Карта
Приємне прикарпатське містечко (і давнє - відоме з 1441 р). Населення - близько 8 тис. чоловік (у 1959 році було всього 2,3 тис. чоловік). До Станіславова звідси всього 18 км.
Містечко пролітаєш на машині на одному подиху, ледве встигнувши помітити будиночок, схожий на ратушу - та попросити пригальмувати біля величезного як на поселення Маріацького (бо ж Марії присвячений) домініканського костелу з келіями.
Костел було зведено в 1742 р. До того був храм-попереднгик з 1691 р. - дерев'яний. Гроші на нього дала Констанція з Трусколаських Потоцька, вдова великого підскарбія коронного Домініка Потоцького. Вже в дерев'яному костелі знаходився образ Марії з дитиною, який віруючі вважали чудотворним. Розміри образу - 110 на 76 см. Прочани йшли в сподіваннях на диво, дерев'яного костелу було для всіх замало. В 1742 р. на гроші Станіслава Коссаковського зводиться мурована святиня, в головний вівтар якої і переносять з шаною образ Мадонни.
Після того як Прикарпаття загарбали Совєти, ікону в 1944 р. було вивезено з краю домініканцем Каетаном Косятим. 30 років образ переховували в кляшторі в польському (а колись - українському) місті Ярослав. Зараз вона зберігається в Корбелові (Кorbielow). Іронія долі: на 1941 р. планувалося велике свято на честь 250-річчя ікони, її мали коронувати папськими коронами. Не судилося - війна.
Палати духівництва та келії виникли дещо пізніше за храм - в 1762 р. В 1904 р. костел було реконструйовано. Храм сильно постраждав в часи Першої світової війни. Відбудівля комплексу тривала в 1928-1933 рр.
В середині ХІХ ст. Богородчани та околиця перейшли у власність графа Рудольфа Стадіона. В ті часи поселення, де проживало понад 4 600 чоловік (з них 43 % - євреї), було садибою староства.
| Чим ще цікаві Богородчани? | |
| | |
Містечко - батьківщина О.Гірника (1912-1978), який вчинив акт самоспалення на Тарасовій горі в Каневі на знак протесту проти утисків прав українського народу. На його честь встановлено пам'ятний знак.
Саме в Богородчанах, в мiсцевiй церквi, зберiгався з кiнця XVIII ст. славнозвiсний iконостас iз Скиту Манявського - визначна пам'ятка образотворчого мистецтва (1698, 1705), створений у скитi групою майстрiв-живописцiв, яких очолював Йов Конзелевич (1667-1740). Саме цей іконостас вважається зразком високохудожньої пам'ятки. Шедевр зберiгається у Львiвському музеї українського мистецтва.
Чому цей високохудожнiй твiр названо Богородчанським iконостасом?Пiсля лiквiдацiї скиту Манявського (8 вересня 1785 року) його майно було розпродано й вивезено. Богородчанська громада в час розпродажу монастирського майна купила iконостас iз скитської церкви Воздвиження за 60 злотих, перевезла в Богородчани i помiстила в мiсцевiй церквi. Живописний шедевр зберiгався тут з 1785 по 1813 рiк (172 роки). Гуцули врятували цю безцiнну пам'ятку, в той час коли iншi речi скиту пропали безслiдно.
По одному або по два образи знаходилися в сусiднiх церквах, як, наприклад, в Монастирчанах, Марковi, Солотвинi. До католицького костелу в Солотвинi перевезено один Скитський дзвiн. Сама церква Воздвиження з Скиту перевезена була в Надвiрну, а надгробна плита засновника обителi Йова Княгиницького та iгумена Теодозiя передана до церкви в Марковi, звiдки її передано в iсторико-архiтектурний музей в Манявi, де вона виставлена в постiйнiй експозицiї музею.
В 1913 роцi Богородчанський iконостас було вислано у Вiдень на реставрацiю, а тим часом церква в Богородчанах згорiла в перiод першої світової вiйни. На щастя, iконостас зберiгся i був перевезений у Львiвський музей українського мистецтва.
|