24 липня за ініціативи Держводгоспу України на базі Інституту гідротехніки і меліорації відбулося засідання науково-технічної ради на тему “Визначення реальних причин підтоплення у зоні використання меліорованих земель та шляхи його подолання”. Причиною проведення даного заходу стала низка публікацій у деяких ЗМІ, де акцентувалась увага на тому, що основною причиною підтоплення є зрошувана меліорація. Саме тому, Держводгосп запросив провідних науковців у даному напрямку, представників громадських організацій для визначення реальних причин підтоплення земель.
За даними Державної геологічної служби Мінприроди, Українського Державного геологорозвідувального інституту та Державного науково-виробничого підприємства “Геоінформ України” процес підтоплення набув регіонального характеру у Миколаївській, Одеській, Полтавській, Харківській, Херсонській, Дніпропетровській та Запорізькій областях, де зосереджено 87% всіх підтоплених орних земель країни.
Спостереження за режимом рівнів ґрунтових вод на території України показують наявність періодів з максимальним їх підняттям у 1920-1924, 1940-1943, 1960-1964, 1978-1982 та 1984-1992 роках, які продовжувались від 5 до 10 років. За прогнозом, розробленим українським вченим Є.Яковлєвим з середини 90-х років розпочався черговий тривалий період підвищення рівня ґрунтових вод у рамках столітнього циклу, який триватиме до 2010 року.
Підтоплення територій у південних регіонах України обумовлено наступними чинниками:
- історичним розташуванням населених пунктів у природних замкнених безстічних пониженнях;
- зростанням техногенного і антропогенного навантаження на природні екосистеми, пов’язаним з безсистемною забудовою територій сіл;
- спорудженням місцевими територіальними громадами штучних водойм без відповідних обґрунтованих проектних рішень;
- відсутністю на територіях населених пунктів вертикального планування та водовідвідної мережі;
- засміченням та захаращенням колекторно-дренажної мережі, що перебуває у віданні місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування;
- циклічним регіональним підняттям підземних вод тощо.
Необхідно відзначити, що за останні 10 років масштаби поливу зрошуваних сільгоспугідь зменшилися майже втричі як за площами поливу, з 2,19 млн. га до 0,7 млн. га, так і відповідним зменшенням зрошувальної норми на один гектар. Така ситуація свідчить про відсутність функціональної кореляції між підтопленням земель та зрошувальним землеробством.
Науковці відзначають, що при належній експлуатації гідромеліоративних технологій суттєвого впливу на меліоративний стан земель не відбувається. Разом з тим, мають місце окремі локальні випадки, викликані високим рівнем ґрунтових вод та технічним станом меліоративних систем, які потребують негайного втручання для попередження та ліквідації негативних наслідків підтоплення. За даними обстежень, які виконані у 2006 році гідрогеолого-меліоративною службою Держводгоспу, у зоні зрошуваного землеробства в умовах значного зменшення поливів сільськогосподарських угідь у підтопленому стані (з рівнями менше 1,5 метра) знаходяться близько 20 тис. га сільгоспугідь, або 0,9 відсотка від загальної площі зрошуваних земель.
джерело : Прес-служба Мінприроди