1 грудня Україна відзначила 16-ту річницю Всеукраїнського референдуму про незалежність України.

Ця знакова дата залишилася без широкого дискурсу в пресі і головне без відзначення тих, хто все своє життя по справжньому боровся за Незалежність країни.

Зате про цю дату не забув Президент.

"За значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний і культурний розвиток України, вагомі досягнення у трудовій діяльності, багаторічну сумлінну працю та з нагоди річниці підтвердження всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року Акта проголошення незалежності України" Віктор Ющенко серед інших нагородив і члена партії Регіонів Бориса Колесникова.

Трохи раніше за "за внесок у розбудову правової держави" від президента нагороду отримав Михайло Потебенько, а Сергій Ківалов "за вагомий внесок у реалізацію виборчих прав громадян" – грамоту від ЦВК.

Далі очевидно треба очікувати на нагородження Щербаня, Кучми, героїв відомих подій у Сєвєродонецьку, скажімо, за великі заслуги в розбудові демократії. Всі решта уже нагороджені високими посадами в урядових інституціях.

Для консолідації нації і консенсусу, як любить говорити президент на всі випадки життя, можна ще й перепросити пана Бакая за певний дискомфорт, який він відчув після Майдану. Ну і вже для повного абсурду, чи вірніше консенсусу та для встановлення дружніх відносин з Росією можна ще й нагородити Гліба Павловського.

Прикметно, що завтра країна відзначатиме день, коли Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила рішення про визнання недійсними результатів другого туру президентських виборів 21 листопада 2004. У суді представники Ющенка заявляли про масові порушення виборчого законодавства під час повторного голосування на виборах Президента України, які призвели до масштабної фальсифікації результатів волевиявлення громадян і відповідно викривили безпосередньо результати повторного голосування (чим не привід для чергових нагород?!)

Тоді ж на Майдані революціонери і президент кричали про бандитів, які мають сидіти в тюрмах.

Про кого це вони?

Найсумніше те, що громадськість ці президентські віддячування проковтнула вкотре.

Проанонсований гучно виступ президента Ющенка тричі переносився, а коли спіч таки був виголошений з ганку, ніхто нічого не зрозумів. Як завжди.

А країна сьогодні чекала від президента членоподільного месиджу і зрозумілого рішення.

Читати далі...

Ініціатори закріплення норми у виборчому законодавстві, яка передбачає дозвіл голосування вдома хворим, заклали серйозну пастку для чесних виборів. Цей продукт чергових політичних компромісів може датися серйозно взнаки. Дискусії про доцільність наявності чи не наявності медичних довідок навряд чи зарадять цій ситуації. Бо якщо ті чи інші учасники виборів "організують" для себе бажану кількість хворих виборців, то з такою легкістю вони організують і довідки. Хоча тут принаймні можна спитати з мед установ.

Якщо апологети норми про голосування вдома дбали про виборців, які справді фізично не зможуть прибути на виборчі дільниці 30 вересня, то вони зобов"язані назвати кількість таких осіб, поцікавившись перед тим у Мінохорони здоров"я та інших відповідних інституцій.

І дати, звісно, чітке пояснення, з якими захворюваннями виборці мають право голосувати вдома.

Інакше може виявитися, що 30 вересня на мільйони українців нападе нежить, діарея, депресія, ангіна, простатит та іще (борони тільки Боже!) маса інших болячок, які "завадять" їм зробити волевиявлення поза домівкою і на користь тих, хто зобов"язав їх у цей день сидіти вдома.

Ба більше, спікер ВР 5-го скликання Олександр Мороз пропонує, щоб вдома голосували також і пенсіонери.

"В Україні близько семи мільйонів осіб досягли віку 60-65 років, це великий відсоток громадян", – зауважується в повідомленні прес-служби СПУ. (УП).

А далі ще цікавіше:"Медична довідка, в даному випадку, є порушенням особистих прав громадян, тим паче, що не можна корегувати закони в вигідний для деяких політичних сил спосіб. Голосування на дому стане найпотужнішою моделлю фальсифікацій на цих виборах", – наголошують в партії. (цитата з УП)

За однією логікою соціалістів голосувати вдома може кожен виборець, який сам себе назве хворим, оскільки медична довідка, на їхню думку, порушує особисті права людей.

Водночас соціалісти твердять, що "голосування на дому стане найпотужнішою моделлю фальсифікацій на цих виборах"
Логіка зауважень вражає.

Цікаво, що соціалісти самі голосували за норму, яка, на їхній погляд, може спричинити фальсифікації.

І якби вони хотіли по-справжньому їх уникнути, вони б домагалися принаймні, щоб право голосувати вдома мали лише ті, хто справді не може прийти на дільницю.

А так 7 мільйонів пенсіонерів плюс хворі (хтозна скільки їх може бути?). Який урожай електоральний можна зібрати, не напружуючись! І перетворити вибори у просту формальність.
Найцікавіше, що ані Президент як гарант Конституції, ані ЦВК, ані громадські організації, ані врешті ті партії чи блоки, які упевнені у добрих результатах чесним шляхом досі нічого не зробили, аби цю пастку прибрати.

Чи може у цьому всі потрохи зацікавлені?

Оприлюднені списки "регіоналів" дали чимало сюрпризів. По-перше, біло-голубі не поцуралися взяти до своїх лав зрадників-бютівців та нашоукраїнців, потвердивши цим самим факт перекупки депутатів-опозиціонерів навесні. Це так треба розуміти завершальна плата за надані послуги.

Одначе найбільшою несподіванкою стало поповнення біло-голубого табору Сергієм Головатим. Багатьох це дуже вразило. Оскільки Сергій завжди себе позиціонував як демократ і кваліфікований правник. Коли він був у БЮТ, а потім у "Нашій Україні" він завжди наголошував на своїй позапартійності, самостійності та незалежності від волі керівників партій чи фракцій. Певне дистанціювання він демонстрував ще недавно і у залі ВР, де він один із опозиції продовжував засідати разом з коаліцією Януковича. Багато-хто це тоді навіть кваліфікував як таку собі звиклу для Головатого самостійність.

Одначе час показав, що волаючи у парламенті про верховенство права, незаконність президентських Указів про розпуск парламенту та позачергові вибори, пан Головатий у такий спосіб заробляв собі не лише привабливу посаду у Європейському суді, а й місце у списку. Біло-голубих.

Насправді, якби правник високого рівня, яким себе вважає Сергій, хотів довести, що все, що він казав у парламенті про незаконність президентських Указів і про неприйнятність позачергових виборів, то найперше що він мав зробити на підтвердження сказаному ним – відмовитися балотуватися до парламенту взагалі. І доводити те, про що він так запально кричав у парламенті власними гідними вчинками. Але цього не сталося. Головатий йде на незаконні, за його твердженням, вибори та ще й в дуже цікавому товаристві.

Взагалі еволюція цього "європейського політика" вражає. Крім членства у компартії він був і рухівцем, і бютівцем і нашоукраїнцем. Тепер він біло-голубий. Останнім часом Головатого ніхто не хотів – ані бютівці, ані нашоукраїнці. Це правда. З огляду на його амбіції, норов та специфічне товариство у таборі "регіоналів" Головатий знову ризикує мати клопіт на наступних виборах до парламенту. Якщо вірити соціологам стосовно того, хто сидітиме у парламенті після виборів 2007, то єдина і остання політсила, куди він може долучитися наступного разу – це комуністи.

А шкода. Такий був гарний правник і демократ.

Ініціативи Олександра Мороза зібрати на початку тижня під куполом ВР розпущених депутатів для задоволення власних потреб виявилися безуспішними. Колишні партнери по коаліції відверто проігнорували інстинкти екс-спікера. Уже тоді стало зрозуміло, що ображений Мороз не втішиться таким розвитком подій і на цьому не зупиниться. Він відверто заявив, що неслухняність зокрема "регіоналів" може завершитися відставкою уряду Януковича. Себто соціалісти- морозівці виходять з коаліції і таким чином уряд втрачає свою легітимність. Такий легкий шантаж дає,схоже, свої результати. Янукович начебто уже погодився на позачергову сесію. Хоча напередодні говорив, що такої потреби він у цьому не бачить. Поведінка цих чоловіків у такій ситуації потверджує патологічну взаємопов'язаність. Вони зробили свою справу за домовленістю свого часу, а зараз... А зараз ситуація інша. Мороз, усвідомлюючи, що в нього уже точно все позаду, хапається за усе, що ще може якось втримати нагорі. При цьому він нагадує партнеру про свій непересічний внесок в облаштуванні його прем'єрської долі і що той йому все ще винен. А Янукович, схоже, не хоче почуватися винним вічно, особливо у стосунках за домовленістю. Одначе певна розгубленість помітна. Чи то від страху опинитися під час виборів в статусі в.о.? Чи то від страху перед викриттям деталей і ціни його стосункам з Морозом в утворенні коаліції?

P.S. Зрадництво по-українськи вельми специфічне. Жоден із тих, кого називали зрадниками не покаявся. Ба більше, вони публічно знаходили виправдання своїм діям і не соромилися зайвий раз попіаритися у пресі. І головне, зрадники так обурюються, коли їх зраджують, забуваючи, що за все треба не лише платити, а й відповідати.