18.12.2006 16:51
Огляд преси про кіно (11 – 17 грудня)
Протягом минулого тижня в українській пресі з’явилася низка публікацій, пов’язаних з кінематографом.
Кінорежисер Олесь Янчук зважився знімати стрічку "Владика Андрей" на державні кошти, що з того вийшло – "подробиці нинішніх етапів великих поневірянь наших кінематографістів: бюджет, чиновники, зйомки" – режисер розповідає в інтерв’ю газеті "Дзеркало тижня" (№ 48, 16 – 22.12): "Бюджет у фільму пристойний – 10 мільйонів гривень. До того ж плата за послуги кіновиробництва зросла. І якби мені вдалося знайти необхідні кошти у спонсорів, я б до держави, звісно ж, не звертався. Мені в Кабміні сказали, що в нас уже прийнято закон, який діє в західних країнах, – коли частина коштів, котрі приватна особа віддає на культуру, зараховуються йому як сплата податків. Але я запитував у багатьох бізнесменів, вони нічого про це не знають. Закон прийняли якось тихенько, і ніхто про нього навіть не здогадується. І він не працює". Повністю матеріал читайте в рубриці "Інтерв’ю" на нашому порталі...
Матеріал Олега Вергеліса про фільми-"довгобуди" видруковано в "Дзеркалі тижня" (№ 48, 16 – 22.12): "Що там Шептицький! Два роки пригод вищевикладеного сюжету – це шкільні канікули, порівняно з деякими вітчизняними фільмами-довгобудами. Причому "виконробами" на цих "майданчиках" значаться виключно майстри – Мащенко, Гресь, Іллєнко, деякі інші. А по десять, а по п’ять років – "віра-майна" – не хочете? Тут уже нікому мало не здасться! Бо, на перший погляд, начебто ніхто й не винен у зміні урядів, ідеологічних ліній, зникненні мільйонів, але...". Читати далі...
Рецензію Сергія Васильєва-молодшого на стрічку Баррі Левінсона "Людина року" можна прочитати в газеті "Столичные новости" (№ 48, 12 – 19.12): "Головна відмінність нового фільму Баррі Левінсона від його попередньої політичної сатири – несподівана відсутність в структурі "Людини року" образу ворога. У "Шахрайстві" все було зрозуміло: президент, що крав, продажні радники і зовнішня аґресія, необхідна його штабу, щоб владнати внутрішню кризу, – винними виступали конкретні представники влади, що прагнуть за всяку ціну утриматися на вершині, і телебачення, що бездумно підіграє їм". Читати далі...
Матеріал Ольги Жук, що в ньому йдеться про початок зйомок стрічки Андрія Бенкендорфа "Старики-полковники" видруковано в "Україні молодій" (№ 232, 13.12): „У п'ятницю режисер Андрій Бенкендорф дав команду: "Мотор!" новій знімальній групі. Зйомки двосерійного телефільму "Старики-полковники" триватимуть у Києві цілий грудень. Головні ролі грають відомі російські актори Сергій Никоненко і Лев Дуров. Бюджет, знімальна група і решта акторів – українські". Читати далі...
Про новий фільм Ельдара Рязанова "Андерсен. Життя без кохання", що він його називає останнім, можна прочитати в "Газете по-киевски" (за 16.12): "І ось – день прем'єри. Публіки набралося стільки, що фільм вимушені повторювати двічі – щоб всі змогли подивитися. На сцену виходить Рязанов. Бере слово. Затягує. "Ельдарчик, закінчуй вже – втомилися люди", – втручається дружина. Він зітхає і йде зі сцени, посміхаючись чомусь собі під ніс. Наступного дня критики, трохи закрутивши краник жовчі (великий режисер, все-таки, та й залишає він кіно), випліскують на картину Рязанова галони бруду: "витіювато", "невиразно", "неточно", "чорнушко"... Читати далі...
Рецензію на стрічку Мела Ґібсона "Апокаліпсис" видруковано в газеті "Комментарии" (№ 59, 15.12): "Ґібсон зробив упор на двох важливих компонентах – яскравості картинки і безперервному русі. Відсутність динаміки (звідси і "найнудніший режисер") завжди була проблемою у фільмах Гібсона. Тому, щоб позбавитися від неї, він прагне відправити своїх героїв на маратон крізь джунглі. "Апокаліпсис" можна було б назвати в деякому роді роуд-муві – бо головний герой знаходиться постійно в русі, долаючи численні і небезпечні перешкоди". Читати далі...
В газеті "Комментарии" (№ 59, 15.12) можна прочитати також і рецензію на анімаційний фільм "Щасливі ноги" ("Роби ноги"): "Сюжет мультфільму походить від поширеного стандарту дитячих казок про бридке каченя. У колонії імператорських пінґвінів, що знаходять утіху в хоровому і сольному співі, між ловом риби і розмноженням, народжується пінґвін Мемфіс, що взагалі не має голосу, зате геніально танцює. Що, звичайно, є зухвалим порушенням традицій імператорського пташиного двору. Але, як повелося, саме відступникові призначено врятувати всю колонію завдяки своїм щасливим ногам". Читати далі...
В газеті "Киевские ведомости" (№ 271, 13.12) можна прочитати про звинувачення Мела Ґібсона в расизмі, причиною чого стала його нова стрічка "Апокаліпсис": "Нібито він неправильно зобразив побут і звичаї майя. Так, принаймні, здалося жителям Ґватемали – нащадкам стародавньої народності. Ніяких таких кривавих жертвоприношень в історії саме цих південноамериканських індійців не було, кричать обурені голоси. До того ж, додають вони ображено, їхні предки не прикрашали своїх облич такими звірячими розписами". Читати далі...
Огляд підготував Дмитро Бондарчук