За легендою філософ Лао-цзи самозародився у 14 або 7 ст. до н.е., створивши тіло власної матері - "нефритової діви" (юй нюй), проникнувши в її лоно у вигляді сонячної енергії (ян), акумульованої у п'ятибарвній перлині, і пробувши там 81 рік.

Народившись під сливовим деревом, він узяв прізвище Лі (Слива), набув чудесного вигляду, що включав у себе золоте обличчя, подовжені мочки (ознаку мудрості) та опуклість на тімені, аналогічну індійській ушніші - одній з "32 ознак великих людей", яка вважалася у буддизмі особливістю ідеального (всесвітнього, священного, харизматичного) царя чакравартіна і будди, а також отримав здатність до перетворень, наприклад, у чорного барана…

Відповідно до традиційної історіографії Лао-цзи (Учитель Лао, Стара Дитина, Лао Дань, Лі Ер, Лі Боян) - давньокитайський філософ, міфологізований основоположник даосизму й автор "Дао де цзину" ("Канону Шляху й благодаті"), народився наприкінці 7 - на початку 6 ст. до н.е. Найдавніша біографія Лао-цзи міститься в розділі "Життєписи" (Ле чжуань) "Історичних записок" (Ши цзи) Сима Цяня (2-1 ст. до н.е.). Згідно з цією працею Лао народився у периферійній ("варварській") південній державі Чу, яка зберігала архаїчну традицію шаманізму, котра і стала першоджерелом даосизму.

Наступна віха у житті філософа - його служба в центральній із Серединних (споконвіку китайських) держав, у династійному домені Чжоу. Там він був істориком-астрологом, що зберігав палацевий архів. Саме туди, за переказами, до Лао-цзи прибув Конфуцій, із наміром дізнатися, що є благопристойністю і в підсумку порівняв мудреця з незбагненним драконом.

Вважається, що наприкінці життя Лао-цзи відбув у невідомому напрямку через прикордонну заставу, залишивши її начальнику Інь Сі запис свого вчення про Шлях-дао і благодать у книзі, що складається з двох глав і п'яти з лишком тисяч ієрогліфів (нині ототожнюється з "Дао, де цзином").

Допускають ідентичність Лао з іншим чусцем - Лао Лай-цзи, що був сучасником Конфуція і написав книгу з 15 глав про "діяльні прояви даосизму" (дао цзя чжи юн), або з головним істориком-астрологом домена Чжоу - Данем, який жив у середині 4 ст. до н.е.

Існують й інші гіпотези про його загадкову біографію. За однією з них, він був одним із зазначених персонажів, що діяли від початку 6 до середини 4 ст. до н.е. Згідно з іншою - усі ці персонажі, або, принаймні, двоє з них - одна особа, що прожила більше 160 чи навіть більше 200 років!!! завдяки мистецтву "удосконалення Шляху-дао і пестування довголіття".

Перші офіційні відомості про Лао-цзи (Лао Даня) містяться в текстах 4-3 ст. до н.е. Однак уже у 2 ст. до н.е. його ім'я з'єднується з ім'ям міфічного культурного героя Хуан-ді (Жовтий імператор), що позначає родоначальників даосизму.

На рубежі нашої ери починається процес міфологізації Лао-цзи. Передумовою цього стало те, що прізвисько узяло гору над родовим прізвищем та особистим ім'ям Лао-цзи, буквальне значення якого - Стара Дитина - пов'язане як із легендою про його народження сивим 81-літнім старцем, так і з текстом "Дао, де цзину", який складається з 81 параграфа (чжан), де загальна апологія дитячості сполучається з авторським само уподібненням дитині. У визначенні свідомості ("серця" - сінь) такої філософа-дитини (цзи) сходяться воєдино дві пари протилежностей: мудрість і дурість, елітарність і народність. Серце досконалого й мудрого прирівнюється до серця дитини, дурня і всього народу.

На цій теоретичній основі з 1 ст. до н.е. стала відбуватися інституалізація даосизму як релігійної ідеології егалітаристських рухів, що виливалися в широкомасштабні народні повстання (найбільше з них - Жовтих пов'язок у 184) і теократичні структури, перша з яких на чолі з "Небесними наставниками" (тянь ши) виникла у 2 ст. Патріархи цієї течії ("Шляху-дао"). Усіх, хто належить до роду Чжан від Чжан Даоліня (1-2 ст.) до наших днів, вважають такими, що отримали одкровення від обожненого Лао-цзи.

У текстах релігійного даосизму перших століть н.е. Лао-цзи, що виступає як споконвічна персоніфікація Шляху-дао під ім'ям Лао-цзюнь (Старий/Поважний Государ), чи Дао-де-тянь-цзюнь (Небесний Государ). Він описується як той, хто породжує увесь світ, у всіх його духовно-божественних і тілесних іпостасях. Під впливом буддизму, який почав тоді проникати до Китаю, вважалося, що Лао регулярно перевтілюється в різних патріархів даоської, а потім і буддистської традицій.

Відповідно до показаного у Чжуан-цзи розуміння мудреця як "некоронованого царя" (су Ван), Лао-цзи вперше постав у міфологізованій історії у якості Гуанчен-цзи (Чжуан-цзи) наставника Хуан-ді, що нібито правив у 27-26 ст. до н.е.

До 3 ст. н.е. характерні для локальної чуської субкультури міфологічні уявлення про "західний рай" і обителі безсмертних у сакральному центрі світу на чарівній горі Куньлунь злилися з образом "далекої Індії чудесної" (а також Парфії) і утворили легенду (викладену, зокрема, Ге Хуном, 3-4 ст.) про відхід святого-безсмертного Лао-цзи на захід разом із своїм першим учнем Інь Сі. У процесі конкуренції з буддизмом ця легенда розвилася до уявлення про Лао-цзи, як учителя і навіть батька або містичного прототипу Будди (Гаутами Шак'ямуни), якого стали називати "жовтолицим (хуан мянь) Лао-цзи". Подібні погляди були викладені в "Каноні про Лао-цзи, який просвіщає варварів". На жаль, пізніше, за наказом онука Чінгісхана, монгольського імператора Китаю Хубілая, цей твір було спалено.

У секті Небесних наставників вважалося, що втіленням Лао-цзи був анонімний автор найдавнішого містичного коментаря про "Дао де цзин", відомий під псевдонімом Хешан-гун (Пан із Берега Ріки, 2 ст.). Востаннє він з'явився в 142 і передав чудодійні повноваження своєму наміснику на землі - магу Чжан Даоліну.

Сформований у 2 ст. культ Лао-цзи особливого розмаху набув при династії Тан (618-907), імператори якої носили прізвище Лі та вважали його своїм предком.

У 20 ст. у Китаї проблему історичності Лао-цзи й автора "Дао-дэ цзину" реанімував філософ і суспільний діяч Лян Цичао (1873-1923). У ході її обговорення одні учені визнали Лао-цзи Лао Данем, що жив в 7-6 ст. до н.е. і наставляв Конфуція (Тань Лань, Гао Хен, Люй Чженьюй, Фен Юлань, Го Можо), інші - Лао Данем, що жив у 5-4 ст. до н.е. (Гу Цзеган), а треті - великим істориком-астрологом Данем, що також жив у 5-4 ст. до н.е. (Ло Геньцзе, Фен Цзиньюань). Як би там не було, а роль його у становленні даосизму та буддизму дуже велика.

У народних віруваннях Лао-цзи вважається заступником заклинателів, ковалів, ювелірів, точильників і майстрів із виготовлення піал і паличок для їжі. Атрибути його іконографії є триграмми, гексаграмми і чорний бик, верхи, на якому він відправився на захід.