Держава, як визначено у Цивільному кодексі України, діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку , встановлених Конституцією України та законом.

З прийняттям Господарського кодексу Закон України „Про підприємства в Україні”, який регулював правові основи діяльності державних підприємств, втратив чинність.

Нині деякі питання статусу та діяльності державних підприємств регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України „Про власність”, статтею 4 Закону України „Про підприємництво”, Законом України „Про приватизацію державного майна”, Законом України „Про управління об‘ктами державної власності” тощо.

Також ці питання регулює Декрет Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 року № 24-92 „Про впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств”, постанова Верховної Ради України „Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності” тощо.

Однак, на сьогодні законодавство схематично окреслює коло повноважень органу управління державного унітарного підприємства (керівника), при цьому ці норми не зосереджені в одному системному акті, а розпорошені у великій кількості правових актах. Недостатньо врегульовано діяльність державних комерційних та казенних підприємств, відсутній чіткий порядок створення державних комерційних та казенних підприємств, управління ними.

Така розпорошеність норм законодавства, які регулюють діяльність державних підприємств, ускладнює діяльність таких підприємств, що в свою чергу може призводити до певних зловживань при управлінні підприємством та його майном. Таким чином, назріла необхідність вдосконалення законодавства про державні підприємства. На нашу думку, найбільш ефективним шляхом такого вдосконалення є прийняття спеціального закону, який регулюватиме діяльність державних унітарних підприємств. Слід відмітити, що необхідність прийняття окремого закону з порушеного питання передбачена також положеннями Господарського кодексу України.

Так, Господарським кодексом встановлено, що законом можуть бути визначені особливості статусу керівника державного унітарного підприємства, в тому числі встановлено підвищену відповідальність керівника за результати роботи підприємства (стаття 73); мінімальний розмір статутного фонду державного комерційного підприємства встановлюється законом (стаття 74); інші особливості господарської та соціальної діяльності державних комерційних та казенних підприємств визначаються цим Кодексом, законом про державні підприємства та іншими законодавчими актами (статті 75, 77).

Міністерством юстиції було ініційовано розроблення проекту Закону України

„Про державні унітарні підприємства”. Така ініціатива була підтримана Міністерством економіки, Фондом державного майна, Міністерством фінансів, Державним комітетом з питань регуляторної політики та підприємництва. Розроблений Міністерством юстиції проект усуває існуючі прогалини законодавства та вирішує проблемні питання, пов’язані з діяльністю державних унітарних підприємств.

Проектом, зокрема, передбачається змінити порядок утворення казенного підприємства. Так, казенне підприємство згідно з проектом утворюється за рішенням органу управління, погодженим з Кабінетом Міністрів України, що відрізняється від порядку, який існує на сьогодні. Це спростить процедуру створення казенних підприємств, однак збереже контроль з боку Кабінету Міністрів України. Однак, Господарським кодексом України та Законом України „Про управління об‘єктами державної власності” передбачено, що Кабінет Міністрів України приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію казенних підприємств. У зв‘язку з цим, проектом передбачається внесення змін до зазначених вище актів, якими передбачено, що казенне підприємство утворюється за рішенням органу управління, погодженим з Кабінетом Міністрів України.

Проектом запроваджується спеціальна правоздатність державного унітарного підприємства. А саме передбачено, що підприємство має цивільні права, що відповідають предмету і цілям діяльності, визначеним у статуті, та виконує пов’язані з такою діяльністю обов’язки. Запропонований підхід до визначення цивільної правоздатності державного унітарного підприємства не узгоджується із поняттям цивільної правоздатності, визначеним у Цивільному кодексі України. Відповідно до Кодексу (стаття 91) юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. З метою уникнення цих розбіжностей передбачається доповнити Цивільний кодекс України положеннями такого змісту: “У визначених законом випадках юридична особа здатна мати лише ті цивільні права, що відповідають предмету і цілям діяльності, визначеним у її статуті.” Запровадження обмеженої цивільної правоздатності державних унітарних підприємств обумовлено введенням більш жорсткого контролю за діяльністю підприємства зі сторони засновника.

Проектом визначається правовий режим майна державних унітарних підприємств, при цьому у проекті з метою розкриття особливостей управління саме державним майном застосовуються такі поняття як господарське відання та оперативне управління.

Державному комерційному підприємству майно належить на праві господарського відання. Державне комерційне підприємство, здійснюючи право господарського відання, володіє, користується, розпоряджається закріпленим за ним майном на свій розсуд і вчиняє щодо такого майна будь-які дії, які не суперечать законодавству та статуту підприємства.

Майно закріплюється за казенним підприємством на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному в статуті підприємства. Казенне підприємство, здійснюючи право оперативного управління, володіє та користується закріпленим за ним майном.

З метою більш чіткого розмежування між такими поняттями як „господарське відання” та „оперативне управління” вносяться зміни до Господарського кодексу України. Так, із статті 137 Кодексу, у якій дається визначення „оперативного управління”, пропонується виключити слово „розпоряджається”, що означатиме, якщо майно буде закріплено за підприємством на праві оперативного управління, то це позбавить це підприємство права розпоряджатися цим майном.

Проектом запроваджується обов’язок при створенні державного комерційного підприємства формувати статутний капітал та визначається його мінімальний розмір, який становить суму, еквівалентну не менш як 100 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент утворення державного комерційного підприємства. Статутний капітал казенного підприємства не формується.

У проекті передбачається надати державному комерційному підприємству право на конкурентних засадах за згодою органу управління та Фонду державного майна відчужувати або віддавати в заставу майнові об’єкти, що належать до основних фондів такого підприємства, що буде здійснюватися у порядку затвердженому Кабінетом Міністрів України. Відчуження цілісного майнового комплексу державного комерційного підприємства чи його структурного підрозділу здійснюється відповідно до законодавства про приватизацію. Необхідно зазначити, що казенне підприємство не наділяється правом розпоряджатися майном.

Ще одне важливе питання, висвітлене у проекті – це відповідальність державного унітарного підприємства. Визначено, що державне комерційне підприємство відповідає за своїми зобов’язаннями всім належним йому майном. Казенне підприємство відповідає за своїми зобов’язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. Держава та орган, що здійснює управління об’єктами державної власності, не відповідають за зобов’язаннями державного унітарного підприємства. Так, на сьогодні статтею 77 Господарського кодексу України передбачено, що у разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями казенного підприємства. Як визначено Бюджетним кодексом України міністерства інші центральні органи виконавчої влади, є головними розпорядниками бюджетних коштів та отримують бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України. Однак у Державному бюджеті кошти на відшкодування за зобов‘язаннями казенного підприємства не передбачені.

У проекті також визначається порядок управління унітарним підприємством. Окремо визначаються права керівника державного підприємства, а повноваження органу, що здійснює управління об’єктами державної власності, як представника власника, безпосередньо визначені у Законі України „Про управління об‘єктами державної власності”.

Прикінцевими положеннями проекту з метою врегулювання неузгодженостей вносяться зміни до статей Господарського кодексу України, які регулюють діяльність підприємств, та до Цивільного кодексу України .

Також необхідно зазначити, що Прикінцевими положеннями проекту органам, що здійснюють управління об’єктами державної власності, доручається протягом року з дня набрання чинності цим Законом забезпечити приведення статутів державних підприємств у відповідність із цим Законом. При цьому, встановлюється, що реєстраційний збір за проведення державної реєстрації змін, що вносяться до статутів державних підприємств, або викладення їх у новій редакції, не стягується.

Підсумовуючи викладене, хочу виразити надію, що підготовлений Міністерством юстиції проект Закону України „Про державні унітарні підприємства, що найближчим часом буде подано Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України, буде підтриманий депутатським корпусом та якнайшвидше прийнятий.

Головний спеціаліст
відділу законодавства з питань
підприємництва та приватизації
департаменту цивільного законодавства
та підприємництва
А.С.Яблонська