|
ЗОНА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Спільна заява європейських міністрів освіти
Європейський процес, завдяки його особливим досягненням упродовж
останніх декількох років, стає більш відчутною та значущою реалією для ЄС і його
громадян. Перспективи розширення разом з поглибленням відносин з іншими
європейськими державами надають цій реалії ще ширших вимірів. Водночас ми є
свідками дедалі більшого усвідомлення політиками та науковцями, а також
громадськістю, потреби побудови більш всеохоплюючої та спрямованої у майбутнє
Європи на основі використання і зміцнення її інтелектуального, культурного,
соціального, наукового та технологічного потенціалу.
"Європа знань" є на сьогодні широко визнаним фактором
соціального та людського розвитку, а також невід'ємною складовою зміцнення та
інтелектуального збагачення європейських громадян, оскільки саме така Європа
спроможна надати їм необхідні знання для протистояння викликам нового
тисячоліття разом із усвідомленням спільних цінностей та належності до єдиної
соціальної та культурної спільноти.
Загальновизнаним є першочергове значення освіти та освітньої
співпраці для розвитку та зміцнення стабільних, мирних і демократичних
суспільств, що особливо відчутно на прикладі Південно-Східної Європи.
У Сорбоннській декларації від 25 травня 1998 року, в основу якої
покладено саме такі міркування, наголошується на провідній ролі університетів у
розвитку європейського культурного простору. У ній наголошується, що створення
Європейського простору вищої освіти є ключовим чинником сприяння мобільності та
працевлаштуванню громадян, а також розвитку континенту загалом.
Група європейських держав прийняла запрошення взяти на себе
зобов'язання щодо досягнення визначених у Декларації цілей, підписавши її чи
висловивши принципову згоду. Спрямованість частини реформ у сфері вищої освіти,
які були паралельно розпочаті в Європі, засвідчили рішучість багатьох урядів
діяти.
Зі свого боку, європейські вищі навчальні заклади зобов'язалися
та взяли на себе головну роль у створенні Європейського простору вищої освіти, у
тому числі виходячи з основоположних принципів Болонської університетської
хартії 1988 року. Надзвичайно важливим є те, щоб незалежність і автономія
університетів забезпечували постійну адаптацію систем вищої освіти і наукових
досліджень до нових потреб, вимог суспільства та розвитку наукових знань.
Обраний курс реалізується у правильному напрямі та має значущу
ціль. Досягнення більшої сумісності та порівняності систем вищої освіти потребує
постійної рушійної сили. Ми повинні підтримувати цей процес, сприяючи реалізації
конкретних заходів, аби наші кроки на окресленому шляху приносили відчутні
результати. У зустрічі, що відбулася 18 червня, взяли участь авторитетні фахівці
та науковці з усіх представлених на ній держав. Було вироблено ряд корисних
порад щодо кроків, які потрібно здійснити.
Зокрема, нам слід зосередитися на збільшенні міжнародної
конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти. Життєздатність і
ефективність будь-якої цивілізації вимірюється її культурним впливом на інші
країни. Ми повинні забезпечити існування такої системи вищої освіти в Європі,
яка була б привабливою для всього світу і відповідала б особливостям наших
культурних і наукових традицій.
Підтверджуючи свою підтримку загальним принципам, викладеним у Сорбоннській декларації, ми координуємо нашу політику з метою
досягнення найближчим часом, не пізніше першої декади третього тисячоліття,
таких цілей, які, на нашу думку, мають першочергове значення для створення
Європейського простору вищої освіти та поширення європейської системи вищої
освіти в світі:
1. Затвердження загальноприйнятної та порівняної системи вчених
ступенів, у тому числі шляхом запровадження додатка до диплома, з метою сприяння
працевлаштуванню європейських громадян і міжнародній конкурентоспроможності
європейської системи вищої освіти.
2. Запровадження системи на основі двох ключових навчальних
циклів: додипломного та післядипломного. Доступ до другого циклу навчання
потребуватиме успішного завершення першого, який має тривати щонайменше три
роки. Учений ступінь, що присвоюється після завершення першого циклу, на
європейському ринку праці сприйматиметься як відповідний рівень кваліфікації.
Кінцевим результатом другого навчального циклу має бути вчений ступінь магістра
та/або кандидата наук, як у багатьох європейських країнах.
3. Створення системи кредитів на зразок Європейської системи трансферу оцінок (ЕСТS) як відповідного
засобу сприяння більшій мобільності студентів. Кредити можуть бути отримані
також поза межами вітчизняних вищих навчальних закладів, включаючи постійне
навчання, за умови їхнього визнання з боку відповідного університету-отримувача.
4. Сприяння мобільності через усунення перешкод на шляху
ефективного використання права на вільне пересування з безпосередньою метою:
- забезпечення студентам доступу до навчальних можливостей та до
відповідних послуг;
- забезпечення визнання та зарахування часу, який викладач,
дослідник чи член адміністративного персоналу провів у європейському навчальному
закладі, досліджуючи, викладаючи та виконуючи відповідну своєму фахові роботу,
зі збереженням їхніх законних прав;
- сприяння європейському співробітництву щодо забезпечення
якості освіти з метою вироблення порівняльних критеріїв і методологій;
- просування необхідних європейських стандартів у галузі вищої
освіти, зокрема щодо розробки навчальних планів, співробітництва між освітніми
закладами, схем мобільності й інтегрованих навчальних, дослідних і виховних
програм.
Отже, ми беремо на себе зобов'язання досягнути окреслених вище
цілей - у межах своєї компетенції та поважаючи відмінності в культурі, мові,
національних освітніх системах, а також автономію університетів - з метою
зміцнення Європейського простору вищої освіти. Задля цього ми проводитимемо
політику міжурядового співробітництва із залученням європейських неурядових
організацій, що функціонують у сфері вищої освіти. Ми сподіваємося на швидку та
позитивну відповідь з боку університетів та їхній активний внесок в успішність
наших зусиль.
З переконанням у тому, що становлення Європейського простору
вищої освіти потребує постійної підтримки, контролю й адаптації до еволюційних
потреб, ми вирішили провести ще одну зустріч упродовж наступних двох років з
метою оцінки досягнутого та визначення наших нових кроків.
Каспар ЭЙНЕМ
Міністр науки і
транспорту
(Австрія) |
Герард ШМІТ
Генеральний директор Міністерства вищої
освіти і досліджень французького
співтовариства
(Бельгія)
|
Ян АДІ
Генеральний директор департаменту освіти
Міністерства фламандського співтовариства
(Бельгія) |
Ганна Марія ТОТОМАНОВА Заступник міністра освіти і
науки
(Болгарія) |
Едуард ЗЕМАН
Міністр по справах освіти, молоді і
спорту
(Чеська Республіка) |
Маргарет ВЕСТАГЕР
Міністр
освіти
(Данія) |
Тоніс ЛУКАС
Міністр освіти
(Естонія) |
Майя РАСК
Міністр освіти і
науки
(Фінляндія) |
Клод АЛЛЕГРІ
Міністр національної освіти, досліджень і
технології
(Франція) |
Вольф-Міхаэль КАТЕНХУЗЕН Парламентський державний секретар
Федерального міністерства освіти і досліджень
(Німеччина) |
Утэ ЭРДСІЕК-РАВЕ
Міністр освіти, науки, досліджень і
культури землі Шлезвіг-Гольштейн
(Постійно діюча конференція
Міністрів культури німецьких земель) |
Херасімос АРСЕНІС
Міністр по справах народної освіти і
релігії
(Греція) |
Адам КІСС
Заступник Державного секретаря по вищій
освіті і науці
(Угорщина) |
Гудрідур СІГУРДАРДОТТІР
Генеральний секретар
Міністерства освіти, науки і культури
(Ісландія) |
Пат ДОУЛІНГ
Керуючий співробітник Міністерства освіти і
науки
(Ірландія) |
Ортенсіо ЗЕКЧІНО
Міністр університетів, наукових і
технологічних досліджень
(Італія) |
Тетяна КОКЕК
Державний Міністр вищої освіти і
науки
(Латвія) |
Корнеліус ПЛАТЕЛІС
Міністр освіти і
науки
(Литва) |
Эрна ХЕННІКОТ-ШОЕРГЕС
Міністр національної освіти і
професійно-технічної підготовки
(Люксембург) |
Луїс ГАЛЕА
Міністр освіти
(Мальта) |
Люк ХЕРМАНС
Міністр освіти, культури і
науки
(Нідерланди) |
Йон ЛІЛЛЕТУН
Міністр по справах освіти, досліджень і
церкви
(Норвегія) |
Вілібалт ВІНКЛЕР
Помічник Державного секретаря по
національній освіті
(Польща) |
Эдуардо Маршал ГРІЛО
Міністр
освіти
(Португалія) |
Андрій МАРГА
Міністр національної
освіти
(Румунія) |
Мілан ФТАЦНІК
Міністр освіти
(Словацька
Республіка) |
Павел ЗГАГА
Державний секретар по справах вищої
освіти
(Словенія)
|
Хуан ФЕРНАНДЕС ДІАС
Державний секретар по справах
освіти, університетів, досліджень і розвитку
(Іспанія) |
Агнета БЛАДХ
Державний секретар по справах освіти і
науки
(Швеція) |
Чарльз КЛЕЙБЕР
Державний секретар по справах науки і
досліджень
(Швейцарська Конфедерація) |
Баронеса Тесса БЛЭКСТОУН
Державний міністр по
справах освіти і зайнятості
(Великобританія) |
м. Болонья, 19 червня 1999 року
|