Володимир Цибулько
ШО ПРО АВТОРА: Володимир Цибулько — поет, перекладач, есеїст і політичний діяч. Народився 27 травня 1964 року на Черкащині в селі Хмільна. Студіював філологію у Київському та Латвійському університетах. Згодом географія його подорожувань поважно розширюється: Німеччина, Польща, Югославія, Америка тощо. Із сором’язливого сільського хлопця виростає до справжнього літературного метра, своєю поставою та мовленням все більше виборюючи простору в елітарній та субкультурі. З виголошенням скандальної промови на спілчанському пленумі (1992) та ставши Президентом Асоціації «Нова література», стає цілковито виразником нової мистецької доктрини, що пориває із зужитою естетикою. Його публікації (книжки поезій «Ключ» (1988), «Хвіст ящірки» (1991), «Піраміда» 1992, «Ангели і тексти» 1996, «Ангел супраціву» (1997, білорус.), «Ангел в піраміді» (2002, укр. і анґл. мовами), «Майн кайф» 2000, «Вибране, вирване, вигране, випране…» (2003) та ін. Володимир Цибулько до останнього часу був радником Віктора Ющенка, ставши ним не в останні дні перед очевидною перемогою, а пройшовши з Президентом багаторічним маршем. Однак навіть у ті дні пан Цибулько залишався таким же іронічним і веселим, у кожному своєму публічному виступі наче підтверджуючи тезу, що надмірна серйозність — справа обмежених людей.
Офіційний сайт: http://tsybulko.kiev.ua
В ближайших номерах «ШО» читайте интервью с Владимиром Цибулько
ГАНДІ
Бідний Ганді
Він помилився народом
Хоча вишиванка на ньому така природня
Що робить цей Ганді в цій Гадні
В Повзучні Лизальні Смоктальні Плазучні
Тут під вишиванками люди якісь витинанки
В цій Гадні цей Ганді
Вночі й спозаранку
Такі порожнечі й такі вишиванки
Вони є але їх уже майже нема
Бо просили свободи
А потім все тими ж вустами просили неволі
ЖитА і лобОди
І руки схололі
В цій Катні цей Ганді
Не хатні лиш гади
Природні природи
У пирієві свободи
Ріденькі жита пропаганди
Ніби Полтва й не Ганг
Що ти робиш тут Ганді
Невже ти повірив всій цій пропаганді
Шовки ж тут насправді не у знаменах а у пеньюарах
Ти запливаєш в туман львівських арок
Ти залишаєш це місто зальотній бригаді
Чи владі зальотній чи то вже й не владі
Навчити нічому уже неможливо
Це все попід цим понад цим і довкола цього
Лежи й медитуй
І візуй як кохаються пір’я і дьоготь
Із кимось третім здається із тілом
Бо є якась невідповідність
Між кольором шкіри і
Тим що це тіло вчиняло з громадою
Ти Ганді прийшов що б роздвоїтись
Ти Ганді прийшов щоби нас роздвоїти
Час безбожно зжера розімперене воїнство
Час та терміти
Час та терміти
Це добре що ти научив нас терпіти
Ганді
Але не надовго
До літа Ганді
А потім таке тут почнеться
Таке тут почнеться
Суцільне безсоння й тривога
Що й душу віддати таки доведеться
На пожирання всій цій пропаганді
Яку все ще багато хто вперто зве вірою в Бога
ДАЛАЙ-ЛАМА
Ну що Далай-лама
Це ти проти Хама
Це ти проти лома
Так ти Долой-лома?
Але ж проти лома
Один лиш прийом —
Ще потужніший лом
Це ніби політика
І ніде тут правди діти
Але все що робиться
Насправді придумали діти
Камінь ножиці папір
Електрошокер супроти меча
Чи пак смола гаряча
Камінь футбольний замість м’яча
Папір щоб писати доноси
А ножиці можуть й не мати значення
Ти виграєш Лама
Давай брат Далай
Але в цій непрогаданій комбінації
Вклякла зневірена нація
Гончарно-ковальська уся вишиванці ця
Та що себе заповіла для щастя
Але для власного ж щастя
Так й не зуміла його перекласти в слова
І стомившись від себе
І зневірившись в собі
І пославши тебе на
І порвавши знамена й стремена
І здолавши у пошуках істини вкотре
стонадцятий виднокрай
і озирнувшись і зрозумівши наскільки нас мало
у тебе лишилося Ламо
Давай брат Далай
Долай брат Далай
І ті хто був з нами
Але вже не знами
Від нас відокремившись снами
Нас зроблять провинними винними чи винуватими
Бо ж спокусились потребою вже і сьогодні і все
І їм не цікаво —
Чи ти попросиш в них прощення
За їхню ж зневіру
Хай навіть
Вони вже простили
Собі не простять
Лама ти камінь
Далай ти — папір
Далай-лама ти ножиці ручиці чи ще який інструмент
Гума і блискавка — сталь
Це на крайній момент
Сталь кипляча як завжди
Давай наливай
Далай наливай
Братва налипай
Лиш зоря переможна в тумані заблисне
І потом холодним осяде на лисинах
Попіл тих нас
Тих останніх
Уже невпізнанних
Хто навіть вмираючи
Все повторяв закривавленими вустами
Ти переможеш Лама
Другие стихи автора читайте в свежем номере журнала
Оставить комментарий