Найважливішим програмним документом УСПП є стратегія сталого соціально-економічного зростання та прискореного подолання розриву між Україною та розвиненими країнами – ПЛАН УКРАЇНСЬКОГО ПРОРИВУ, автором якого є Президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах.
Відомо, що Україна «доношує» промисловий і науково-технологічний потенціал колишнього Радянського Союзу. Дуже повільно відбувається відновлення підприємств і технологій. Не дають прибутку найкращі на планеті чорноземи – основне багатство України. Нерівномірність у матеріальних прибутках між багатими та бідними сягає більше ніж 10 разів.
План Кінаха покликаний виправити невдалі намагання попередніх безсистемних економічних змін, з якими у більшості людей пов’язані лише сумні спогади. Економіка ”за Кінахом” повинна ґрунтуватися на прискореній модернізації вітчизняного господарства, збільшенні виробництва продукції, що дасть змогу підвищити заробітну платню. Впровадження цієї політики з опертям на соціальну базу суспільства – середній клас – означає поліпшення добробуту і якості життя громадян країни.
Першочерговим є підвищення відповідальності держави перед суспільством, регулювання підприємницької діяльності виключно правовими та економічними засобами. Головний наголос треба робити на використанні національних конкурентних переваг, тобто на таких перспективних високотехнологічних галузях, як космічні технології, авіапромисловість, біотехнології, ВПК тощо. Для того, щоб оптимально використати унікальний геостратегічний і природний потенціал України, сюди варто віднести агропромисловий комплекс, транспортну інфраструктуру, гірничо-металургійний комплекс і рекреаційні ресурси.
Ці сфери повинні стати пріоритетними „точками економічного прориву” – вони природно здатні забезпечити міцні конкурентні позиції і відіграти роль „локомотивів розвитку”. Саме вони повинні забезпечити українську економіку стабільними замовленнями зі світового ринку. Адже в останні роки наша економіка зростала переважно за рахунок продажу за кордон сировини. Тобто сьогодні необхідно переорієнтовувати економіку на ПРОРИВ, створюючи нові перспективні виробництва на завтра, а не експлуатуючи промислову спадщину минулого.
Для цього ми маємо всі необхідні ресурси. Сировинна база України включає родовища більш ніж 100 корисних копалин. Тільки розвідані запаси оцінюються в 7,5 трлн. доларів. На нашій території знаходяться 43% світових покладів марганцю, 20% — титану, 14% — залізної руди, багато цирконію, урану, калійних солей. Додамо до цього переліку величезний транспортний потенціал транзитних перевезень і енергетичних потужностей.
Але ці ресурси сьогодні не працюють. Треба негайно позбутися фатальної залежності від імпортних енергоносіїв – гонитву за світовими цінами не витримає ні металургійна, ні хімічна галузі, ані соціальний сектор. Альтернативні джерела енергії та ефективне енергозбереження – ось вагома складова плану Кінаха у сфері енергетики.
Не обходить увагою план українського прориву і сільськогосподарське виробництво. Агропромисловий комплекс потребує завершення земельної реформи, сприятливих засад господарської діяльності. Держава повинна заохочувати створення виробничого ланцюжка за принципом «з лану до столу», надавати виробникам сільгосппродукції податкові послаблення при технічному переозброєнні переробних підприємств, підтримувати аграріїв кредитами та державним замовленням, фахово регулювати ціноутворення.
Треба рішуче викорінювати контрабанду, боротися з фактами несплати податків, нецільовими витратами державних коштів, будь-якими іншими економічними злочинами. Проте слід пам’ятати: не всі порушники закону заплямовані кримінальним минулим. Частина капіталів просто ховається від непомірного податкового тиску і свавілля бюрократії. Держава повинна зробити відповідні кроки задля виведення з тіні та повернення капіталів у країну , що значно збільшить обсяги легальної економіки.
Все це можна зробити через стратегію соціального й економічного розвитку кожного окремого регіону, міста, території. Причому створювати план такого розвитку і підраховувати усі необхідні витрати повинні лише представники регіонів.
Отже, Україна може жити краще, а її громадяни — багатше. Частка населення, яка за рівнем доходів і професійно-освітнього статусу належить до заможного середнього класу, повинна збільшитись принаймні втричі (із наявних 20% до 60%). Саме вони й оберуть ПЛАН УКРАЇНСЬКОГО ПРОРИВУ для себе і своєї батьківщини.
Анатолій Гальчинський, доктор економічних наук, професор
Книга Анатолія Кінаха «Український прорив» про перспективи економічного розвитку України, в якій викладено основні стратегічні цілі реалізації плану українського прориву, – є прямим віддзеркаленням сучасних європейських стандартів рівня життя, якості та тривалості життя для громадян України.
Головне завдання Уряду – дбати про нагромадження капіталовкладень, які повинні співпадати з ростом заробітних плат. Саме це і передбачено в плані українського прориву. Економіка ”за Кінахом” ґрунтується на прискореній модернізації вітчизняного господарства, збільшенні виробництва продукції, а це – необхідні умови для підвищення заробітної платні.
Впровадження цієї політики з опертям на соціальну базу суспільства – середній клас – забезпечуватиме поліпшення добробуту і якості життя громадян країни.
Віталій Майко, Народний депутат України, генеральний директор Київського державного заводу «Буревісник»
Головним значенням українського прориву я вважаю те, що у цьому стратегічному документі запропоновані шляхи та конкретні механізми переходу від економіки екстенсивного розвитку до інноваційної моделі.
Мені як людині, яка все своє життя пов’язує з виробництвом, зокрема з машинобудуванням, особливо імпонує те, що однією з «точок прориву» економіки Анатолій Кінах вважає саме машинобудування. Він правильно підмітив значний експортний потенціал машинобудування, його можливості розвитку як передового наукомісткого виробництва.
Взагалі промисловість, виробництво повинні стати гордістю країни, адже національний товаровиробник забезпечує валовий внутрішній продукт, що є основою могутності країни. Для того, щоб досягти цього, необхідно особливо плекати виробництво, яке працює на базі науки, впроваджує наукові розробки.
У Анатолія Кінаха серед головних «точок економічного прориву» – інтеграція освіти, науки та виробництва. На жаль, в Україні поки що не сформовано внутрішній ринок високих виробничих технологій. Значного вдосконалення потребує законодавча база у цій сфері та власне вся державна політика, яка має сприяти фінансуванню науки та водночас впровадженню наукових досліджень у виробництво, збереженню кадрового потенціалу науково-технічної сфери, а також залученню до інноваційної діяльності як великого капіталу, так і малого та середнього бізнесу.
Не менш важливим є використання вітчизняного науково-технічного потенціалу у впровадженні енергозберігаючих технологій, що також передбачено планом українського прориву.
Леонід Козаченко, президент Української аграрної конфедерації
Розділ „Аграрна політика” книги „Український прорив” містить об’єктивний аналіз причин, що стримують розвиток агропромислового комплексу, серед них – деформація структури виробництва, низька ефективність сільгосппідприємств, цінова політика, зношеність основних фондів, нераціональне використання земельних ресурсів. Автором сформоване адекватне та зважене ставлення до тематики земельної реформи, продовження якої тісно пов’язується із необхідністю захисту інтересів селян, держави та виробників аграрної продукції.
Публікація містить положення, які зараз стали фундаментальними аспектами аграрної політики – зокрема щодо необхідності підвищення конкурентоспроможності агарного виробництва (передусім, через зростання продуктивності), формування ефективних ланцюжків постачання продовольства, інфраструктурного забезпечення аграрної сфери, тощо. Значна увага приділяється підвищенню рівня життя сільського населення.
Олександр Баталін, голова правління ВАТ «Фіолент»
Я добре пам’ятаю той позитивний резонанс, який викликала поява книги Анатолія Кінаха «Український прорив». Тож не дивно, що додаткові тиражі друкувалися двічі в 2004 і в 2005 роках.
На той час це була єдина книга, в якій не теоретично, а з суто практичної точки зору узагальнювався досвід економічних трансформацій, що відбувалися в Україні в 1990-2004 роках з докладним аналізом їх позитивних та негативних наслідків.«Український прорив» жваво обговорювали у промислово-підприємницькому середовищі по всій Україні, зокрема, тези, що стосувалися «точок інноваційного прориву» по кожному з регіонів.
Окремі положення «Українського прориву» нині по суті вже починають втілюватися у життя, завдяки тому, що промисловці і підприємці дедалі активніше долучаються до підготовки та прийняття управлінських рішень на державному рівні, беруть участь у підготовці нових законопроектів та програмних документів Уряду.
Для багатьох з нас – представників реального сектора економіки ця книга залишається актуальною і донині. На відміну від суто популістських підходів окремих політиків, промисловці і підприємці продовжують відстоювати необхідність зростання соціальних стандартів і добробуту населення, базуючись на реальних економічних здобутках.
