Участь американських політтехнологів у передвиборній кампанії до Верховної Ради України 2007 року останнім часом стала популярнішою темою, аніж робота російських «піарщиків» під час президентської кампанії 2004 року. Один з найбільших фахівців з виборчих кампаній і технологій у США, доктор історії Гері Келнер вважає, що в зв’язку з влиттям «Української правиці» в мегаблок «Нашої України» на правому політичному фланзі з’явиться радикальна сила, що якісно відрізнятиметься від традиційних маргінальних націоналістичних українських партій.

– Як ви оцінюєте динаміку рейтингів українських політичних лідерів за останні два з половиною роки?

– Стосовно Віктора Ющенка, то сильні позиції у нього були за часів помаранчевої революції. Тоді він надихав людей, був лідером. Заходу він нагадував Леха Валенсу та Вацлава Гавела. Але в певний момент Ющенко-банкір став перемагати Ющенка-політика. А банкіри — не найкращі лідери. Вони надто обережні й часто не наважуються зробити необхідний крок у потрібний момент. Багато політичних оглядачів вважають, що він спав, поки «регіонали» по краплі вичавлювали з нього владу. Тому рішучий і цілеспрямований Віктор Янукович лідерство перехопив практично без зусиль. Хоча останнім часом нинішній прем’єр-міністр не демонструє якостей, необхідних політику його статусу. Він поступається Віктору Ющенку за рівнем інтелекту, йому бракує інтелігентності та комунікабельності.

– Після 2 квітня Україна побачила іншого Ющенка. На вашу думку, змінився сам президент чи ним керують?

– Ющенко закінчився б як політик разом з «Нашою Україною», якби не пішов на розпуск парламенту. Після цього він ніби «прокинувся». Аби уникнути спекуляцій, не говоритиму, що саме спричинило появу нового іміджу Ющенка. Але кожен з трьох основних гравців на сьогоднішньому політичному полі — Тимошенко, Янукович і Ющенко — має групу, до якої входять серйозні американські політтехнологи. Якщо рекомендації виходять від них, то можу сказати, що вони радикальні.

– Відомо, що на Віктора Януковича працює Пол Манафорт, а чиїми послугами користується Юлія Тимошенко і команда президента?

– Стен Андерсен, лобіст з Вашингтона, веде групу, яка працює на Віктора Ющенка. Юлія Тимошенко співпрацює з командою, очолюваною «ветераном Білого дому» Джоєм Локхартом (колишній прес-секретар Білла Клінтона. — «УС»).

На Януковича працює Пол Манафорт, найвідоміший у політичних колах США консультант. Він зробив кар’єру, консультуючи людей зі складним характером. Пол 25 років пропрацював на диктаторів. Вів виборчу кампанію президента Філіппін Фердинанда Маркоса, аргентинської армії — за часів «аргентинської революції» у 80-х. Його ім’я відоме в усьому світі.

Джой Локхарт — людина принципова, ефективний політик, технолог. Керував командою, яка працювала на Білла Клінтона під час його переможної президентської кампанії.

Стен Андерсон ніколи не вів національні виборчі кампанії. І коли вибір президента України зупинився на ньому, багато хто у Вашингтоні здивувався. Тут є цікавий момент. Сьогодні він веде кампанію Віктора Ющенка, а кілька років тому разом з Полом Манафортом працював у команді Януковича.

– Коли підписали контракти між американськими політконсультантами та українськими політиками?

– Угода між Андерсоном і президентською командою — на початку цього року. З Локхартом — у лютому, перед візитом Тимошенко до Америки.

– На президента і прем’єра працюють колишні соратники — Андерсон і Манафорт. Чи випливає з цього збіг інтересів Віктора Ющенка і Ріната Ахметова, який свого часу привів Манафорта у Партію регіонів?

—Можу лише повторити, що звернення команди президента за послугами до Андерсона викликало велике здивування у Вашингтоні. Особливо для тих, хто щось знає про його стосунки з Манафортом.

– Як політики шукають консультантів? Проводиться тендер, даються рекомендації?

– Катерина Ющенко має дуже впливові зв’язки у Вашингтоні. Вона працювала в адміністрації, знає важливих високопосадовців як серед республіканців, так і демократів. Юлія Тимошенко зробила свій вибір завдяки персональним зв’язкам людей, що вивели її на Локхарта.

– Скільки коштують сьогодні послуги американських політконсультантів?

– Команда Манафорта отримує за послуги майже $150 тисяч на місяць. Юлія Тимошенко витрачає на своїх по-літконсультантів майже $200 тисяч на місяць. Президентська кампанія обходиться приблизно в $100 тисяч.

– Чи впливає на роботу американських політтехнологів вашингтонська влада?

– Мені здається, що жодна з цих груп не має прямого контакту з американським урядом. Кандидат Манафорта не той, кого Америка хотіла б сьогодні бачити на чолі України.

Стен Андерсон має тісні контакти в адміністрації президента США Джорджа Буша. Його підхід — проамериканський, прозахідний. Але американська адміністрація зараз не дуже заглиблюється в українські політичні розклади.

– А як же вступ України до НАТО? Адже входження до альянсу — один з пунктів у передвиборній програмі всіх кандидатів в Україні і водночас важливе питання зовнішньої політики США.

– Вважаю, що питання вступу до НАТО — не головне для України. Внутрішні проблеми сьогодні — набагато серйозніші й важливіші. Згадаймо Естонію, що вже має негативний досвід, — коли урядові і бізнес-сайти країни були атаковані російськими хакерами. Естонія — член НАТО, але Північноатлантичний альянс виявився неспроможним її захистити. А все тому, що дії йдуть не від урядів. Найактуальніші питання для України, на мою думку, — створення динамічного демократичного суспільства, коли уряд обслуговує потреби людей, а не навпаки.

– Чи проявляються вже зараз сліди роботи у діях всіх трьох українських політиків?

– Янукович — дуже цікавий «матеріал» для політтехнологів. Проте, на мою думку, його імідж зміниться тоді, коли він навчиться «ходити по воді». Ющенко має шанс стати ефективним лідером — указ про дострокові вибори це довів. Ми побачили нову енергію, рішучість, але зараз його команда повинна допомогти президентові триматися на рівні. Щодо Юлії Тимошенко, це експресивна людина, яка може піти на сміливий вчинок. Вона посідає найсильніші позиції в українській політиці. Але є великий сумнів, чи зможе вона бути ефективним президентом. Найефективніше вона працює в опозиції. А посада президента вимагає іншого досвіду та й здатності приймати правильні рішення. Всі згадані політики ще можуть довести, що здатні вести націю уперед. Якщо ж вони не використовують шансу — політика цього не прощає. І тоді на виборах в 2009 році з’являться нові обличчя.

– Коли американські політтехнологи вперше з’явилися в Україні і Росії?

– Мій колега вів кампанію Бориса Єльцина, працював з ним п’ять років. Наші консультанти з’явилися в Росії усередині 90-х, в Україні, наскільки мені відомо, політтехнологи з США вперше почали працювати в 2004 році. Тоді Янукович відмовився від російських політтехнологів Марата Гельмана та Ігоря Шувалова через кілька днів після початку помаранчевої революції, а американці — залишилися.

– І все ж, хто, на вашу думку, має найбільші шанси на перемогу?

– Люди завжди чекали на ідеального правителя, створювали собі кумирів. Але кумири — теж люди, інколи й вони підводять. Тоді ми їх знищуємо. Одна з найбільших помилок XX століття — віра у те, що уряд може зробити все. Але Захід поступово зрозумів, що держава спирається на три стовпи — владу, бізнес і неурядові громадські організації. Влада забезпечує права і свободи, бізнес — економічний розвиток і динаміку, неурядові організації (добродійні фонди, громадські інститути) і преса — духовний розвиток, освіту, соціальні програми. В Україні немає жодного яскравого представника цих секторів, який міг би управляти всіма трьома. На дуже низькому рівні середній бізнес, система неурядових громадських організацій розвивається поволі, система влади нестабільна. Лідери не розбудовують країну, не розвивають агропромисловий комплекс, систему освіти, охорону здоров’я, соціальні програми. Жоден з нинішніх лідерів не здатний вирішити ключові питання країни. На жаль, навіть серед представників другого ешелону лідерів не бачимо тих, хто потенційно зміг би розв’язати всі проблеми.

Петро Щербина, www.stolytsya.kiev.ua