Нігинські Товтри, 11 жовтня 2007 року.

Карта

Ось вам приклад, як маючи в кишені всього три гривні, а в запасі - три години часу, можна влаштувати гірський похід, не від'їжджаючи від Кам'янця й на 20 км.

Товтри. Вони ж - Медобори. Ті самі хвилююче-хвилясті пагорби на північ від міста, які формують наш м'який мікроклімат і взагалі дуже фотогенічно виглядають. І переповнені не лише валунами, а й легендами. Плюс - печерами.

Це не передгір'я Карпат, хоча так вважають навіть місцеві жителі. Це кораловий риф Сарматського моря (так називається не корпоратив пивоварні "Сармат", а море, що плюскотіло на цьому місці мільони років тому). Тут, напевно, варто блукати тим, кого справжні гори поки що лякають - тренуватися. :о)

Щодо печер і підземних ходів, то 30-(чи десь атк)-річні мешканці села кажуть, що ще малими лазили в ті підземні ходи, але зараз вони так засипалися, що навіть дитина туди вже не пролізе. Одні переповідають, що ходи вели до печер в Залуччі, інші - фантастично гарну маячню про підземелля аж до Кам'янця. В будь-якому разі, навіть без печер і легенд, пройтися вигнутим хребтом кам'яного дракона з-над Нігина - кльово.

Мої рекомендації. :о)

	Ще фото:

Хребет дракона? Цей камінь з печерою - далекий родич каменю з Підкаменю. І ще раз він.

Коли я була мала, я чомусь називала село Сахкамінь Нижнім сахаром. Плуталась. Ось це якраз сахкамінський костел. А позаду - крейдовий кар'єр. Їх добре видно з хребта. Як і "Чотири кавалери" біля Вербки.

Панорами Нігинських Товтр. Колись біля їх підніжжя стояла стара дерев'яна церква. Бабуся 1925 р.н. пам'ятає, як її розбирали. Нова церква стоїть в центрі села і є абсолютно нецікавою.