20.07.2006 17:23

Богдана Смирнова – про українські й американські кіношколи

Молода українська режисерка Богдана Смирнова закінчила КДІТМ ім. І. Карпенка-Карого (2000, майстерня режисури ігрового кіна В’ячеслава Криштофовича), під час навчання зафільмувала дві короткометражні кінострічки – "Яєшня" і Les démarches des papiers/"Паперові клопоти" (2001). 2005 року зняла в Україні дебютну картину "Мені начхати на ваш матан!".

2005 року Богдана Смирнова вступила до кіношколи Нью-йоркського університету – Школи мистецтв Tisch. За рік навчання зафільмувала три короткометражні стрічки – "Тату, поглянь"/Dad, Look (3’30’’, 16 мм), "Перед тим, як у Вінні згорів будинок"/Before Vinnie’s House Burned (4’30’’, DV) і "Стрижка"/"The Haircut (6’30’’, DV). Ці фільми можна буде переглянути 25 липня о 19-00 в Кіноклубі Національного університету "Києво-Могилянська Академія" (Малий екран – вул. Набережно-хрещатицька, 27, к. 13).

В рубриці "Інтерв’ю" на нашому порталі пропонуємо розмову з Богданою Смирновою про її досвід навчання в українській і американській кіношколах: "Суттєвою відмінністю є те, що в київському інституті багато роботи спрямовано на створення саме задуму. Можна роками працювати над задумом. Крім того, викладачі доволі-таки авторитарно вимагають лише певного підходу. Велика проблема коріниться ще й у питанні про те, хто фінансує кіно. Оскільки кіно – це доволі дорога річ, а в Україні – принаймні номінально – кіно й досі фінансується інститутом, то для того, щоб робота могла зніматися, викладач повинен поставити свій підпис. Таким чином, можливости зняти щось своє, щось таке, що тобі справді подобається, доволі скорочуються. В Америці ситуація майже протилежна. Американська економічна система взагалі функціонує таким чином, що кожна людина фінансово зацікавлена в тому, що вона робить. Викладачі економічно зацікавлені в тому, аби студенти залишалися вчитися в школі, тому що студенти платять гроші. Аби це відбувалося, треба дозволяти їм знімати те, що вони хочуть, і якомога більше їм у цьому допомагати. Терпимість, з якою викладачі ставляться до абсолютно вільних проектів студентів, і ту міру допомоги, яку вони при цьому надають, навіть важко порівняти з тим, як це буває в українських вузах. Адже в Україні у мене постійно було відчуття, начебто у студентів є майже один шлях: копіювати своїх викладачів. Чим ближчий твій підхід до підходу викладача – тим більше маєш шансів цю роботу відзняти..." Читати далі...