версія для друку

Міняємо булаву на монету

  Костянтин РИЛЬОВ, «День»

Саме напередодні Нового року наші громадяни влаштували цікавий захід — поширити імідж України по всій планеті. Не більше не менше. Про всесвіт поки не йшлося.

На прес-конференції, присвяченій цьому історичному заходу, президент Гільдії брендів Володимир Співаковський заявив: «Бренд гривні треба посилити до рівня долара або євро». І запропонував такий рецепт: «Ми зробимо монету номіналом в одну гривню, діаметром метр, потрапимо із цим досягненням у книгу Гіннесса. А потім підемо з нею світом, щоб усі бачили, що українці — нормальні люди. І таким чином укріпимо курс національної валюти».

Я запитав: якщо ми підемо світом з такою монетою, чи не буде це сприйматися навпаки — що ми ненормальні. По-перше. І по-друге, на курс долара в основному впливали скандали, як, наприклад, із Монікою Левінськи. Чи не збираються піарники запланувати низку акцій, щоб привернути увагу до нашої валюти більш дієвими методами? Наприклад, попросити Ірину Білик повісити сувенірну гривню на ланцюжку собі на груди. Грошовий символ посилити секс-символом. Або щось у цьому дусі.

Співаковський відповів, що головне, щоб нас взагалі помітили на світовій арені, книга Гіннесса — засіб для цього. Привернути до себе увагу — перша мета. Але, привертаючи увагу, дискредитувати себе не будемо. Нам Монік не треба. У програмі поки лише тур з виставкою сувенірних монет містами: Чернігів, Суми, Луганськ. Потім — Страсбург і Москва. Виставка в Держдумі. Українські парламентарії вже розхапали сувенірні гривні у Верховній Раді.

Співаковський сказав, що свою мету він вважатиме досягнутою, коли через півроку на вокзалі стоятиме черга по сувенірні монети. «Час змінити булаву на сучасніші сувеніри. Хоч би монети», — закінчив він свій спіч. Хоча з історії відомо, що Україна вже булаву на монети міняла.

Андрій Меліков-Колчак, голова Міжнародної асоціації слов’янського єднання, висловив сподівання, що гривня повинна претендувати на валюту, що об’єднує Захід і Схід. Теж непогано, хоча й нескромно. Про скромність і не йшлося. Це річ, протилежна рекламі за самою своєю суттю.

Наостанок скажу, що я не проти того, щоб у нас з’явилася одна велика сувенірна гривня. Але ще більше мені хочеться, щоб у Новому році у нас у кишенях побільшало маленьких, нічим зовні не примітних гривень.

№1, п'ятниця, 3 січня 2003

версія для друку

Інші матеріали цієї шпальти:

• Україна в роки Кози (Вівці). ХХ століття
• 1967
• 1979
• 1991
• ВЕРТЕП: театр життя
• Сонце вже повернуло на літо!

Коментарі читачів: