Події останніх двох тижнів, що відбуваються в Києві та по всій Україні, свідчать про те, що український народ проходить у своєму розвиткові надзвичайно важливий етап — період втрати страху й набуття людської гідності. До цього позитивного факту, що зрушила пласт страху у людській свідомості, призвів факт вкрай негативний — тотальна, цинічна фальсифікація виборів президента України.
Сьогодні всім нам треба зрозуміти, що головне не те, хто з кандидатів у президенти кращий, а те, що вибори мають відбуватися чесно, демократично. Саме порушення цього фундаментального правила вільного світу й вивело на вулиці людей. Київ сьогодні нагадує бджолиний високоорганізований вулик, де тисячі людей удень і вночі реалізують своє право висловити незгоду з діями влади, яка розтоптала їхнє волевиявлення. Особливостей у цього вулика дуже багато: усі доброзичливо ставляться один до одного. Ні нежить, ні мокрі ноги не в змозі зігнати людей з того місця, яке вони, на їхню думку, мають сьогодні, завтра утримувати. Для них — це момент істини, коли треба викластися на всі сто, бо від цього залежатиме майбутнє на десятки років. Надзвичайно приємно вражають здебільшого дещо гордовиті кияни — сьогодні вони щедрі, відкриті, жертовні: возять своїми авто харчі людям у наметах по різних куточках Києва, ледь не силою годують приїжджих, пропонують проживання, несуть одяг, харчі, гроші. На наших очах відбувається пробудження людей: із сьогоднішнього дня вислів “Моя хата скраю” вже не характеризує українця. Сьогодні він свідомий того, що має зробити все, аби жити вільною людиною, у вільній країні.
Події, що відбуваються в столиці України, відомі багатьом ще й тому, що там перебуває безліч представників мас-медіа зі всього світу. Про те, що відбувається у владних кабінетах, люди дізнаються з велетенських телевізорів на вулицях столиці, з оперативних повідомлень спецвипусків газет та бюлетенів, які безкоштовно роздають на вулицях. Зважаючи на велику кількість людей на Майдані, вулицях, комунальні служби встигають слідкувати за тим, щоб було чисто. Цьому сприяє й те, що майже ніхто не смітить. Уздовж Хрещатика виставлені біотуалети, крім цього, багато установ та організацій надають можливість людям користуватися їхніми туалетами. Зовсім не видно п’яних, як це буває на різноманітних багатолюдних заходах. Крім приїжджих з різних областей України, в акціях беруть участь багато киян. Саме переважно вони їздять легковими авто, прикрашеними прапорами, плакатами, кульками, безперервно сигналячи і вмикаючи на повну гучність записи з хітами помаранчевої революції…
Нещодавно почув, що вчителька історії однієї з кіровоградських шкіл настійливо рекомендує школярам збирати вирізки з газет про події, які відбуваються на наших очах, бо розуміє, що все це — народження нації, яка довго не могла стати собою і нарешті нею стає.
Юрій ЛІСНИЧЕНКО, Київ — Кіровоград, Vechirka.com.ua 03.12.2004, 13:56
Tags: помаранчева революція