Філософія > Філософські проблеми соціуму. Інформаційне суспільство
Філософські проблеми соціуму. Інформаційне суспільствоСторінка: 1/7
");
// -->
План
Вступ 3
1. Поняття “соціуму” у філософії, його детермінація. 4
2. Структура соціуму, його функції. 10
3. Історичні типи суспільства. 15
4. Культура, духовність в інформаційному суспільстві 20
Висновки 25
Література 27
Вступ
З розвитком новітніх технологій все помітнішим став їх вплив
на людину, суспільство в цілому. Виникають нові типи відносин між людьми, нові концепції
щодо організації соціуму, зокрема – інформаційне суспільство, що є соціологічною
концепцією, що визначає головним фактором розвитку суспільства виробництво та використання
науково-технічної та іншої інформації. Концепція інформаційного суспільства є різновидом
теорії постіндустріального суспільства, засновниками якої були З.Бжезинський, О.Белл,
О.Тоффлер. При розгляді розвитку суспільства як “зміну ступенів”, прибічники теорії
інформаційного суспільства пов'язують його становлення з домінуванням “четвертого”,
інформаційного сектору економіки, який іде після сільського господарства, промисловості
та економікою послуг. Завдяки можливості спілкування, інформаційної технології приводить
до того, що в інформаційному суспільстві класи змінюються соціально недиференційованими
“інформаційними спільнотами”.
Існує проект “глобальної електронної цивілізації”, що базується
на синтезі телебачення, комп'ютерної служби та енергетики [11]. “Комп'ютерна революція”
поступово приводить до зміни традиційного друку “електронними книгами”, змінює ідеологію,
перетворює безробіття у забезпечене дозвілля [13]. Соціальні та політичні зміни
розглядаються у теорії інформаційного суспільства як наслідок “мікроелектронної
революції”. Перспектива розвитку демократії пов'язується з розповсюдженням інформаційної
техніки, яка забезпечує двосторонній зв'язок громадян з урядом, дозволить враховувати
їх думку при розробці політичних рішень. Розробки у галузі “штучного інтелекту”
розглядаються як можливість інформаційного трактування самої людини. Концепція інформаційного
суспільства викликає критику з боку гуманістично орієнтованих філософів та науковців,
які дотримуються думки щодо негативних наслідків комп'ютеризації суспільства.
Постають питання щодо можливості гармонійного розвитку людини,
культури соціуму вцілому.
1. Поняття “соціуму” у філософії, його детермінація.
Поняття “соціуму” або "суспільства" у філософії має
багато визначень. Ось деякі з них: “Суспільство – найзагальніша система зв'язків
і відносин між людьми, що складається в процесі їхньої життєдіяльності; історично
визначений тип соціальної системи (первісне, рабовласницьке, феодальне, капіталістичне,
комуністичне суспільство); специфічна форма соціальної організації, що склалася
в процесі історичного розвитку даної країни" [16]. П.Сорокін дає таке визначення
суспільства: “Суспільство означає не тільки сукупність декількох одиниць (осіб,
індивідів тощо), але припускає, що ці одиниці не ізольовані одна від одної, а знаходяться
між собою в процесі взаємодії, тобто впливають одна на одну тим, чи іншим чином,
стикаються одна з одною і мають між собою той чи інший зв'язок” [10, с. 28].
Н.Смелзер у своїй праці “Соціологія” визначає певні умови, які
повинні виконуватись, щоб соціальне об'єднання можна було назвати суспільством.
До цих умов належать:
а) певна територія;
б) поповнення суспільства, головним чином, за рахунок дітонародження;
в) розвинута культура;
г) “політична” незалежність”.
Соціальна філософія, як одна з галузей філософського знання,
визначає специфіку і тенденції розвитку людського суспільства, механізми його утворення
та закони існування, місце в ньому людини, соціальну будову суспільства, рівні й
форми його організації, спрямованість та сенс людської історії, духовні основи суспільства.
Суспільство є надскладною системою, яка формується в міру розвитку
здатності людей відокремлювати себе від природи. Філософія визначає три основні
групи факторів, які обумовлюють розвиток людського суспільства:
- праця (специфічно людська доцільна діяльність);
- спілкування (колективний характер діяльності й життя);
- свідомість (пізнання, інтелект, духовний зміст людської діяльності).
Суспільство (соціум) можна визначити як сукупність всіх форм
і способів взаємодії й об'єднання людей. В такому широкому значенні суспільство
включає в себе все, що відрізняє цю систему від природно-космічних явищ, дозволяє
розглянути створену людиною реальність як особливу форму руху матерії. Суспільство,
як система взаємодії людей, визначається певними внутрішніми суперечностями - між
природою й суспільством, між різними соціальними спільнотами, між суспільством і
особистістю. Ці зв'язки стали основою для розробки різноманітних соціологічних концепцій
суспільства. Одні з таких теорій нехтують якісною різницею між суспільством і природою
(натуралістичні концепції), інші - абсолютизують її (ідеалістичні вчення). У новий
час, особливо в XVII-XVIII ст., значного поширення набула натуралістична концепція
суспільного життя. Натуралізм (від natura - природа) як філософський принцип вимагає
пояснювати соціальні явища винятково дією природної закономірності: фізичної, географічної,
біологічної тощо. Ш.Фур’є намагався створити “соціальну науку” на ґрунті всесвітнього
тяжіння, тобто на основі вчення Ньютона. Натуралізм вищі форми буття зводив до нижчих,
а людину - до рівня тільки природної істоти. Головний його недолік полягає в нехтуванні
якісною своєрідністю людини, у приниженні людської активності, у запереченні людської
свободи. Наприклад, У філософії Томаса Гоббса свободі належить досить скромне місце;
свобода для нього, є чимось неістотним, випадковим. Інший недолік натуралістичного
підходу до суспільства полягає в уподібнюванні людини соціальному атому, а суспільства
– механічному агрегату індивідів, замкнених лише на своїх власних інтересах. Таким
чином, натуралізм занадто матеріалістично трактує людину, виділяючи в ній лише природну
субстанцію. Унаслідок цього людські зв'язки набувають винятково природного характеру.
Суспільство визнається, але в ролі цементуючого начала виступає або користь (просвітителі
XVII-XVIII ст.), або статева любов (Л.Фейєрбах). І хоча постійно йдеться про індивіда,
справжнього розуміння індивіда й суспільства бракує.
На відміну від натуралістичних концепцій, ідеалістичні вчення
відривають людину від природи, перетворюючи духовну сферу суспільного життя на самостійну
субстанцію. Ідеалістичне розуміння історії виникає як результат абсолютизації духовного
фактора в людському бутті. На практиці це означає дотримуватися просвітницького
принципу: “Думки правлять світом”.
Ідеалізм не заперечує об'єктивного чинника історії, але якщо
з точки зору натуралізму розвиток суспільства визначається дією законів природи,
то в ідеалізмі функцію творчого начала, соціального ватажка виконує або світовий
розум (об'єктивний ідеалізм), або ж нічим не детермінована людська, насамперед духовно-вольова,
активність (суб'єктивний ідеалізм). Ідеалістичне розуміння історії у багатьох випадках
небезпечне тим, що породжує соціальну міфологію і прирікає соціальні суб'єкти, які
опинилися під владою ілюзій міфів, на гонитву за міражами.
Отже, як натуралізм, який значною мірою розчиняє людину в природі,
занадто заземляє її, так і ідеалізм, який відриває людину від природи і перетворює
духовне начало в людині на самодостатню сутність, орієнтують на однобічне розуміння
суспільства.
В певних теоріях визначається первинність індивідуального начала
в суспільстві (М.Вебер, Т.Парсонс, П.Сорокін), в інших - вихідними є над індивідуальні
соціальні структури (Е.Дюркгейм, К.Маркс).
Зіммель писав: “Суспільство існує всюди, де декілька індивідів
знаходяться у взаємодії, яким би не було останнє”. А П.Сорокін в своїй праці “Людина,
цивілізація, суспільство” казав, що “соціальне явище є соціальний зв'язок, що має
психічну природу і реалізується в свідомості індивідів, виступаючи в той же час
по змісту і тривалості за його межи. Це те, що називають “соціальною душею”, це
те, що інші називають цивілізацією і культурою, це те, що треті визначають терміном
“світ цінностей”, в протилежність світу речей, що створюють об'єкт наук про природу.
Будь-яка взаємодія, між ким би вона не відбувалася, якщо вона має психічний характер
(у вищевказаному змісті цього слова) - буде соціальним явищем” [10, с. 39].
");
// -->
Назва: Філософські проблеми соціуму. Інформаційне суспільство
Дата публікації: 2006-05-04 (2400 прочитано) заванатажити реферат |