Гірськолижний курорт. З самотнім лижником. 4 лютого 2006 року.

Ви багато знаєте буковинських сіл, розташованих в якихось ведмежих кутах, яким присвячено навіть не сторінки - цілі сайти в Інтернеті? От і я небагато. Але одне таке село все-таки є. Це Мигове поруч з вижницьким Берегометом.

Возяться з цим свіжо-відкритим гірсько(гм)лижним курортом чиновники від туризму в Чернівецькиій області саме як з писаною торбою. Улюблене дітище, відразу видно. Промоція йде як цунамі, накриває хвилею - в газетах, в інеті. З усіх чернівецьких готелей в Мигове ходять регулярні автобусні рейси! В прес-тур поїхали російські турфірми! На Миговому так катались, що аж снігу не лишилося! Значно дешевше за попсовий "Буковель!" А ресторан, ресторан який, "Гетьман!" Козацька романтика, люльки-шаблі, VIP-зала імені Олекси Довбуша!.. (Що за маячня?)

Он який сайт відгрохали... Чомусь навіть російською мовою...

Не знаю, я не спец, але те, що бачили я (4 лютого) та Сергій (10 лютого 2006 року) трохи відрізняється від гарних картинок. Пусто тут. Лижами покоти. Ну, я ще побачила самотню фігурку, що спускалася з гірки, а Сергій не застав нікого взагалі. Тільки циркулярна пилка без кінця вжжжжикає десь на незавершеному будівництві. Бугель працює аж з 12-00, прокат у вихідний майже вдвічі дорожче за будній день (50 гривень проти 30), абонемент на підйомник теж на товстосумів розрахований. Претензії маса, проку значно менше. Місце для чернівецьких бізнесменів, втомлених статтками. Сергій поїхав у Ворохту і чудово там покатався. А я взагалі зацікавилася зовсім іншим...

	Занадто захищена.

Фото - Сергій Гнап.

Їхати до власне курорту довженько. Через все село. А на початку поселення, ліворуч, поблизу сільського цвинтаря, пріє під бляшаною шубою симпатична церквиця.

Таких тут, в Буковинських Карпатах, чимало. Майже в кожному селі стоїть сестра-близнючка миговецької святині.

В цьому, правда, простоїть недовго - якщо громада не оговтається та не визволить храм з його лицарських обладунків. Мало того, що це смішно виглядає - дерево під таким "нарядом" не дихає, пріє, гниє значно швидше, аніж без бляхи. Добре, що не в кожному селі храми з дерев'яних перетворилися на металічні. Але в Мигово маємо що маємо.

Шкода, не знаю часу створення храму. Так, на око - думаю, навряд чи раніше дев'ятнадцятого століття.

Якщо щось про цей храм знаєте - повідомте, буду вдячна.

	Ще раз церква. Де це є.

Фото - С. Гнап. Карта.