випуску). Соломон Павлович завжди приділяв особливу увагу науковим публікаціям. Він ініціює створення серії «Флора водоростей континентальних водоймищ України» і редагує перші її випуски, присвячені синьозеленим водоростям. Учений започаткував довідник «Водорості», який є настільною книгою радянських альгологів. Нарешті, під його керівництвом і за активної участі підготовлено фундаментальне тритомне видання «Diversity Algae Ukraine», де узагальнено відомості про понад 6 тис. видів водоростей, знайдених в Україні.
У середині 90-х Соломона Павловича запрошують на роботу за кордоном, до Інституту еволюції у м. Хайфі (Ізраїль). Тут з легкої руки вченого було започатковано плідну співпрацю науковців двох інститутів. Це значно поліпшило вивченість території Ізраїлю у ботанічному плані загалом й альгологічному зокрема. Результати цих досліджень були узагальнені у низці монографій і серії статей.
Особливо слід відзначити талант С.П. Вассера як організатора. Щойно прийшовши на роботу у відділ альгології, він одразу запропонував організувати всесоюзну конференцію, на якій розглядався б широкий спектр питань, пов’язаних із вивченням водоростей. У 1987 р. у Черкасах відбулася Перша Всесоюзна конференція «Актуальні проблеми сучасної альгології», де вперше в історії радянської науки зібралися всі провідні альгологи СРСР і де було закладено підвалини об’єднання і співпраці фахівців з дослідження водоростей. Попри всі перешкоди, які довелося долати вітчизняній науці впродовж останнього десятиліття XX ст., у 1999 р. відділ під керівництвом Соломона Павловича проводить другу, тепер уже міжнародну, конференцію «Актуальні проблеми сучасної альгології». На неї з’їхалися колеги з колишніх радянських республік і далекого зарубіжжя, вона стала першою ластівкою відродження повноцінної наукової діяльності альгологів. Адже без живого обміну інформацією науковий поступ неможливий.Завдяки винятковій цілеспрямованості і наполегливості С.П. Вассера 1991 року при Інституті ботаніки засновано унікальний часопис «Альгологія», присвячений водоростям. Незмінним головним редактором журналу донині залишається Соломон Павлович. Від 1999 р. у США виходить англомовна версія найбільш значущих статей, опублікованих в «Альгології», — «International Journal on Algae».
Перу С.П. Вассера належать понад 500 наукових праць, серед яких більше 40 книг. Він отримав 12 авторських свідоцтв (патентів) СРСР і США на винаходи.
Енергії й організаторського хисту С.П. Вассера вистачає на все. Соломон Павлович очолює Міжнародний центр з біотехнології і біорізноманітності грибів і рослин Інституту еволюції (м. Хайфа), де готують нове покоління дослідників (нині там навчаються 17 аспірантів з різних країн світу, зокрема з України). С.П. Вассер є заступником директора Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України з питань зв’язків із зарубіжними науковими організаціями, науковим консультантом відділів фікології і ліхенології та бріології, головним редактором трьох часописів, членом редколегій таких провідних українських і міжнародних видань, як «Український ботанічний журнал», «Екологія і ноосферологія» (Україна), «Cryptogamic Botany» (Нідерланди), «Boletin de la Sociedad Micologica de Madrid» (Іспанія).
Джерело інформації: Вісник НАН України. - 2006. - N 8.
Бібліографія публікацій С. П. Вассера
(за даними Українського реферативного журналу "Джерело")
Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Київ
www.nbuv.gov.ua