Мадх'ямака

(тиб. Ю ма) Серединний погляд. Філософська школа, що базується на сутрах Праджняпараміти та їхній доктрині пустоти. Мадх'ямака займається трансцендентністю як тверджень, так і заперечень, й робить акцент на залежне походження усіх речей.

Майтрейя

Наступний Будда, що з'явиться у нашу епоху.

Майтріпа

Майтріпа (1007-1077) був послідовником Шаваріпи, від якого він отримав повчання Махамудри. Говориться, що він був учнем Наропи в університеті Наланда. Майтріпа відновив повчання про будда-природу (Уттара Тантра Шастра), і, таким чином, вони могли пізніше поширитися у Тибет. Він був одним із головних учителів Марпи, і познайомив його з Махамудрою.

Мала

Мала – намисто, яке складається зі 108 бусин, що використовується для підрахунку "мантр". Мантри є виразом будда-аспекту на рівні звука. У деяких техніках Діамантового Шляху підраховується певна кількість мантр, що забезпечує досягнення певного результату практики.

Велика бусина на кінці мали символізує мудрість, що розпізнає пустоту, а циліндрична бусина, що увінчує попередню, символізує саму пустоту. Обидві бусини символізують перемогу над усіма супротивниками.

Малий Шлях

(тиб. Тхек Чунг, скт. Хінаяна, сьогодні - Тхеравада)

Мандала

(тиб. Кхіл-кхор, буквально центр-коло) Силове поле, що постає з потенціалу простору. Просвітлена мандала проявляється з тридцяти семи довершених якостей будд і бодхісаттв.

Манджушрі

Будда Мудрості на леві.

Мантра

(тиб. Нгаг) Природна вібрація будда-аспекту. Коли вона використовується, Будда вже там. Мантра захищає ум від занепокоєнь і в той же час активізує просвітлену якість, яку символізує певний будда-аспект. Важлива частина медитації Діамантового Шляху.

Марпа

Марпа Лоцава (1012-1096), "Перекладач", був першим тибетським регентом лінії Каг'ю. Мирська і йогічна передача лінії Каг'ю часто зветься "Марпа Каг'ю". Під час перебування у Індії він отримав багато повчань і посвячень й переклав їх тибетською.

Завдяки його способу життя як "домохазяїна" (буддиста-мирянина), він особливо цікавить людей із Заходу. Він не був ані ченцем, ані йогом – в нього був будинок, дружина і діти.

Марпа народився у Лходраг на півдні Тибету. Його батьки були багатими землевласниками. Молодий Марпа (на ім'я Дхарма Вангчук) був дуже агресивний і упертий. Через це, у дванадцять років його віддали ламі. У нього він швидко навчився читати й писати, але це не змінило його характер. Через те, що його батьки побоювалися, що він вчинить їм велике лихо, вони відіслали його у монастир на заході Тибету. Там він залишався три роки, але не отримав повчань Діамантового Шляху. Тож, він вирішив піти в Індію, щоб отримати їх там.

Він попросив своїх батьків про свою спадщину і відправився до Непалу. Там він зустрів двох послідовників Наропи. Коли він почув це ім'я, Марпа відчув сильне бажання зустріти його. Але спочатку він залишився на три роки у Непалі, щоб акліматизуватися. Коли Марпа досяг Індії, Наропа привітав його як "свого сина", тому що поява Марпи була передбачена Тілопою. Марпа отримав від Наропи повчання, посвячення та ініціації у Хеваджру та інші медитаційні форми. Хеваджра став основною практикою Марпи.

Від Майтріпи Марпа отримав повчання Махамудри, а від дакіні Нігуми – Катупіта-Тантру. Після цього він отримав передачу "Найвищого Блаженства" (Кхорло Демчог) від Наропи і інтенсивно практикував те, що пізніше було названо "Шістьома йогами Наропи". Усього він залишався в Індії 12 років. Потім він повернувся у Тибет, щоб учити Дхармі й давати посвячення. Під час цієї діяльності він зібрав золота для своєї другої подорожі до Індії. В ті часи послідовник звичайно приносив коштовні речі своєму гуру, щоб показати, наскільки важливими він вважає повчання. Під час свого перебування у Тибеті Марпа одружився з Дагмемою.

Залишаючись в Індії вдруге, він поглибив своє навчання у Наропи й Майтріпи. Через шість років він повернувся у Тибет. Там він прожив багато років у Лходраг. У цей час до нього прийшов його найважливіший учень Міларепа. Марпа третій раз здійснив подорож до свого вчителя, щоб отримати посвячення, що їх Наропа пообіцяв йому. На своєму шляху до Індії він зустрів Атішу. Атіша вчив у Тибеті чернечому аспекту буддизму Махаяни, в той час як Марпа приніс у Тибет повчання Тантри. Атіша сказав Марпі, що Наропу неможливо зустріти у вигляді людини. Тільки послідовники з високим ступенем відданості й довіри можуть бути здатні зустріти його.

Марпа шукав Наропу вісім місяців. Тоді він побачив мандалу Хеваджри. Він покликав Наропу і він з'явився. Від Наропи Марпа отримав два посвячення. Одним із них було Пхова Тронджуг, перенесення свідомості з однієї істоти в іншу. Це стало важливим, коли один із синів Марпи помер. Через три роки Марпа повернувся у Тибет. Всього він провів разом із своїм учителем 16 років.

Маха Аті

(тиб. Дзогпа Ченпо) "Велика досконалість" є абсолютним повчанням старої традиції Н'їнгма. Сутність і мета відповідають Махамудрі з передачі Каг'ю.

Махакала

Великий Чорний

Махамудра

(тиб. Чаг'я Ченпо). "Велика печатка" реальності. Згідно обітниці Будди, це є остаточним повчанням. В-основному, вона вивчається у традиції Каг'ю і веде до прямого усвідомлення ума. Махамудра включає основу, шлях і мету і є квінтесенцією всіх буддійських повчань.

Махасіддхі

Великі індійські тантричні майстри, відомі своїми ефективними змінами світа явищ за допомогою духовних сил. Вони мали різне походження і розробили засоби, завдяки яким Дхарма може ефективно практикуватися людьми з найрізноманітнішими можливостями й схильностями.

Махаяна

Великий Шлях

KIBI (МБІК)

(Karmapa International Buddhist Institute, Міжнародний буддійський інститут Кармапи) KIBI знаходиться в Нью Делі. Він пропонує чотирирічну програму буддійського навчання. Навчання проводиться із середини жовтня по середину березня. Базовий курс включає буддійську філософію, буддійську епістемологію і тибетську мову. Курси були розроблені для задоволення потреб як початківців, так й просунутих учнів.

Детальне описання діяльності й програми наявне на веб-сайті KIBI

Медитація

(тиб. Гом) Слово "медитація" використовується, щоб позначити власне саму практику. Але насправді це лише третій крок буддійської практики. Перший крок - це отримання повчань, другий - зусилля зрозуміти їх, і фінальний крок - це медитація. Під час медитації ми ми отримуємо безпосередній досвід того, що вичали. Правильне розуміння буддійського шляху є абсолютно необхідним для ефективної медитації.

Медитація "Три світла"

Медитація на 16-го Кармапу

Медитація Бардо

Медитація проміжного стану

Медитація внутрішнього тепла

(тиб. Тумо) Одна з Шести йог Наропи

Медитація ілюзорного тіла

(тиб. Г'юлу, Джалу) Одна з Шести йог Наропи

Медитація на Кармапу

(тиб. Ламе Налджор, скт. Гуру Йога) Медитація на Будду у формі вчителя. Найбільш прямим шляхом для отримання благословення тіла, мови й ума є ототожнення себе з його просвітленим станом. Це не означає ставати точною копією, але спочивати у тому ж самому безстрашному просторі.

Медитація переносу свідомості

(тиб. Пхова) У лінії Каг'ю – одна з Шести йог Наропи. Див. також Лінія Пхови

Медитація проміжного стану

(тиб. Бардо) Одна з Шести йог Наропи

Медитація сну

(тиб. Мілам) Одна з Шести йог Наропи

Медитація ясного світла

(тиб. Озел) Одна з Шести йог Наропи

Медицина, тибетська

У тибетській медицині, тіло є більшим, ніж просто система підтримання життя. Це засіб досягнення стану Будди. Фізичний світ, включаючи наше тіло, розглядається як продукт нашого індивідуального сприйняття. Корені цього сприйняття лежать у базовій необізнаності, що призводить до розділення між суб'єктом, об'єктом та дією. Через це розвиваються прив'язаність, антипатія й байдужість, і з ними усі типи турбуючих емоцій. Емоції виростають у звички та у внутрішні, часто підсвідомі, психологічні стани, які віддзеркалюються на тілі. Тому тибетська медицина займається не лише лікуванням людського тіла від хвороб та нездоров'я, тобто від симптомів. Вона також показує шляхи, як можуть бути переможені турбуючі емоції і базова необізнаність. Коли пацієнт націлюється на здорове відношення й поведінку, починається справжнє лікування. Потім здоров'я стає посиленим станом життєспроможності, творчості, миру й радощів.

Мелонг Дордже

(1243-1303) Мелонг Дордже був сином йога. Підлітком він часто декламував тексти Праджняпараміти і завдяки цьому досяг розуміння абсолютної істини та отримав досвід у своїй практиці медитації. У найсуворіших умовах він здійснив кілька паломництв. У 18 років він зустрів Трульшіка Сенге Г'ябпу (див. також лінія Пхови) і став його учнем.

Уже під час "попередніх практик" він мав видіння Діамантового Ума, яке продовжувалося повних шість днів. У своїх снах він отримав багато благословень від різних гуру лінії. Мелонг Дордже мав багато видінь будда-аспектів і вчився у багатьох учителів, серед яких був Товарепа з Цурпху. Він був сучасником Каг'ю-майстра Орг'єнпи, у якого він учився на протязі 10 років. (Орг'єнпа був корінним ламою третього Кармапи Рангджунга Дордже)

Мікйо Дордже

(1507-1554) Під час свого народження у провінції Нгам Чу, у східному Тибеті, восьмий Кармапа, Мікйо Дордже, сів і проголосив: "Я – Кармапа! Я - Кармапа!". Його батько розшукав Сіту Таші Намг'яла, щоб попросити поради про свого сина. Йому сказали, що дитина, напевно, є реінкарнацією Кармапи, і наказали доглядати й ростити його, маючи це на увазі. Майже в той самий час, сім'я з Конгпо у Центральному Тибеті на ім'я Амдо, повідомила, що їхній син проголосив, що він – Кармапа. Г'ялцаба Таші Намг'яла попросили подбати про цю другу дитину. Тим часом, першу дитину взяли у Лхо Ронг, що в провінції Ріво Че, де зібралася певна кількість послідовників попереднього Кармапи. Вони були певні, що саме ця дитина була реінкарнацією їхнього вчителя.

Тож почався важкий період, коли дві фракції завзято підтримували кожна свого кандидата. Врешті-решт, Г'ялцаб улаштував зустріч і випробування двох дітей. За традицією, кожного попросили вибрати з випадкового набору речей ті, що належали попередньому Кармапі. Мікйо Дордже зміг вибрати вірні речі, а його суперник - ні. Таким чином, саме Мікйо Дордже був проголошений Кармапою. Він відразу ж оголосив, що його суперник насправді був реінкарнацією Цурманга Чунгцанга з монастира Цурманг на сході Тибету.

Мікйо Дордже отримав повні повчання Каг'ю від Таші Палджора і пройшов навчання у багатьох довершених майстрів. Він написав багато трактатів і заснував кілька монастирських навчальних закладів. Він вибрав п'ятого Шамарпу, Кунчок Йєнлака, якого він віднайшов, у якості наступного регентом лінії, і передав йому передачу Каг'ю, зауважиши, що інкарнації Кармапи й Шамарпи є нероздільними, з одного й того ж потоку ума.

Мілам

Медитація сну

Міларепа

(1040-1123) Міларепа народився у багатій сім'ї. Його батько помер, ще коли Міларепа був дитиною, і його дядько заволодів сімейними землями й будинком, а Міларепу разом з матір'ю й сестрами обернув на рабів. Його мати сподівалася повернути назад свою землю, коли Міларепа буде достатньо дорослим. Але його дядько відмовив їй у цьому. Це спонукало Міларепу на вивчення чорної магії.

Міларепа пішов, знайшов учителя і зруйнував будинок свого дядька, вбивши при цьому 25 людей. Міларепа казав усім, що зруйнував будинок за допомогою магії. Таким чином його мати отримала землю назад, але для Міларепи було небезпечно залишатися там. Тож він повернувся до вчителя. Через кілька років його вчитель пожалкував з-за всіх тих поганих речей, що він зробив разом із своїми послідовниками. Тоді він відіслав Міларепу, щоб той знайшов собі вчителя Дхарми.

Врешті-решт він зустрів Марпу. Марпа влаштував Міларепі тяжкі часи. Це було необхідно, щоб очистити погану карму Міларепи. Марпа наказав йому збудувати кілька башт. Але кожного разу, як Міларепа скінчував будівництво, Марпа казав, що результат праці йому не подобається. Тож, Міларепа мусив зносити цю будівлю і будувати іншу. Врешті-решт, він повинен був збудувати башту у вісім поверхів. Коли він уже закінчував її будівництво, він отримав перші повчання від Марпи. Після цього він пішов у рітріт і провів багато років, медитуючи у ізольованих печерах у горах. Завдяки своїй ретельності й вірі Міларепа досяг просвітлення на протязі одного життя. Говориться, що він міг літати у просторі, проходити крізь скали, і він казав, що відвідав багато місць у нашому світі й в інших світах у всесвіті. Пізніше у Міларепи були два головних учні - Гампопа і Речунгпа

Міпам Чодруп Г'ямцо

(1742-1792) Десятий Шамарпа Міпхам Чодруп Г'яцо був братом Панчен-лами зі школи Гелугпа. Він провів своє раннє дитинство у центральному тибетській провінції Цанг. На великий подив своїх батьків, юний Рінпоче розповідав багато історій з своїх попередніх життів та про події, що відбувалися у монастирі Цурпху. Тринадцятий Кармапа, Дюдюл Дордже, впізнав і звів на трон десятого Шамарпу. Шамарпа отримав усі настанови лінії від Кармапи та восьмого Тай Сіту Рінпоче. Багато великих лам та вчених інших буддійських шкіл також вплинули на його освіту. Він багато подорожував по Кхаму, Дерге і Нангшену, де він давав повчання й посвячення ламам, тулку і мирянам. Він відвідав багато святих місць у центральному Тибеті, де медитував і робив підношення. Після своїх подорожей він повернувся у Цурпху до Його Святості Кармапи.

Кілька років по тому, у політичній і духовній ієрархії Тибету з'явився внутрішній поділ, що призвів до темних часів для Шамарпи. Одинадцятий Далай-Лама пішов з життя, а відповідальний регент, що залишився, був нездатний глянути ширше вузьких рамок своїх власних монастирів. Це призвело до того, що Шамарпа зазнав переслідувань і його червона корона була конфіскована. Регент та його послідовники, разом з армією, присвоїли всі монастирі Шамарпи і примусили їх приєднатися до школи Гелугпа. Законом були заборонені наступні інкарнації Шамарпи та зведення їх на трон. Десятий Шамарпа відправився у вигнання і не міг повернутися до свого улюбленого Тибету. Усе ж щедрість і терпіння бодхісаттви сяяли, незважаючи на ці величезні перешкоди. Шамарпа провів свої останні роки в Непалі, задовольняючи духовні потреби непальського народу.

Міпам Чок'ї Вангчук

(1584-1630) Дев'ятий Кармапа упізнав шосту інкарнацію Шамарпи, Міпам Чок'ї Вангчука. Місцем народження шостого Шамарпи був Дрікунг у центральному Тибеті. У шістнадцять років, шостий Шамарпа вивчив напам'ять не менше десяти книжок з Праджняпараміти, шістнадцять з Вінаї, п'ять з Абідхарми, сім медичних трактатів, весь санскрит та різноманітні види мистецтв; із повчань Діамантового Шляху (Ваджраяни) він обрав Замбо Нанг Дьона та його коментарі і повний текст Калачакра-тантри. Молодий і нестримний Шамарпа виказав бажання перевірити свої щойно отримані знання перед кращими умами країни.

Шамарпа став високо шанованим майстром повчань Каг'ю. Він неупинно працював у трьох сферах корисної активності: навчанні, медитації та практичних досягненнях. Він відвідав Китай за запрошенням імператора, який наглядав за друком Канджура (повне зібрання повчань Будди), виконуючи побажання свого гуру. Після свого повернення до Тибету, Шамарпа звів на трон десятого Кармапу, Чоїнга Дордже. Шамарпа став його корінним гуру і передав йому настанови лінії Каг'ю. Коли слава Шамарпи досягла Індії, двадцять п'ять найбільших пандит запросили його вчити Дхармі у Бодхгайя. Він не міг прийняти їхнє запрошення, але відповів кожному індивідуально на санскриті. Коли Тибет, здавалося, рухався у напрямку громадянської війни, вміла дипломатія Шамарпи дозволила запобігти конфлікту. Він попросив правителів країни зрозуміти базові принципи Дхарми, чим врятував багато безневинних життів.

Міпам Чок'ї Лодро

(народився у 1952 році) Як і передбачував п'ятий Шамарпа, чотирнадцятий Шамарпа проявився як племінник шістнадцятого Кармапи Ранджунга Рігпе Дордже. Задовго до народження Шамарпи, у монастирській громаді жило очікування, що незабаром у сім'ї Кармапи відбудеться сприятливе народження. Кармапа посилав чорні пігулки та особливі захисні шнурки для ще не народженої дитини своїй невістці, ще коли ніхто не знав, що вона чекає на дитину.

У шість років, юний Рінпоче побачив на відстані кількох лам із Янгпачену, що прямували у Цурпху. "Вони з мого монастиря", - вигукнув він із задоволенням. Це було вражаюче, тому що Шамарпа наглядав за монастирем Дечен Янгпачен у свої попередніх інкарнаціях. Це підказало ламам зробити подання про формальне впізнавання їхнього Рінпоче, але, виходячи з політичних міркувань, Кармапа не вважав це розсудливим. Багато з великих тибетських лам здійснили паломництво в Індію за запрошенням Індійського Товариства Махабодхі, і після повернення Кармапа й Шамарпа відвідали монастир Дечен Янгпачен. У його головному храмі були статуї усіх попередніх Шамарп. Дитина підійшла до них і впізнала їх одну за одною без ніяких підказок. Вона приміряла корони, кажучи: "Це мої шапки". В цей час йому було лише чотири роки. На протязі наступних чотирьох років політична ситуація в Тибеті це більш погіршилася. Шістнадцятий Г'ялва Кармапа та восьмирічний Шамарпа покинули Тибет, щоб оселитися у північному індійському штаті Сіккім. Кармапа шукав офіційного признання Кунзіга Шамарпи з боку чотирнадцятого Далай-Лами Тензіна Г'ятсо. Далай-Лама зробив офіційну заяву, що задовольняла запит, і в 1964 році у монастирі Румтек у Сіккімі відбулося зведення на трон. Шамарпа залишився у монастирі, щоб пройти інтенсивний курс навчання. Він отримав всі настанови лінії Каг'ю від Кармапи, у Тхрангу Рінпоче він вивчав традиційні мистецтва і науки, сутри й тантри.

Виконуючи свої монастирські обов'язки, чотирнадцятий Шамарпа заснував Міжнародний Буддійській Інститут Кармапи (KIBI) у Нью Делі, Індія. У відповідності до побажань Його Святості шістнадцятого Г'ялва Кармапи, KIBI працює сьогодні як вищий учбовий заклад у буддійській традиції. Шамарпа розглядає питання про поновлення сутнісних повчань Махамудри. Просліджуються витоки повчань Каг'ю, досліджуються та перевіряються багато важливих трактатів махасіддхів, включаючи центральну працю сьомого Кармапи - "Скарби Махамудри". Центр вивчення Махамудри, що зараз знаходиться на стадії планування, буде з часом робити особливий акцент на повчаннях Карма Каг'ю, щоб забезпечити їхнє збереження у майбутньому.

Монлам

Ця подія відбувається у перші дні Нового Року (тибетський рік складається з 360 днів, тож тибетський Новий Рік переміщується календарем) у різних місцях.

В 1996 році вона відбувалася у Бодхгайя під керівництвом 17-го Кармапи Тхайє Дордже та Кунзіг Шамара Рінпоче. Її метою є виконання сприятливих побажань задля користі інших. Як казав Нагарджуна, якщо сприятливі побажання робляться разом із великими бодхісаттвами, побажання виходить настільки могутнім, що може, наприклад, запобігти природним катастрофам і видалити усі типи поганої карми.

Традиція була заснована у Тибеті у восьмому сторіччі. На протязі наступних сторіч ці збори робилися все більш і більш популярними. В них приймало участь більш ніж 50 000 ченців. В 13-му сторіччі третій Кармапа ввів монлам у лінію Каг'ю. Сьогодні представники чотирьох ліній тибетського буддизму роблять побажання разом.

Мудра

(буквально "печатка, знак", щось, що залишає глибокі враження в умі) У буддизмі існує безліч символічних жестів – одною чи обома руками або всього тіла. Вони називаються мудрами. Жести будд і бодхісаттв є мудрами, і, наприклад, положення наших рук під час медитації також є мудрою.

Одною добре відомою мудрою є жест, у якому права рука Будди торкається землі після того, як він досяг просвітлення ("призивання землі як свідка просвітлення"). Іншою добре відомою мудрою є положення наших рук під час медитації: ми кладемо праву руку на ліву. Це символізує медитацію й концентрацію на Дхармі.

Музика, тибетська

Тибет перебував під впливом трьох цивілізацій - тюрко-монгольскої, китайської та індійської. Збагачуючись під їхнім впливом лише час від часу, його власна давня традиція була розроблена у глибокій ізоляції від решти цивілізованого світу. Музика грає важливу роль у тибетському житті. Лами говорять, що "Релігія – це звук". Декламація мантр, спів, виконання інструментальної музики є фундаментальними у їхніх культах. Їхні відправи включають як службу звичайної літургії, так і різноманітні додаткові ритуали.