Олександр Франчук

На початку 90-х років, йдучи байдарками Ворсклою, ми, кілька сімей, днювали неподалік Бельського городища. І нам пощастило на власні очі побачити археолоґічні розкопки на його території. Городище важко не помітити. Воно оточене навколо земляним валом, який скіфи збудували більше 2,5 тисяч років тому. Це якраз приблизно час походу Дарія, описаного Геродотом. Висота валу (в наші дні) становить 5-10 метрів. Довжина валу по периметру приблизно 46 кілометрів. Схема городища розташована в місці, де земляний вал прорізаний автодорогою, і причеплена та схема була до добряче похиленої товстої металевої труби. Ми її підняли і закріпили вертикально, не знаю, чи довго простоїть. Пам'ятний знак на грубенькому бетонному стовпчику поруч був геть збитий якоюсь важкою технікою і притиснутий до землі, тримаючись лише на арматурі. Його ми також випростали.

Слід зауважити, що не до всіх історичних пам'яток в тих краях так недбало відносились тоді. Цікаво, як тепер. 200 метрів нижче по дорозі в зразковому стані утримувався пам'ятник на честь партійних зборів, проведених в цьому районі якимсь партизанським загоном, здається Ковпака.

На обгородженій скіфами території городища тепер розташовані села на пристойній віддалі одне від одного.

Розкопки вели в протилежному від ріки кінці городища мешканці літнього табору, студенти та учні з Харкова під керівництвом викладача Харківського університету професора Шрамка. Вражений масштабами мало кому відомого городища, я запитав професора, куди поділася отакенна маса людей, необхідних хоча би тільки для оборони укріпвалу. У відповідь він сказав, що помітних міґрацій з тих часів дотепер ні звідкись сюди, ні звідси кудись не було. І тому не треба далеко ходити, щоб побачити нащадків будівників та захисників валу. Для цього достатньо зайти до ближчого села. Змінювалися лише тільки назви держав, люди залишались ті самі.