|
ECTS (European Credit Transfer System):
Що таке ECTS?
ECTS (European Credit Transfer System) - Європейська система взаємозаліків результатів навчання - виникла як пілотний проект програми Європейської комісії ERASMUS (Схема студентських обмінів між європейськими університетами). Найважливішою метою програми ERASMUS (тепер вона входить до складу програми SOCRATES) є підтримка академічного визнання результатів навчання у всьому Європейському Співтоваристві, а з 1992/93 академічного
року, між країнами - членами Європейського Співтовариства і державами, щовідносяться до Вільної європейської торгової асоціації (EFTA). Визнання результатів навчання дозволяє студентам проходити частину свого навчання у вузах інших країн.
ECTS пройшла експериментальну перевірку протягом шести років (з 1989/90 по 1994/95 академічний рік). Для оцінки її можливостей було відібрано п'ять напрямів: "Управління бізнесом", "Хімія", "Історія", "Медицина", "Інженерна механіка". В схемі студентських обмінів брали участь 145 факультетів різних вузів Європи.
ECTS має величезні потенційні можливості і може зробити позитивний вплив на розвиток інтернаціоналізації вищої школи України і підвищення регіонального академічного рівня.
Як діє ECTS?
ECTS - це децентралізована система академічного визнання результатів навчання, заснована на принципі обопільного довір'я між вузами, що приймають в ній участь. Для того, щоб реалізувати цей принцип, ECTS встановлює декілька правил: доступність інформації про пропоновані вузом курси; досягнення угод між вузами, що відправляють і приймаючими студентів; використання балів ECTS для визначення завантаженості студентів навчальною роботою. З кожного курсу кожний з навчальних підрозділів університету (факультети,
кафедри) при описі пропонованих ними курсів навчальних дисциплін встановлює для них бали ECTS. Бали ECTS називаються кредитами.
Розподіл кредитів з навчальних дисциплін
ECTS - система оцінок, заснована на визначенні завантаженості студентів при вивченні навчальної дисципліни. Завантаженість студентів включає як аудиторні, так і самостійні заняття. Вони враховують всю роботу, необхідну для вивчення дисципліни і підготовку до іспиту (заліку).
Прийнято, що сума кредитів ECTS з усіх дисциплін складає 60 балів на рік навчання або 30 балів на кожний семестр. Важливим є те, що для цілей ECTS не створюються спеціальні додаткові дисципліни. Всі дисципліни ECTS є предметами діючих навчальних планів.
Кожний вуз має право розподіляти кредити ECTS по дисциплінах самостійно, беручи до уваги, головним чином, студентські трудовитрати. Кредити також поширюються і на дисципліни за вибором, які входять в інтегровану частину курсу навчання. Необов'язкові дисципліни за вибором (факультативні), кредитів не отримують. Не дивлячись на це, «дисципліни без балів» можуть бути внесені в залікову відомість.
Кредити ECTS присвоюються тільки після закінчення вивчення дисципліни і за умови успішної здачі необхідних іспитів (заліків).
ECTS студенти
Студенти, що використовують ECTS, можуть отримати кредити за всю академічну роботу, виконану ними, і перевести ці академічні кредити з одного вузу в будь-який інший, якщо він залучений в схему ECTS.
Кожний студент, при бажанні, може взяти участь у схемі студентських обмінів, якщо посилаючий і приймаючий вузи з цим згодні і мають для цього необхідне для студента місце.
Студенти, що братимуть участь в пілотній фазі ECTS, як правило, можуть відправлятися в один із зарубіжних вузів і навчатися там протягом обмеженого періоду часу, а потім повертатися у свій вуз.
Однак, студенти можуть і залишитися у вузі, що прийняв їх, і закінчити освіту там, так само як і перейти в третій вуз для продовження навчання. В кожному з вище перерахованих випадків студенти повинні підкорятися законам і вимогам країни і вузу, в якому вони дістають освіту.
Детальнішу інформацію можна знайти на веб-сайтах:
http://www.europa.eu.int/comm/education/programmes/socrates/ects_en.html - англомовний варіант
http://www.zsu.zp.ua/zhrl/ukraine/leitfaden/ects/start.htm - україномовний варіант
http://www.edufrance.ru/ru/institutes/Europeen_harmonisation - російськомовний варіант
Акредитація
Як визначено у Болонській декларації, структуру Європейського
простору вищої освіти складають два цикли - студентський та післядипломний.
Акредитація - центральний інструмент підтримки потрібних змін у системі
європейської вищої освіти. Як і оцінювання, акредитація гарантує якість нового
рівня програм (передбачене керування), а також проводить моніторинг уже існуючих
(фактичне керування). Акредитацію, тобто сертифікацію рівня програми, проводять
після огляду мінімальних стандартів змісту спеціалізації. Професійна значущість
рівня, зв'язок та зміст загальної концепції рівня програми мають бути відзначені
за обмежений період часу в структурі прозорого, формального та зовнішнього
рівноправного оцінення. Отже, рівень програми має бути оцінений після певного
часу. Процесом рівноправного оцінення керують агентства, які оглядали стандартні
зовнішні оцінювання. Інструмент акредитації рівня сертифікації програм є досить
новим в Європі, але швидко приймається країнами - членами Болонського процесу.
Детальнішу інформацію можна знайти на таких веб-сайтах:
http://www.accreditation-council.de/
http://www.enqa.net/
http://www.inqaahe.nl/
Додаток до диплома
Європейська комісія, Рада Європи та ЮНЕСКО розробили додаток до
диплома, щоб установити міжнародне пересування та спростити академічне та
професійне впізнавання кваліфікацій (дипломи, рівні, сертифікати тощо).
Документ, закріплений за дипломом про вищу освіту, складають національною та
англійською мовами із зазначенням сутності, рівня, змісту та статусу навчання,
яке успішно здобуто. Додаток до диплома містить додаткову інформацію про
національну систему вищої освіти, яка відповідає кваліфікації суттєвого
контексту освіти. Інформація конкретної країни про виконання додатка до диплома
поширюється в країнах, які беруть участь у програмі Socrates.
Детальнішу інформацію можна знайти на веб-сайтах:
http://www.cepes.ro/hed/recogn/groups/diploma/pattern.htm
http://www.rusalma.org/rus/conf2002/diplom.html
Академічне навчання
Болонський процес фокусується на академічному навчанні, зокрема
на виконанні системи, основаної на двох циклах. Натепер навчання для здобуття
ступеня та звання включено до європейських дебатів про реформу структури систем
вищої освіти. Уже 1992 року міністри освіти країн - учасниць ЄС (Бельгії, Данії,
Німеччини, Франції та Нідерландів) погодилися розвивати взаємозалік та
встановити існуючі системи навчання на здобуття ступеня. Із 1994 року студенти,
які здобувають ступінь, розробили структуру дослідної програми EU-HCM/TMR. 1991
року Конфедерація спілок ректорів ЄС запропонувала впровадити "Європейський
докторат" як додатковий сертифікат та навчати докторантів за кордоном хоча б
рік. Це не тільки покращить освіту молодих науковців, а й підтримає співпрацю
європейських університетів і дослідних інститутів. Структури та якість навчання
в Європі обговорювалися на консультаціях генеральних директорів вищої освіти
країн - учасниць ЄС під президентством Швеції в місті Хальмштад (травень 2001
року) та під президентством Іспанії в місті Кордова (квітень 2002 року), які
відбуваються раз на півріччя. Крім того, Європейська комісія подала до розгляду
звіт про мобільність докторантів у контексті програм Socrates-Erasmus (так
званий звіт Мітчелла).
Європейський простір вищої освіти
Розвиток структури Європейського простору вищої освіти до 2010
року - найважливіше завдання міністрів освіти Європи для плідної співпраці
інститутів вищої освіти у межах Європи. Водночас, 33 країни-учасниці прагнуть
установити об'єднані структури в системах європейської вищої освіти та висунули
ряд вимог у структурі Болонського процесу. Потрібно вдосконалити мобільність
студентів та викладачів, визначити рівні та гарантії якості навчальних програм.
Крім того, треба встановити структуру, основану на двох головних циклах, та
систему кредитів, таку як ECTS. Перші результати впровадження та первинного
встановлення на час Берлінської конференції 2003 року можна побачити в
заключному комюніке, яке підписали міністри освіти Європи з нагоди зустрічі
спостерігачів за Болонським процесом у Празі 2001 року (http://www.bologna-berlin2003.de/pdf/prager_kommunique.pdf).
Ознайомитися з Болонською декларацією міністрів освіти Європи
від 19 червня 1999 року "Простір європейської вищої освіти" можна на веб-сайті
http://www.bologna-berlin2003.de/pdf/bologna_declaration.pdf
Європейський простір дослідницької діяльності
У січні 2000 року Європейська комісія опублікувала звернення
"Про Європейський простір дослідницької діяльності", ініціатором якого був
уповноважений з питань дослідництва Філіп Баскін. Воно спрямоване на створення
кращої структури умов проведення досліджень, щоб Європа стала світовим лідером у
сфері освіти. Документ пропонує безмежну політику виконання досліджень у Європі,
основану на кращій співпраці дослідників та науковців країн-учасниць, які
удосконалюватимуть координацію досліджень у межах ЄС без зайвої бюрократії та
великих коштів. Європейський простір дослідницької діяльності сприятиме
загальному користуванню науковими ресурсами, створить робочі місця на
довгостроковій базі та збільшить конкуренцію в Європі.
Детальніша інформація знаходиться на веб-сайтах:
http://www.europa.eu.int/comm./research/area_de.html
http://www.cordis.lu/rtd2002/era-debate/era.htm
Європаспорт
Європаспорт (створений за ініціативою Ради Європи) - це
розповсюджений у всій Європі двомовний документ, що затверджує періоди навчання
за межами рідної країни та мобілізує освіту по всій Європі. У такому документі
міститься інформація про зміст та якість здобутих кваліфікацій та дані про
міжнародний досвід, навички та потрібні знання. Навчання за Європаспортом
затверджує не тільки етапи професійного навчання, а також практичні навчальні
періоди у галузі вищої освіти.
Детальнішу інформацію можна знайти на веб-сайті:
http://www.europa.eu.int/comm/education/europass/broch_en.pdf
Оцінювання
Оцінювання - основний крок у визначенні якості вищої освіти,
відносного рівня програм та способів викладання й академічного навчання з
предмета або на факультеті. Оцінювання виконують за внутрішніми та зовнішніми
процедурами. Процес внутрішнього оцінювання містить систематичне збирання
адміністративної інформації, опитування студентів і випускників поряд зі
звичайними бесідами з лекторами та студентами. Складовою зовнішнього оцінювання
є відвідування групою контролю факультету для визначення якості академічного
навчання та викладання. Зовнішні оглядачі - це лектори або люди професійної
діяльності, які на основі спілкування зі студентами та молодими науковцями
складають остаточний звіт. Оцінювати академічне навчання та викладання треба з
урахуванням ефективних заходів гарантії якості.
Крім академічного навчання та викладання, презентацію
дослідження оцінюють на різних рівнях: спираючись на системи національних
досліджень, індивідуальні інституції, програми досліджень та індивідуальні
проекти. У галузі дослідження також проводять внутрішні та зовнішні оцінювання.
Детальніша інформація - на веб-сайтах:
http://www.enqa.net/
http://www.inqaahe.hl/
Навчання протягом усього життя
Заключне комюніке зборів спостерігачів за Болонським процесом у
Празі 2001 року підкреслило важливість навчання протягом усього життя як
основний елемент Європейського простору вищої освіти. Навчання протягом усього
життя містить усі фази навчання, починаючи з дошкільного до післяпенсійного, і
покриває весь спектр формального та неформального навчання. Цей задум
виконується завдяки поєднанню загальної та професійної освіти в центральні
аспекти різних курсів, таких як освіта, молодь, працевлаштування та
дослідництво. Структура навчання протягом усього життя має бути розвиненою так,
щоб будь-хто міг вибирати навчальне середовище, роботу, регіон та країну для
вдосконалення своїх знань, умінь та компетенцій, для їх оптимального
застосування. Важливою умовою реалізації навчання протягом усього життя є
розвиток гармонійної системи кредитів, яка дозволяє оцінювати та впізнавати
дипломи та сертифікати, отримані у школі, університеті та в структурах навчання,
основаного на праці. У цьому випадку взаємозалік кваліфікацій між школами,
університетами та роботою може бути забезпечений. Із продовженням навчання та
подальшим тренуванням, звичайно, збільшується бажання змагатися та
використовувати нові технології, які є основними досягненнями стратегічних цілей
Європи. Як наслідок, європейські країни матимуть суспільство з вищою освітою і
будуть спроможні змагатися за лідерство (Рада Європи, Ліссабон, березень 2000
року). У жовтні 2000 року Європейська комісія присвятила цьому питанню
меморандум та роком пізніше опублікувала звернення двох членів комісії - Вів'єн
Редінг (освіта та культура) та Анни Діамантопоулоу (соціальні зв'язки).
Детальніша інформація - на веб-сайті:
http://www.europa.eu.int/comm/education/index_en.html
Гарантія якості
Найбільшою перевагою Болонського процесу є визначення та огляд
стандартів якості вищої освіти по всій Європі. Попередньою умовою є розроблення
порівняльних методів та критеріїв для встановлення якості досліджень та
навчання. 1998 року Рада Європи порекомендувала розширити співпрацю у цій
галузі. Як результат було створено Європейську мережу гарантії якості у вищій
освіті (ENQA). Із 1999 року ENQA надавала інформацію про впроваджений досвід
разом з новими спробами та обговореннями щодо гарантії якості. На так званих
Болонських семінарах в Амстердамі обговорювали результати дебатів про
встановлення європейських стандартів якості для програм рівнів "бакалавр" та
"магістр". Пілотний проект "Регулювання освітніх структур в Європі" надав
критерії порівняння остаточних структур та викладацьких упроваджень для сімох
предметів (бізнес, освітні науки, геологія, історія, математика, хімія та
фізика). Акредитацію та оцінювання, інструменти реалізації та огляду стандартів
якості розглядають агентства оцінювання та акредитації в деяких країнах.
Детальніша інформація - на веб-сайтах:
http://www.jointquality.org/
http://www.inqaahe.nl/
http://www.ia-up.org/papers.htm
http://www.ia-up.org/papers.htm
|