Болонський процес

Принципи Болонського процесу:

• Автономія та відповідальність.Цей принцип означає право та можливість для університетів формувати стратегію, вибирати пріоритети у навчанні та проведенні наукових досліджень, витрачати ресурси, профілювати програми і встановлювати власні критерії прийому професорів та студентів. Принцип автономії у поєднанні з відповідальністю є основою академічної свободи, задекларованої у Magna Charta Universitatum (1988 р), Лімській декларації Генеральної асамблеї Всесвітньої університетської служби Про академічну свободу та автономію вищих навчальних закладів 1988 р. та Ерфуртської декларації 1996 р. До відповідального університету двадцять першого сторіччя. Реалізація принципу автономії та відповідальності створює європейським університетам умови для кращої конкуренції у Європі й у світі, яка неможлива без організаційної свободи, чітких і доброзичливих принципів регулювання і достатнього фінансування. Плани створення європейського простору вищої освіти залишаться нереалізованими чи приведуть до нерівноправної конкуренції, якщо в багатьох країнах буде здійснюватися безпосереднє регулювання, детальний адміністративний і фінансовий контроль вищої освіти з боку держави. Одночасно конкуренція у вищій освіті не виключає співробітництва і не може бути зведена лише до комерційної.
  
  
• Освіта як відповідальність перед суспільством. Європейський простір вищої освіти повинен будуватися на європейських традиціях відповідальності освіти перед суспільством; на широкому і відкритому доступі як до доступеневого, так і післяступеневого навчання; на освіті для розвитку особистості і навчанні протягом усього життя та засадах громадянськості.
  
  
• Вища освіта, заснована на наукових дослідженнях. кові дослідження є рушійною силою вищої освіти, то і формування європейського простору вищої освіти повинно відбуватися одночасно і паралельно зі створенням європейського простору наукових досліджень.
  
  
• Організація диверсифікованості вищої освіти.Цей принцип означає підтримку та розвиток традиційної різноманітності європейської освіти з точки зору мов, національних систем, інститутів, орієнтації профілів підготовки і навчальних планів. У той же час її майбутнє залежить від здатності ефективно організувати цю різноманітність, щоб отримати позитивні результати, розвивати гнучкість, а не створювати нові труднощі і закритість; щоб зусилля до сумісності не були підірвані занадто великими розбіжностями у визначенні і застосуванні кредитів, ступенів, і критеріїв якості.
  
  
• Якість як фундаментальний принцип освіти. Простір європейської вищої освіти вимагає якості освіти на основі академічних цінностей, які б відповідали вимогам часу та очікуванням студентів. Якість - основна умова для довіри, мобільності, сумісності і привабливості в європейському просторі вищої освіти. Оцінка якості вимагає балансу між нововведеннями і традиціями, академічними перевагами і соціально-економічною необхідністю, сумісністю програм і вибором студентів. Вона охоплює викладання і наукові дослідження, керівництво та адміністрування, сприйнятливість до потреб студентів і забезпечення позанавчальних послуг. Контроль якості освіти передбачає створення незалежних від національних урядів і міжнародних організацій акредитаційних агентств. Оцінка якості освіти буде ґрунтуватися не на тривалості та змісті навчання, а на знаннях, уміннях і навичках випускників.
  
  
• Формування довіри через розробку на європейському рівні механізмів для взаємного сприйняття критеріїв якості, акредитації як одного з таких механізмів. Вони повинні поважати національні, лінгвістичні і дисциплінарні відмінності, а також враховувати особливості університетів з малим навантаженням.
  
  
• Сумісність.Сумісність з європейським ринком праці. повинна знаходити відображення у програмах, можливості працевлаштування з урахуванням перспектив навчання протягом усього життя. Вона може бути досягнута через цінності, властиві якісній освіті, розмаїтість підходів і профілів дисциплін, гнучкість програм, розвиток міждисциплінарних навичок і умінь, таких як комунікація і мови; через здатність мобілізувати знання, вирішувати проблеми, працювати в команді і розвиватися соціально.
  
  
• Сумісність кваліфікації на доступеневому та післяступеневому рівнях. Передбачає створення сумісних кваліфікацій, заснованих на ключових відмінностях у доступеневому та післяступеневому навчанні. перших ступенів повинна бути виконана навчальна робота, оцінювана в межах від 180 до 240 кредитів ECTS. Перші ступені повинні гарантувати можливу зайнятість на ринку праці і бути головним чином підготовкою для подальшого навчання на післяступеневому рівні. При деяких обставинах університет може вводити інтегровані навчальні плани, що безпосередньо передбачають присвоєння ступеня магістра. Європейські університети переконані в користі накопичувальної кредитної системи, заснованої на ECTS, і права приймати рішення про прийнятність кредитів, отриманих в іншому місці.
  
  
• Привабливість. Європейські вищі навчальні заклади хочуть стати привабливими для талановитих людей усіх континентів. Це вимагає дій на інституційному, національному та європейському рівнях та передбачає адаптацію програм; ступенів навчання як у Європі, так і поза нею; необхідні засоби забезпечення якості; програми, що викладаються на основних світових мовах; адекватну інформацію і маркетинг; доброзичливий сервіс для іноземних студентів і вчених, а також стратегічну роботу в рамках мережі європейських вищих навчальних закладів. Інститути та організації цієї мережі підтверджують свою роль, відповідальність та готовність належним образом забезпечити привабливість європейської освіти.
  
  
• Розширення мобільності. Виконання попередніх пунктів передбачає розвиток мобільності студенті в та розширення мобільності викладацького й іншого персоналу для взаємного збагачення європейським досвідом. Вільна мобільність учнів, персоналу і випускників є необхідною умовою існування європейського простору вищої освіти. Розвиток цього принципу неможливий без зміни національних законодавчих актів у сфері працевлаштування іноземців. З огляду на важливість ознайомлення викладацького складу з європейським досвідом, університети хотіли б усунути вимоги до громадянства та інші перешкоди для академічної кар'єри в Європі. Європейські університети хочуть розвивати мобільність як по горизонталі, так і по вертикалі. Віртуальна мобільність не може розглядатися як прийнятна альтернатива реальній (фізичній) мобільності. Однак, також необхідний розвиток загального європейського підходу до віртуальної мобільності і транснаціональної освіти.

Мета Болонського процесу:

1. Прийняття та визнання спільної системи порівнюваних освітніх кваліфікацій та наукових ступенів, впровадження уніфікованого Додатка до диплому про вищу освіту.
2. Введення двох етапів навчання - доступеневого або навчання до отримання першого ступеня (не менше 3 років) та післяступеневого або навчання після отримання першого ступеня (1-2 роки магістерської програми та 3 роки докторантури).
3. Впровадження системи трансферних кредитів - European Credit Transfer System (ECTS), що забезпечує перезалікову та накопичувальну функцію. За системою ECTS кожна навчальна дисципліна оцінюється в кредитах, які визначають співвідношення кількостівитрат на курс відносно до витрат на навчальний рік (лекції, практичні заняття, семінари, курсові та дипломні проекти, інші письмові роботи, самостійна робота студентів). Навчальний рік оцінюється в 60 кредитів. Для того, щоб отримати кредити у кінці навчального семестру чи року, студент повинен успішно скласти іспити та бути переведеним на наступний рівень навчання.
4. Прийняття європейського стандарту оцінки знань та якості навчання (запровадження уніфікованих критеріїв, методів оцінки).
5. Подолання перешкод, що заважають вільному руху студентів, стажерів, вчителів, дослідників, викладачів, менеджерів у галузі освіти. Для функціонування європейського простору вищої освіти необхідно, щоб студенти навчались не менше одного семестру в іншому університеті Європи і були створені умови для мобільності викладачів та дослідників в межах Європи.
6. Забезпечення працевлаштування випускників. Знання випускників європейських вузів повинні бути застосовні і практично використані на користь усієї Європи. Всі академічні ступені й інші кваліфікації повинні бути витребувані європейським ринком праці, а професійне визнання кваліфікацій - спрощене та полегшене. Для забезпечення визнання кваліфікацій планується повсюдне використання Додатка до диплома, рекомендованого ЮНЕСКО.
7. Забезпечення привабливості європейської системи освіти та залучення до неї більшої кількості студентів з інших регіонів світу. Введення загальноєвропейської системи гарантії якості освіти, кредитної накопичувальної системи, кваліфікацій і т.п. приведе до підвищення інтересу європейських та громадян інших країн до вищої освіти.
8. Забезпечення досконалого володіння іноземними мовами випускниками вищих навчальних закладів, використання нових навчальних та інформаційних технологій у навчальному процесі.
9. Забезпечення під час післяcтупеневого навчання пріоритету проведення студентами самостійних наукових досліджень.

  ©2007 РФФ    WEB Team