Ibanez BTB 1005

Людина завжди прагне до досконалості. Це закладено в нім спочатку і виявляється протягом всього життя. Художник бажає написати велику картину, скульптор створити прекрасну скульптуру. поет хоче залишити після себе вірші, які б торкнулися самих потаєних струнок читача. а музикант, ясна річ, бажає скласти щось шедевральноє.

І правильно! Природа закладає в людину гігантський потенціал, і реалізувати його чоловік просто зобов'язаний. Інша справа, що з нічого нічого не вийде, і тому будь-якому з нас потрібні підручні засоби. Чим вони кращі, тим краще буде результат.

Художникові здорово було б мати самі кращі фарби, скульпторові потрібна якісна глина або пластик. а музикантові потрібний професійний інструмент, здатний задовольнити всі його вимоги, і на якому він міг би утілювати в життя всі свої задумки.

На жаль, якість прямо залежить від ціни, тому шукати вищу якість, хочеш не хочеш, треба у відповідній ціновій категорії. Фірми-виробники вибирають дорогі екзотичні породи дерева, супер-сучасні звукознімачі, шукають якісь інші шляхи, щоб створити дійсно високоякісний інструмент, за який не жаль віддавати необхідні гроші. Виходить це у них чи ні – справа випадку. Кожен «топовий» інструмент вимагає окремого пильного вивчення, як будь-яка дійсно унікальна річ. Так буде і з нашим сьогоднішнім басом. Чи заслуговує він своєї дорогої ціни? Це і спробуємо з'ясувати.

Назва BTB є абревіатурою словосполучення «Boutique Bass». Дійсно, зовні, бас настільки шикарно виглядає, що його вельми важко уявити в звичайній підлоговій стійці серед інших інструментів. Скоріше вже, BTB місце в дорогому елітному бутіке, поряд з іншими розкішними і кричущими речами.

Погравши небагато різні пасажі, розумієш, що дизайн цього баса не просто красивий, але і націлений на створення максимально комфортних умов для гри. BTB настільки прагматичний, що вивченню всіх переваг дизайну слід приділити особливу увагу, тому про це пізніше. Спочатку розглянемо матеріали, з яких зроблений інструмент.

Матеріали.

Гриф BTB тонкий, але в той же час у нього хороша ширина – якщо ви грали раніше на четирехструннике, то відстань між струнами у BTB не здасться вам несподівано вузьким, як це буває у багатьох інших пятіструнников. Гриф дуже комфортний – і це притому, що мензура баса складає 35 дюймів, і, відповідно, всі пропорції інструменту небагато збільшені. Щоб зробити такий широкий і тонкий гриф була використана особлива комбінація п'яти шарів дерева: три шматки клена і між ними дві смуги бубінга (bubinga); а для стабільності, в гриф BTB вставлено відразу два анкери.

Головку грифа вінчає перламутровий логотип серії BTB, а на палісандровій накладці перламутром викладені всі точки ладів.

До корпусу гриф кріпиться на гвинтах. Сам корпус зроблений з дерева махогані, ззаду і спереду закритого накладками з клена. Цей «сендвіч» з порід дерева виконаний так майстерно, що виступаючі із-за світлого клена по краях бурі смуги махагоні створюють відчуття, ніби бас «окантований» цими рудими лініями.

Звук.

У 2003 році на серію бас-гитар Ibanez Prestige, серед яких і BTB, встановлені нові звукознімачі, зовсім не-ібанезовськіє. Це пасивні хамбакери фірми Bartolini – одній з кращих, якщо не кращої фірми по виробництву бас-гитарних звукознімачів, продукцією якої користуються багато конструкторів вищої категорії інструментів (наприклад, Vincent Fodera). Логічно було б припустити, що найбільш зручною системою електроніки для звукознімачів Bartolini буде система цієї ж фірми. Ібанези вирішили також і поставили на BTB активну систему Bartolini Custom. Вона включає балансер, трьохсмуговий еквалайзер і трьохпозиційний тумблер параметріки частот. Чуйні пасивні хамбакери вже самі по собі дають рівний і глибокий звук, а при використанні еквалайзера звук починає зводити з розуму.

Річ у тому, що еквалайзер у BTB дуже сильний і широкий по діапазону, так що «наруліть» звук можна дуже різний, хоча, мені здається, в цілому, «голос» BTB можна описати як щільний і об'ємний, неагресивний, глибокий, але не дуже низький. У баса таке чітке звучання, що звук від пальцевої гри прекрасний – про слеп і теппінг просто забуваєш, хоча обидва вони звучать теж дуже добре. Ну і, звичайно, сустейн і виразність залишають всі інші моделі далеко позаду – мензура 35 дюймів робить своя славна справа.

Ергономічность.

Часто, чим красивіше і ізиськанней бас формою, тим складніше на нім грати. Наприклад, із замінника дерева – луфіта можна зробити будь-які форми для корпусу, але грати на таких гітарах іноді просто мука! Ibanez EDA, досить красивий інструмент, і на нім цілком зручно грати пальцевою технікою або медіатором. Але слепом грати просто нестерпно важко – в поглиблення під струною сіль весь час потрапляє вказівний палець, якщо треба зробити підціп. Ось і мучишся – фраза «краса вимагає жертви» тут особливо доречна.

Побачивши перший раз BTB, я вирішив, що раз інструмент настільки красивий, напевно грати нормально на нім просто неможливо. Тим більше було моє здивування, коли, узявши інструмент в руки, я знайшов його дуже комфортним. Звернути увагу хоч би на те, що мензура у цього баса 35” – бас відповідно більше, а я не відношуся до тим, хто може похвалитися великими долонями і довгими пальцями. Але немає, про нестандартні розміри постійно забуваєш завдяки відмінній роботі дизайнерів.

Гриф дуже зручний. Крім того, що він достатньо тонкий, варто звернути увагу на форму його накладки – вона згинається хвилею у деки, і це не спроста. Адже, по суті своїй, де потрібно багато ладів? У районі першої і другої струн, щоб розширити діапазон звучання. Ось там-то BTB і має 24 лади, а вигин накладки, прибираючи 24-й лад для решти трьох струн, по-перше, звільняє додатковий простір для гри пальцями, а, по-друге, дуже ефектно виглядає в гармонії з таким же вигином головки грифа.

Верхній ріг корпусу небагато заломлений всередину, і у результаті, «наконечник» для ременя начебто зовсім не так розташована, ніж на стандартних басах. Але, в цьому є великий сенс. Корпус буде набагато стабільніший в максимально горизонтальному положенні при грі після 12 ладу. Це дуже корисна властивість баса.

Сам корпус не має таких плавних форм, як, наприклад, у бас-гитар SR серії. У нашого баса корпус як би «огранований», тобто у нього замість плавних вигинів чіткі грані. Несподівано, але зручність м'яких ліній Ibanez SR, Warvick, Washburn і інших подібних басів різко померкнуло перед гранями BTB – набагато зручніше лежить бас при грі сидячи, та і
права рука не попливе по ребру корпусу, коли не потрібно.

Ще одна цікава штука з входом для джека. Напевно, у всіх часто бувало, що граючи стоячи, ви випадково наступали на шнур, і він висмикувався з кубла? Тепер можна про ці дрібниці забути. Особлива технологія кріплення дозволяє жорстко зафіксувати джек усередині баса. Вийняти його можна буде тільки натиснувши на спеціальний важіль поряд з кублом. Штука забавна і вельми корисна.

Підсумок.

Цей бас не можна назвати вірним бойовим іншому, з яким ви порвете в клапті с-к «Олімпійський». Це не супер-мега-хай-тек інструмент, творіння інопланетного розуму, із створення якого почалося тіньове протистояння людей і машин.

Ні, друзі, у цього баса немає якихось революційних технологій або стародавньої історії. Це просто дуже серйозний інструмент для справжньої роботи. Це інструмент для людей, які люблять хороший звук і зручну гру. І віддати за BTB необхідну суму почесно, тому що висока ціна для такого баса – свого роду, пошана. Boutique Bass підійде будь-якому бас-гитарісту, тому що він був такий створений – максимум звуку і максимум комфорту.

Наприкінці, пригадаємо всі його основні характеристики:

• Тонкий і широкий п'ятишаровий гриф з клена і бубінга.
• Огранований корпус з махогані, із заломленим верхнім рогом.
• Пасивні звукознімачі хамбакери Bartolini Custom.
• Активна система електроніки Bartolini Custom.
• Трьохсмуговий еквалайзер.
• Трьохпозиційний тумблер параметріки частот.
• Блокування кубла джека.

Ось такий бас. Ставити якісь дитячі оцінки такому інструменту смішно. Це «топовий» інструмент – йому не потрібна порожня похвала, йому потрібна гідна робота і гідний господар, стати яким я кожному з вас і побажаю.

Тім Ісмайлов, 2003