|
Сторінка: < 1 2 3
5. Солдатська доля Одною з найвірніших ознак розквіту руху історичної реконструкції стало використання підневільної праці. Правда, трошки псувало картину, що підневільна праця приходила у камуфляжі з військової частини, але така вже проза життя, і переодягання солдат у костюми сервів залишиться, імовірно, на майбутнє. Солдати, як це не парадоксально, викопали рів під Парижем, і зробили ще немало чого корисного. Така тенденція, якщо належно підтримана і розвинена, призведе до того, що скоро рольовикам вапще не треба буде нічого робити, а тільки командувати, а Юра, який це все колись організує, ставши на Уралі в позу Лєніна на броньовику, тоді гордо скаже "Полігон — c'est moi!!!". Особливо делікатним питанням було водопостачання. Делікатним, тому що команди цю тему постійно намагалися делікатно порушувати перед майстрами, а майстри делікатно обходити. Як правило, вода приїжджала у вигляді "Уралу", до якого ззаду чіплялася маленька бочка, типу тих, з яких пиво і квас на розлив, тільки зелена з написом "Для холодной питьевой воды" — щоб недосвідчений солдат помилково не залив у неї, скажемо, 1250 літрів курячого бульйону або коньяку. Роздача води наочно демонструвала функціонування принципів єдиноначалія і підпорядкування, що лежать в основі Збройних Сил. Крім Юри З., у кабіну "Урала" ще поміщалися рядовий, який вів, прапорщик, який сидів поруч, і старшина, який сидів ще поруч. По приїзді на місце, страшина кивав на бочку прапорщику, після чого закурював сигаретку, і присідав у благодатній тіні на пеньок. Прапор, виконуючи наказ, кивав рядовому, після чого закурював сигаретку і присідав у благодатній тіні поряд із старшиною. Рядовий, не маючи у розпорядженні нікого, кому б він міг кивнути головою, звільнивши себе таким чином для сидіння у тіні, зітхав, залазив на бочку, і починав крутити вентиль, після чого текла довгоочікувана вода. Сержантсько-старшинський склад і склад прапорщиків у цей час смачно потягував дим, швидким оком кидав на благородних дам, що бігали з тазиками і баняками, і, щоб підбадьорити салагу, час від часу солідно роз'яснював йому характер провадженої операції: "Сегодня, Саша, ты у нас ответственный за распределение питьевой воды!" Коли ємності були наповнені а бочка — навпаки, порожніла, захисники вітчизни солідно піднімалися, проходилися довкола "Уралу", переконуючись у його цілісності і справному технічному стані, і відправлялися далі, супроводжувані Юрою. Ми, у свою чергу, балділи від такої уваги до себе з боку армії, і, чого вже там, тихо заздрили вмілій і точній організації праці. 6. Замість P.S. — "Не бордель" Багатьом кидалася у вічі табличка, встановлена на підходах до розташування клубу "Срібний Вовк", встановлена його кращою половиною, яка гласила — "Не бордель". Щоб зрозуміти мету її наявності, нагадаю старий, але, як бачите, актуальний анекдот. Корінна одєсітка ввечері виходить на балкончик, і починає розпитувати сусідок, чи не в них, часом, її чоловік. Сусідки дещо обурюються, і цікавляться причиною такого інтересу.
— Да он сказал, что по б****м пойдет!!! — пояснює одєсітка.
— Так а мы шо, б***и?!!!
— Ой вы посмотрите! А шо, уже и спросить нельзя??!
Фавн Антоша, "Срібний Вовк". Львів, 29 07 2003.
Сторінка: < 1 2 3
|
