Методика підготовки інформації про державні послуги

 

Вступ

Створення умов для досягнення європейського рівня державної служби вимагає концентрації зусиль владних інституцій,  громадських об’єднань на пріоритетних напрямах реформування інституту державної служби в Україні, серед яких чільне місце відведено становленню прозорої і етичної державної служби через запровадження і забезпечення дотримання адміністративних стандартів, зокрема стандартів державних послуг, що потребує їх законодавчого визначення та розроблення інших актів, які б закріплювали в межах компетенції кожного органу державної влади перелік, порядок та регламенти надання цих послуг.

Саме в такому контексті положеннями Концепції адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу, яка схвалена Указом Президента України від 5 березня 2004 року № 278 передбачено спрямування подальшої реформи державної служби.

Практичні аспекти реформування державної служби висвітлені у Програмі розвитку державної служби на 2005 – 2010 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2004 року № 746, викладені в частині мети реформування державної служби передбачають підвищення ефективності виконання державною службою завдань і функцій держави, зокрема, необхідність “визначити та запровадити стандарти професійної діяльності державних   службовців на  засадах   стратегічного планування діяльності  державних  органів з орієнтацією на надання державних послуг”. Цією Програмою передбачено, що надання послуг  державними  службовцями  стане  складовою  їх професійної діяльності,  що потребуватиме здійснення таких заходів:

визначення груп споживачів послуг і складення  переліків  послуг, які їм надаються;

 установлення порядку і регламенту надання послуг,  визначення критеріїв оцінки  їх  якості,  міри  відповідальності  державних службовців;

заохочення державних службовців за  досягнення  ними високих результатів у роботі;

вивчення доцільності  передачі  права  надання окремих послуг бюджетним установам та організаціям.

Цими ж документами передбачено проведення функціонального обстеження центральних органів виконавчої влади, на що, зокрема звертає увагу Президент України в абзаці 6 ст.2 Указу „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 березня 2005 року „Про засади реформування системи центральних органів виконавчої влади” від 15квітня 2005 року №658. Одним з результатів такого обстеження має стати реєстр державних послуг.

Метою цієї методики є уніфікація відомостей про державні (управлінські,  адміністративні, соціальні та інші) послуги, тобто такі, які надаються від імені держави, для подальшого зведення їх у відповідний реєстр.

до питання терміну „послуга” в цій методиці

Державними послугами можна вважати послуги, що надаються громадянам і їх об'єднанням, фізичним і юридичним особам  (далі – користувачам) державними органами.

Пропонується розглядати термін “державні послуги” як консолідуючий термін, що об’єднує поняття управлінська і адміністративна послуга.

В цілому під державною послугою пропонується розуміти дії державних органів стосовно реалізації функцій і завдань держави, визначених Конституцією України, іншими законодавчими актами.

Послугами в цьому випадку є надання користувачам результатів виконання функцій державних органів, за допомогою яких останні виконують зобов'язання держави перед громадянами – забезпечують реалізацію їх прав і обов'язків.

Управлінську послугу будемо розглядати як зміст функціональної діяльності державного органу стосовно вироблення і реалізації державної політики з регулювання певного сектора економіки чи соціального життя.

Адміністративна послуга це дія виконавчого механізму державного органу чи його апарату із забезпечення інтересів і свобод фізичних і юридичних осіб, в контексті законодавчо визначених порядків реалізації своїх повноважень, що конкретизовані нормативно-правовими актами, зареєстрованими у законодавчо визначеному порядку.

 Наведені визначення[1] не можна вважати вичерпними. Так, зокрема, існує думка щодо визначення державними тих послуг, які надаються не тільки органами державної влади, а й державними установами, організаціями, підприємствами[2] Там же вводиться поняття публічних послуг як таких, що надаються державною та місцевим самоврядуванням. Визначаються муніципальні (комунальні) послуги, які надаються органами місцевого самоврядування та комунальними установами, організаціями, підприємствами. Адміністративна послуга розглядається як публічна послуга, яка надається органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими особами, і надання яких пов’язане з реалізацією владних повноважень.

Серед визначень, які визнані як офіційні, є визначення надані в зареєстрованих документах рівня від закону до стандарту.

Так Держстандарт в двох своїх наказах майже однаково посилається на послугу як „наслідок безпосередньої взаємодії між постачальником і споживачем, внутрішньої діяльності постачальника для задоволення потреб споживача”[3],[4].

В іншому відомчому акті Держстандарт визначає послугу як „результат трудової діяльності, що відображається у корисному ефекті, особливій споживчій вартості”[5]

Закон України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” розглядає в якості послуги „будь-яку закупівлю, крім товарів та робіт, включаючи підготовку спеціалістів, забезпечення транспортом і зв'язком, освоєння технологій, наукові дослідження, медичне та побутове обслуговування[6].

Соціальні послуги у відповідному законі визначені як – „комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги (далі - особи, що потребують соціальних послуг), з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя”[7].

Найбільш наближене до мети дослідження визначення державних послуг наведене у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств”[8], де під державними послугами розуміють „будь-які платні послуги, обов'язковість отримання яких встановлюється законодавством та які надаються фізичним чи юридичним особам органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та створеними ними установами і організаціями, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів. До терміну "державні послуги" не включаються податки, збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України "Про систему оподаткування"”.

Підхід щодо віднесення процесів реалізації повноважень державних органів до категорії державних послуг

Наведені терміни і визначення покликані привернути увагу до необхідності всебічного аналізу органу влади як суб’єкта надання державних послуг в їх широкому розумінні.

 Для опису послуги необхідно дотримуватись повноважень органу та його апарату, які визначені як у завданнях та функціях з положення про орган, так і у нормативно-правових актах всіх рівнів, що спрямовують діяльність цього органу. Основою для визначення послідовності процесів, які складають послугу потрібно вважати факт отримання в наслідок реалізації цих процесів конкретного результату, який повинен бути спрямований відомій категорії споживачів у визначені чинними регламентами чи порядками терміни. Ця послуга може надаватися як на безоплатній основі, тобто за рахунок утримання органу державної влади, так і на платній основі фізичним і юридичним особам за зверненнями від них та на підставі заздалегідь визначених вимог до змісту звернення, переліку і форм документів, які є підставою для звернення.

Державна послуга надається у формі акта уповноваженого органу, що встановлює окремі права та обов’язки зацікавленої фізичної або особи. Формою результату послуги може бути оформлення і передача зацікавленій особі передбаченого законодавством документа (свідоцтва, ліцензії, паспорта, іншого спеціального бланка тощо). Якщо акт уповноваженого органу не стосується встановлення прав особи, він не належить до державних послуг, як звичайні господарські послуги (консультації, дослідження, копіювання тощо). До державних послуг не належать також проміжні акти державних органів, які не є остаточними рішеннями.

Таким чином, до основних ознак державних послуг можна віднести такі:

 повноваження щодо їх надання закріплені законом і нормативно-правовим актом за органом влади. Наданню державної послуги завжди передує звернення (заява) фізичної або юридичної особи до державного органу;

 замовник послуги може вільно отримати інформацію та консультацію щодо умов її надання;

відповідно до закону особа має право вимагати від органу розгляду свого звернення (заяви);

 результатом розгляду заяви є владне рішення державного органу (адміністративний акт) у якому зазначено конкретного адресата (споживача цієї послуги).

Не належать до державних послуг відносини, які виникають між особами і державними органами за ініціативою останніх (наприклад у ході перевірок суб’єктів господарювання чи притягнення до адміністративної відповідальності). Не належить до державних послуг діяльність державних органів, не пов’язана з реалізацією ними владних повноважень.

Загальна структура надання державної послуги (порядок) охоплює наступні блоки:

замовник державної послуги (потенційний споживач);

нормативно-правове забезпечення послуги;

перелік і вимоги до документального супроводження звернення щодо   надання послуги ( супроводжувальні документи)

процедура замовлення послуги;

процеси реалізації послуги в державному органі;        

форма і зміст результату, який має бути наданий споживачу послуги;

7) терміни, що використані в процесі опису послуги.

Вимоги до опису послуги

Кожна послуга подається окремим комплектом матеріалів.

Опис послуги повинен містити наступні елементи.

1. Назва послуги ( наприклад, „реєстрація шлюбу”, „отримання ліцензії на здійснення освітньої діяльності”) та відомості щодо наявності інформації про цю послугу (адреса веб-сайту органу і назва розділу,де надано інформацію про послуг; довідник і реквізити його видання та/або інший спосіб інформування потенційного споживача)

2. Перелік потенційних споживачів послуги (наприклад, „громадяни”, „установи і організації, зареєстровані як освітні”).

3. Назва державного органу, який надає послугу, тип і вид послуги:

державний орган, контактний підрозділ – наприклад, Мін’юст, органи запису актів цивільного стану;

тип державної послуги -  наприклад, адміністративна;

вид послуги – наприклад, реєстрація.

4. Нормативно - правове забезпечення надання послуги повинно включати вичерпні дані щодо:

нормативно - правових актів, на підставі дії яких надається послуга;

нормативно - правових актів, відповідно до положень яких організується надання послуги, а також посилання на ці положення.

В цьому розділі потрібно вказати в логічній послідовності перелік законів, постанов, указів, інструкцій, положень, якими користується державний орган для надання послуги.

5. Зміст послуги

Вказати мету послуги та її призначення, а також навести: 

виключний перелік випадів, згідно яких розпочинається надання послуги;

обставини (бажано з певними прикладами), які ведуть до відмови у наданні послуги;

принципи надання послуги за наявності пільг;

перелік, зміст та вимоги до відомостей (включно із зразками оформлення необхідних документів) для звернення до органу щодо надання послуги (надати форму звернення);

схему процесу (етапів) надання послуги з визначенням терміну на кожному етапі;

опис прав споживача щодо моніторингу реалізації послуги

6. Оплата за надання послуги

Необхідно вказати вартість послуги, якщо вона платна. При цьому потрібно надати відомості щодо:

документа, який визначив платний характер послуги;

підстави для визначення розміру плати з посиланням на використані нормативи;

процедури проведення оплат, зокрема зазначити суми платежів, призначення платежів, одержувача коштів, терміни оплат.

7. Результати

Необхідно зазначити назву книги чи журналу, в якому фіксується результат надання послуги, та документ, у якому фіксується результат надання послуги (наприклад, акт реєстрації шлюбу), а також копію (фотокопію) готового заповненого документа.

8. Відповідальність за надання послуги

 В цьому розділі необхідно визначити існуючі посади працівників і їх повноваження щодо надання послуг, вказати за який процес несе відповідальність певна службова чи посадова особа.

Необхідно також навести:

документ відповідно до якого встановлено розподіл повноважень між учасниками реалізації послуги;

 документи, які передбачають відповідальність посадових чи службових осіб у разі відмови від виконання передбачених послугою процесів, або порушень їх регламентів виконання.

9. Схема внутрішнього моніторингу процесів надання послуги

Інформація про моніторинг процесу наведена в таблиці, в якій наведені також приклади можливого заповнення.    

 

 

10. Базові терміни

Необхідно надати визначення базових термінів, які використовуються для опису процесів надання послуги та застосовані у акті, який є результатом цієї послуги.

Збір даних про послуги

Інформація відповідно до цієї Методики подається до Головдержслужби на:

паперових носіях (за адресою – 01034, м. Київ, вул. Прорізна, 15; Головдержслужба України, „Реєстр державних послуг”)

та в електронній  формі засобами електронного зв'язку (за адресою – infau@guds.gov.ua; тема: ” Реєстр державних послуг”).