|
По закінченні
другої світової війни Радянський
Союз, в складі якого тоді перебувала
Україна, довгий час знаходився в
стані “Холодної війни” зі своїми
колишніми союзниками по
антигітлерівській коаліції. Цей час
вимагав підтримки і розвитку
озброєнь на відповідному рівні.
Забезпечити необхідний рівень могли
лише кадри високої кваліфікації і
особливо спеціалісти в галузі
радіоелектроніки. Для підготовки
необхідних країні фахівців в цій
області в СРСР було створено 4
факультети радіофізики, які вже 1953 р.
зробили перші випуски
кваліфікованих інженерів-дослідників
(так іменували деякий час
спеціалістів - радіофізиків)
радіоелектронного напрямку. Один з
таких факультетів було створено в
Київському державному університеті
ім. Т.Г.Шевченка.
Юридично організація факультету
розпочалась на початку 1952 р.
відповідними урядовими постановами.
Фактично в лютому 1952 р. наказами
ректора започатковано створення
радіофізичного факультету. Його
базою став фізичний факультет з
введенням посади заступника декана
фізичного факультету. Фізичний
факультет в той час очолював доц. О.З.Жмудський.
Заступником декана було призначено
старшого викладача фізичного
факультету І.А.Дерюгіна, який
безпосередньо і відповідав за
організацію нового факультету.
Організовувати довелось, власне
кажучи, все: навчальні і наукові
лабораторії, формувати педагогічний
колектив і, найголовніше, здійснити
набір студентів. Перед новим
факультетом було поставлено
завдання – перший випуск
спеціалістів-радіофізиків зробити
вже в 1953 р. Для вирішення останньої
задачі пішли шляхом переводу частини
університетських студентів-фізиків
старших курсів на радіофізичний
факультет. Окрім цього, для навчання
на факультет було запрошено кращих
студентів педагогічних інститутів
України. Ось ці студенти і створили
колектив 2-4 курсів радіофізичного
факультету.
Влітку 1952 р. було проведено набір
студентів на перший курс. З одного
боку, це був звичайний
університетський набір, а з другого і
не зовсім. Особливість цього прийому
полягала в тому, що офіційно набір
проводився на фізичний факультет. І
лише через 2 місяці спільного
навчання (час необхідний для
вивчення компетентними органами "хто
є хто" з набраних студентів)
частині студентів було
запропоновано оформити навчання на
радіофізичному факультеті. Так
продовжувалось кілька років.
Всі ці особливості були пов'язані з тим, що все, що
стосувалось радіофізичного
факультету було засекречиним, як і
сам факультет. Навіть спочатку
відкрито не згадувалось про
існування такого факультету. Вже
згодом через 3-4 роки режим таємності
став дещо слабкішим і в
університетській пресі почали
говорити про факультет, але його
офіційна назва не згадувалась.
Факультет іменувався прізвищем
декана. Якщо, наприклад,
університетська газета “За
радянські кадри” в середині 50-х
років давала якусь інформацію про
радіофізичний факультет, то це
подавалось як справи на факультеті
де деканом Ю.І.Карханін (саме в цей
час деканом був доцент Карханін Юрій
Іванович). З часом таємність
факультету була ліквідована, але
його значення як організації, що
готує вкрай необхідних країні
спеціалістів зберігається і донині.
Одним з проявів державної
зацікавленості факультетом була
більш висока стипендія (в 2 рази)
порівняно з іншими факультетами
університету.
Досить непростою на першому
етапі була організація наукових і
навчальних лабораторій. Наказом
ректора від 1 липня 1952 р. на базі
кафедри електрофізики фізичного
факультету, якою в той час керував
проф. Моргуліс Н.Д., було створено 6
лабораторій радіофізичного
факультету:
- Надвисокочастотної електроніки і радіолокації
- Фізики вакууму
- Електронної спектроскопії
- Фізики напівпровідників
- Електроніки
- Фізико-технічну експериментальну лабораторію.
Ці лабораторії стали основою для
проведення навчальної і наукової
роботи і створених на факультеті
кафедр: електроніки (завідувач
кафедри проф. Моргуліс Н.Д.),
радіофізики (завідувач – старший
викладач Дерюгін І.А.),
напівпровідників (завідувач - проф.
Лашкарьов В.Є.), електрофізики (завідувач
– доцент Карханін Ю.І.). Таємність не
обійшла і назв кафедр. Всі вони
відкрито називались лише
присвоєними ім номерами. Так,
наприклад, кафедра радіофізики мала
третій номер.
Для проведення організаційної,
наукової та навчальної роботи, прийняття
до захисту дипломних робіт наказом
ректора від 9 серпня 1952 р. було
створено закриту Вчену Раду в такому
складі:
1 |
доц. |
Жмудський
О.З |
голова |
2 |
ст.
викл. |
Дерюгін
І.А. |
заступник
голови |
3 |
проф. |
Моргуліс
Н.Д. |
член
ради |
4 |
проф. |
Давидов
О.С. |
член
ради |
5 |
ст.
викл. |
Чепур |
член
ради |
6 |
доц. |
Карханін
Ю.І. |
член
ради |
7 |
асистент |
Городецький
Д.О. |
член
ради |
8 |
асистент |
Ганюк
Л.М. |
член
ради |
9 |
асистент |
Березняковський
Є.М. |
член
ради |
10 |
проф. |
Герцрікен
С.Д. |
член
ради |
11 |
асистент |
Майборода
Є.Д. |
член
ради |
Протягом 1952-1953
року факультет було фактично
організовано і новий 1953-54 нр. він
розпочав як самостійна організація.
Заступника декана фізичного
факультету І.А.Дерюгіна було
призначено виконуючим обов'язки
декана радіофізичного факультету.
Завершувався нелегкий
організаційний період. Третій
навчальний рік розпочався уже під
керівництвом декана Ю.І.Карханіна,
який керував факультетом протягом 9
років (до 1963 р.). Наступними
керівниками факультету були:
Конділенко І.І. – 1963-72 рр., Находкін М.Г.
– 1972-90 рр.., Третяк О.В. – 1990-92 рр., Мелков Г.А. - 1992-2002 рр.. З 2002
р. факультет очолює Григорук В.І.
Основним принципом освітнього
процесу на радіофізичному
факультеті стало поєднання високої
фундаментальної підготовки
студентів як в галузях фізики і математики,
так і сучасної електроніки.
Навчальний процес в таких науках, що
швидко розвиваються - електроніці та
обчислювальній техніці, має
базуватись на знаннях
сьогоднішнього дня, які можна
отримати, лише поєднуючи навчання з
науковими дослідженнями. Практично
кожний рік у відповідності до вимог
вітчизняної науки та промисловості в
навчальні програми факультету
включаються 2-3 нових спецкурси. Таким
чином, виконуються два чинники, дві
особливості системи вищої освіти на
радіофізичному факультеті -
стабільність та динамічні зміни.
Динамічність розвитку навчальних
планів на факультеті полягає не
тільки в доповненні і зміні окремих
дисциплін. На факультеті
відкриваються і нові напрямки
підготовки та відповідні кафедри:
медичної радіофізики (1995 рік),
напівпровідникової електроніки (1996
рік).
За 50 років існування
радіофізичного факультету отримали
дипломи про вищу освіту понад 5 тисяч
фахівців. Нині на факультеті працює 85
викладачів, в тому числі 5 академіків
НАН України, 23 професори, 41 доцент, 18
лауреатів Державних премій України
та СРСР.
Фінансування наукових
досліджень і, в першу чергу, з
госпдоговірної тематики дозволили
обладнати навчальні практикуми із
загальних дисциплін та спеціальні
практикуми.
Радіофізичний факультет першим в
Україні перейшов на багатоступеневу
систему підготовки спеціалістів.
Зараз на ньому готують бакалаврів (4
роки навчання), спеціалістів (5 років)
та магістрів (6 років).
Основні досягнення будь-якого
факультету є успіхи його випускників.
Є чим пишатися і радіофізичному
факультету. Серед його випускників є
академіки і член-кореспонденти
Національної Академії Наук України,
Академії Педагогічних Наук України,
Академії Наук Вищої Школи, багато
докторів і кандидатів фізико-математичних
наук, лауреатів державної премії в
галузі науки і техніки. Разом з тим
значна кількість випускників
факультету обрана депутатами
Верховної Ради та місцевих рад,
призначена міністрами та їх
заступниками, створила і керує
відомими приватними фірмами. Серед
них: В.Безручко, Л.Васильків, Д.Васильченко,
Д.Головко, Я.Головко, А.Грицай, В.Гусев,
В.Давиденко, І.Данькевич, С.Дрижчаний,
В.Жовтянський, Л. Косаківський, А.Кувшинов,
В.Мазур, В.Фіалковський, О. Шевчук і
багато інших.
Радіофізичний факультет має свої
традиції, наукові школи, добре
обладнані лабораторії, досвідчених і
молодих професорів та викладачів.
Щорічно зростає конкурс на
радіофізичний факультет. У тих, хто
пов'язав своє життя з радіофізичним
факультетом, багато планів.
На радіофізичному факультеті
здійснено широке впровадження комп’ютерної
техніки і технології в навчальний
процес. Створено навчальний комп’ютерний
центр з кількома десятками робочих
місць для студентів. Тут студенти
молодших курсів вивчають сучасні
мови програмування та методи
обчислення на комп’ютерах,
здобувають навички з комп’ютерної
графіки, виконують лабораторні
роботи з комп’ютерного моделювання
процесів у радіоелектронних схемах.
Діють також невеликі комп’ютерні
класи на спеціалізаціях, де студенти
старших курсів засвоюють методи
мережевих технологій, автоматизації
фізичних експериментів, виконують та оформлюють
Викладачами факультету
розроблено програми з комп’ютерного
тестування, яке використовується для
поточного контролю знань студентів,
складено електронні версії
підручників і посібників з багатьох
дисциплін. Файли цих матеріалів
зберігаються на факультетському
сервері і до нього можуть звертатися
всі бажаючі студенти.
Майже в кожній лабораторії
студенти мають можливість
користуватися глобальною мережею Internet, отримуючи необхідну
інформацію з закордонних
університетів та інших джерел.
Студентами і викладачами створено WEB-сторінку факультету в мережі Internet через
яку про факультет можна дізнатися з
будь-якого комп’ютеру земної кулі.
Студенти старших курсів,
аспіранти та співробітники
факультету можуть також
безпосередньо працювати і в загально
університетському обчислювальному
центрі. Керівником цього центру є
викладач нашого факультету, а
більшість технічних співробітників
центру – колишні випускники та
студенти старших курсів факультету.
Наукові дослідження вчених
факультету протягом довгих років
концентрувалися навколо наукових
таких напрямків: радіофізика;
фізична, мікро і квантова
електроніка; фізика
низькотемпературної плазми;
напівпровідникова електроніка та
структури на їх основі. Останні роки
дослідження ведуться в рамках таких
комплексних програм: "Енергоресурси і
енергозабезпечення"; (кер. – Акад.
НАН України, проф. М.Г.Находкін); "Перспективні
інформаційні технології і прилади
комплексної автоматизації" (кер. –
Акад. АПН України, проф. О.В.Третяк);
"Матеріали і речовини" (кер. –
Акад. НАН України, проф. В.В.Скопенко);
"Адсорбційні і каталітичні явища
на поверхні твердих тіл" (кер. –
Акад. НАН України, проф. М.Г.Находкін)
та "Здоров'я людини"
Високий рівень наукових
досліджень сприяв створенню на
факультеті трьох проблемних науково-дослідних
лабораторій (ПНДЛ) за Постановою ДКНТ
СРСР та РМ УРСР: фізичної електроніки
(1964 р.), фізики та техніки
напівпровідників (1965 р.), квантової
радіофізики (1969 р.). Такої кількості
ПНДЛ не було на жодному факультеті
університету.
Пізніше
структури факультету було розширено
і наказом ректора створено ряд нових
наукових лабораторій: електронної
спектроскопії (1992 р.), оптичної
квантової електроніки (1992 р.),
оптичної і мікрохвильової обробки
інформації і теорії середовищ (1992 р.),
автоматизації наукових досліджень
(1992 р.).
У рамках цих програм в лабораторіях досліджувалися:
- процеси
в низькотемпературній та
запорошеній плазмі, проблеми
енергетики, взаємодії з плазмою
електронних пучків;
- процеси
емісії заряджених частинок з
поверхні твердих тіл;
- взаємодія
заряджених частинок та
електромагнітного випромінювання з
поверхнею твердого тіла;
- генераційно-рекомбінаційні
процеси у сильно легованих і
варізонних напівпровідниках;
- рух
носіїв заряду в напівпровідниках в
умовах сильного відхилення від
термодинамічної рівноваги;
- процеси
адсорбції та каталітичні явища на
поверхні твердих тіл. Фізичні
властивості границі метал-напівпровідник
і його використання в сучасній
електроніці;
- часове
і просторове управління лазерним
випромінюванням;
- квантова гіроскопія та інферометрія;
- активні нелінійні середовища лазерної спектроскопії;
- когерентні
і нелінійні електромагнітні процеси
в оптичному, рентгенівському і гама-діапазоні;
- фізичні процеси у волоконно-оптичних лініях
зв'язку;
- високотемпературна
надпровідність та використання у
сучасних приладах обробки
інформації;
- розробка нових радіофізичних методів для
діагностики та лікування людей;
Наукові дослідження
концентруються навколо трьох всесвітньо відомих
наукових шкіл: фізична електроніка
та фізика поверхні (керівник -
Находкін М.Г. академік НАНУ, д.ф.-м.н.,
професор), фізика напівпровідників (керівник
- Третяк О.В., академік АПНУ, професор,
д.ф.-м.н.), радіофізика та
функціональна електроніка (керівник
- Мелков Г.А., д.ф.-м.н., професор).
На факультеті працює
спеціалізована Рада із захисту
докторських дисертацій за
спеціальностями “Радіофізика”, “Фізика
напівпровідників і діелектриків”, “Фізика
та хімія плазми”.
За роки існування факультету
його викладачі та співробітники
захистили понад 250 кандидатських та 40
докторських дисертацій,
опублікували більше 6000 статей, 50
монографій, 80 навчальних посібників
та підручників, отримали понад 450
авторських свідоцтв на винаходи.
Наукові
досягнення 18 учених факультету
відзначені державними преміями
України та СРСР (Воскобойніков О.М.,
Гай Я.Г., Городецький Д.О., Григорук В.І.,
Данилов В.В. (СРСР), Добровольський В.М.
(двічі), Коротков П.А., Кувшинський М.Г.(двічі),
Калайда О.Ф., Ляшенко М.І. (СРСР),
Мельник П.В., Находкін М.Г. (двічі),
Немцев В.П., Пека Г.П., Павлюк С.П.,
Стріха В.І., Холодар Г.А., Шека Д.І.).
Вчені факультету завжди традиційно
підтримують тісні наукові зв’язки з
вченими академії наук України,
підприємствами, що працюють в галузі
радіофізики і електроніки. Це давало
можливість залучати позабюджетні
кошти промислових підприємств для
розвитку наукової і навчальної бази
факультету. У 1986-92 рр. факультет
щорічно отримував до 5 млн.крб. за
рахунок виконання г/д
робіт, що дозволяло підтримувати
науково-технічну базу лабораторій на
світовому рівні.
Факультет постійно бере участь у
виставках, експонуючи результати
своїх робіт та виграє престижні
гранти. Наукові студентські роботи
відмічаються щорічно преміями і
дипломами різноманітних конкурсів.
Особливо плідними для факультету
виявилось встановлення і розвиток
міжнародних наукових-навчальних зв’язків
з провідними науково-освітянськими
центрами США, Франції, Тайваню,
Німеччини, Голландії, Великої
Британії, Китаю та інших країн. Це
дозволяє урізноманітнити форми
навчання та проведення наукових
досліджень, організувати взаємо обмін
у навчанні, стажуванні та
викладацькій діяльності.
Світові експерти регулярно
проводять оцінку того, яке місце у
рейтингу займає кожний з
університетів світу. За критерій
обираються результати основної -
навчальної діяльності вищого
навчального закладу, досягнення його
випускників у різноманітних галузях
життя конкретної країни та світу в
цілому. Київський національний
університет імені Тараса Шевченка
посідає в цих оцінках 6-е місце серед
усіх університетів світу. Значний
внесок в це визнання зробив колектив
радіофізичного факультету - одного з
провідних факультетів Київського
університету.
Починаючи з 1952 року на факультеті було створено кафедри:
Кафедра фізичної електронніки (1952, 1932-1952 - в складі фізичного факультету)
Кафедра Квантової радіофізики (до 1962 року - радіофізики
Кафедра Фізики напівпровідників (1954)
Кафедра електрофізики (1954)
Кафедра математики та теоретичної радіофізики (1961)
Кафедра нелінійної оптики (1964)
Кафедра Радіоелектроніки (1962)
Кафедра кріогенної мікроелектронніки (1972)
Кафедра математики та теоретичної радіофізики (1987)
Кафедра медичної радіофізики (1995)
Кафедра напівпровідникової електронніки (1996, на базі кафедр Радіоелектроніки та Фізики Напівпровідників)
ЗАСНОВНИКИ РАДІОФІЗИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ
|
|
ДЕКАНИ РАДІОФІЗИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ:
|
Дерюгін Іван Андрійович |
1952 – 1954 |
Карханін Юрій Іванович |
1954 – 1963 |
Конділенко Іван Іванович |
1963 – 1972 |
Находкін Микола Григорович |
1972 – 1990 |
Третяк Олег Васильович |
1990 – 1992 |
Мелков Геннадій Андрійович |
1992 – 2002 |
Григорук Валерій Іванович |
з 2002 |
ЗАВІДУВАЧІ КАФЕДРАМИ
|
|
Фізичної електроніки:
|
Моргуліс Наум Давидович |
1952 – 1976 |
Шашурін Ігор Петрович |
1976 – 1986 |
Чутов Юрій Іванович |
1986 – 2002 |
Анісімов Ігор Олексійович |
з 2002
|
Квантової радіофізики
|
Дерюгін Іван Андрійович |
1952 – 1972 |
Данілов Вадим Васильович |
1972 – 2002 |
Григорук Валерій Іванович |
з 2002 |
Напівпровідникової електроніки
|
Лашкарьов Вадим Євгенович |
1954 – 1957 |
Ляшенко Василь Іванович |
1957 – 1960 |
Карханін Юрій Іванович |
1960 – 1975 |
Стріха Віталій Іларіонович |
1975 – 1996 |
Третяк Олег Васильович |
1996 – 2006 |
Бойко Юрій Володимирович |
з 2006 |
Кріогенної та мікроелектроніки
|
Находкін Микола Григорович |
1972 – 1998 |
Мелков Геннадій Андрійович |
з 1998 |
Коваль Ігор Пилипович |
з 2004 |
Нелінійної оптики
|
Конділенко Іван Іванович |
1964 – 1982 |
Стрижевський Володимир Леонідович |
1982 – 1993 |
Медичної радіофізики
|
Новоселець Михайло Кирилович |
1995-2003
|
Кононов Михайло Володимирович |
з 2003 |
Радіоелектроніки
|
Фіалко Євген Йосипович |
1962 – 1974 |
Левитський Сергій Михайлович |
1974 – 1989 |
Третяк Олег Васильович |
1989 – 1996 |
Електрофізики
|
Карханін Юрій Іванович |
1954 – 1960 |
Шаталов Анатолій Андрійович |
1960 – 1968 |
Городецький Дмитро Олексійович |
1968 – 1994 |
Мелков Геннадій Андрійович |
1994 – 1998 |
Шека Дмитро Іванович |
1998 – 2002 |
Коваленко Валерій Фадейович |
з 2002 |
Математики та теоретичної радіофізики
|
Бондаренко Павло Степанович |
1961 – 1975 |
Калайда Олексій Феофілович |
1975 – 1986 |
Бар'яхтар Віктор Григорович |
1986 – 1996 |
Придатченко Юрій Вікторович |
1996 - 2006 |
Висоцький Володимир Іванович |
з 2006 |
|