ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Касаційну скаргу розглянуто за участю представників сторін:

ТОВ “ТРК “Європа Плюс Київ” –Степаненко К.О., Черкас В.Є., Соломаха А.М.;

ЗАТ “Студія “Європа Плюс Україна” –Гончаренко Л.В., Філатов О.В.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 06.06.2006р.

                                                       встановив:

15 квітня 2003 року до господарського суду міста Києва звернулось Закрите акціонерне товариство "Студія "Європа Плюс Україна" (надалі –Студія "Європа Плюс Україна", Студія) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Європа Плюс Київ" (надалі –ТРК "Європа Плюс Київ", ТРК), в якому просило заборонити останньому будь-яке використання знаку для товарів і послуг "EUROPA PLUS" у назві підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Європа Плюс Україна" та заборонити будь-яке використання знаку для товарів і послуг "EUROPA PLUS" у печатці ТРК "Європа Плюс Київ".

Заявлені вимоги мотивовані з посиланням на те, що Студія "Європа Плюс Україна" володіє виключними правами на використання на території України знаку для товарів і послуг "EUROPA PLUS" для 9, 14, 16, 25, 34, 35, 38, 41 класів за класифікатором згідно Міжнародної класифікації товарів та послуг, на підставі ліцензійного договору з "Європа Плюс Франс", яке, у свою чергу є власником міжнародної реєстрації зазначеного знаку, що поширює свою дію на Україну. У зв’язку з тим, що ТРК "Європа Плюс Київ" незаконно, на думку позивача, використовує знак "EUROPA PLUS" у назві свого підприємства, Студія "Європа Плюс Київ" звернулась за захистом своїх порушених прав до господарського суду міста Києва

ТРК "Європа Плюс Київ" з первісним позовом не погодилась, та звернулась до господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою, в якій просила визнати свої дії по використанню позначень "Європа", "Європа Плюс Київ", та "Kyiv Europa Plus" у фірмовому найменуванні та печатці, у друкованій та іншій продукції правомірними, визнати дії Студії "Європа Плюс Україна" по використанню у 2002-2003 року без дозволу уповноваженої на те особи чужого позначення "Європа Плюс" недобросовісною конкуренцією, заборонити Студії "Європа Плюс Україна" використовувати позначення "Європа" та "Європа плюс" у будь-якій формі у своєму фірмовому найменуванні, зобов’язати Студію "Європа Плюс Україна" знищити зображення позначення "Європа Плюс" та усунути їх з будь-яких об’єктів, що знаходяться у власності або користуванні Студії "Європа Плюс Україна", зобов’язати Студію "Європа Плюс Україна" вилучити з фірмового найменування товариства позначення "Європа Плюс" та внести у встановленому чинним законодавством України порядку відповідні зміни до статуту та інших установчих документів, прийняти рішення про визнання дій Студії "Європа Плюс Україна" по поданню позовних заяв до ТРК "Європа Плюс Київ" в господарський суд міста Києва у справі № 12/244 та № 12/274 нечесними та такими, що суперечать юридичній етиці, правилам та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності, а саме: надсилання відповідачу з метою введення в оману двічі у зазначених справах замість копій позовної заяви та доданих до них матеріалів аркушів паперу з листами, які не мають ніякого відношення до поданих заяв та доказів до них.

Вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що ТРК "Європа Плюс Київ" зареєстроване 1 жовтня 1998 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та статутом підприємства, та є правонаступником всіх прав та обов’язків ЗАТ "Дніпро Телевіжн" набутих ним з 1994 року, тоді як Студія "Європа Плюс Україна" набула цивільної дієздатності тільки у 2002 році, що на думку ТРК надає йому право пріоритету у використанні свого фірмового найменування перед позивачем за первісним позовом. Окрім того, право на використання позначення "Європа Плюс" при користуванні каналами мовлення належить ТРК "Європа Плюс Київ" на підставі ліцензії на таке право, яка видана її правопопереднику 12 вересня 1995 року.

У подальшому сторони по справі змінювали та уточнювали заявлені вимоги по первісному та зустрічному позову.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останньою постановою Вищого господарського суду України від 20 квітня 2004 року всі прийняті по даній справі рішення скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи у першій інстанції позивач за первісним позовом неодноразово уточнював заявлені вимоги, та у останній редакції просив суд:

визнати недійсним свідоцтво України на знак для товарів і послуг № 39582 від 15 квітня 2004 року, видане Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (надалі –Держдепартамент) ТОВ "Телерадіокомпанія "Європа Плюс Київ";

заборонити ТРК "Європа Плюс Київ" використовувати позначення "EUROPA PLUS", "Європа Плюс", "Європа" у найменуванні юридичної особи ТРК "Європа Плюс Київ", іншому найменуванні юридичної особи (комерційному (фірмовому) найменуванні), у печатці, штампах, фірмових бланках, у якості радіопозивних, а також будь-якій іншій діяльності та на будь-яких інших носіях, які відносяться до класів 9, 14, 16, 25, 34, 35, 38, 41 МКТП;

зобов’язати ТРК "Європа Плюс Київ" вилучити позначення "EUROPA PLUS" з печатки та емблеми товариства, та внести у встановленому чинним законодавством України порядку відповіді зміни до статуту та печатки товариства;

зобов’язати ТРК "Європа Плюс Київ" вилучити з його найменування словосполучення "Європа Плюс" та внести у встановленому законом порядку відповідні зміни до статуту товариства.

ТРК "Європа Плюс Київ" під час вирішення даної справи у першій інстанції уточнювала та доповнювала свої позовні вимоги, та в останній редакції просила суд:

визнати свої дії по використанню позначень "Європа", "Європа Плюс Київ", та "Kyiv Europa Plus" у фірмовому найменуванні та печатці, у друкованій та іншій продукції правомірними;

визнати неправомірні дії Студії "Європа Плюс Україна" по використанню у 2002-2003 року без дозволу уповноваженої на те особи чужого позначення "Європа Плюс" недобросовісною конкуренцією;

заборонити Студії "Європа Плюс Україна" використовувати позначення "Європа" та "Європа плюс" у будь-якій формі у своєму фірмовому найменуванні, у печатці, на бланках, у друкованій та іншій продукції, а також в будь-якій іншій діяльності без дозволу ТРК "Європа Плюс Київ";

зобов’язати Студію "Європа Плюс Україна" знищити зображення позначення "Європа Плюс" та усунути їх з будь-яких об’єктів, що знаходяться у власності або користуванні Студії,

зобов’язати Студію вилучити з фірмового найменування товариства позначення "Європа Плюс" та внести у встановленому чинним законодавством України порядку відповідні зміни до статуту та інших установчих документів,

визнати дій Студії при поданні позовних заяв до ТРК "Європа Плюс Київ" в господарський суд міста Києва у справі №12/244 та №12/274 нечесними та такими, що суперечать юридичній етиці, правилам та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності , а саме: надсилання відповідачу з метою введення в оману двічі у зазначених справах замість копій позовної заяви та доданих до них матеріалів аркушів паперу з листами, які не мають ніякого відношення до поданих заяв та доказів до них.

визнати недійсними права інтелектуальної власності Студії "Європа Плюс Україна" на знак для товарів і послуг "EUROPA PLUS" за міжнародною реєстрацією № 557388, шляхом визнання недійсною на території України дії міжнародної реєстрації № 557388 знака для товарів і послуг "EUROPA PLUS";

зобов’язати Держдепартамент направити до Міжнародного бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності повідомлення про визнання недійсною на території України дії міжнародної реєстрації № 557388 знака для товарів і послуг "EUROPA PLUS".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17 травня 2004 року до участі у справі залучене Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Золоті Ворота" (надалі –ТРК "Золоті Ворота")

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2004 року до участі у справі залучений Держдепартамент у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні Студії "Європа Плюс Україна", а ухвалою цього ж суду від 13 вересня 2005 року у зв’язку із пред’явленням позовних вимог до Держдепартаменту, Держдепартамент виключений з числа третіх осіб за первісним позовом та за зустрічним позовом та залучений у якості відповідача за первісним позовом та за зустрічним позовом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23 вересня 2005 року залучено до участі у справі у якості іншого відповідача за зустрічним позовом Закрите акціонерне товариство "Європа Плюс" (Росія).

Рішенням господарського суду міста Києва від 25 жовтня 2005 року (суддя В.В. Палій) позовні вимоги Студії "Європа Плюс Україна" задоволені повністю, визнано недійсним свідоцтво на знак для товарів і послуг № 39582 від 15 квітня 2004 року, видане Держдепартаментом ТОВ "Телерадіокомпанія "Європа Плюс Київ"; заборонено ТРК "Європа Плюс Київ" використовувати позначення "EUROPA PLUS", "Європа Плюс", "Європа" у найменуванні юридичної особи ТРК "Європа Плюс Київ", іншому найменуванні юридичної особи (комерційному (фірмовому) найменуванні), у печатці, штампах, фірмових бланках, у якості радіопозивних, а також будь-якій іншій діяльності та на будь-яких інших носіях, які відносяться до класів 9, 14, 16, 25, 34, 35, 38, 41 МКТП; зобов’язано ТРК "Європа Плюс Київ" вилучити позначення "EUROPA PLUS" з печатки та емблеми товариства, та внести у встановленому чинним законодавством України порядку відповідні зміни до статуту та печатки товариства; зобов’язано ТРК "Європа Плюс Київ" вилучити з його найменування словосполучення "Європа Плюс" та внести у встановленому законом порядку відповідні зміни до статуту товариства.

Цим же рішенням у задоволенні зустрічних позовних вимог ТРК "Європа Плюс Київ" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 січня 2006 року (колегія судді у складі: суддя В.В. Андрієнко –головуючий, судді Т.Б. Данилова, В.І. Студенець) рішення господарського суду міста Києва від 25 січня 2005 року залишене без змін, а апеляційна скарга ТРК "Європа Плюс Київ" –без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 39582 від 15 квітня 2004 року судові інстанції виходили із того, що зареєстрований Держдепартаментом знак не відповідає вимогам надання правової охорони, оскільки він є схожим на стільки, що його можна сплутати із знаком для товарів і послуг "EUROPA PLUS" за міжнародною реєстрацією № 557338. Інші вимоги первісного позову задоволені на підставі статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", оскільки Студією "Європа Плюс Україна" доведені виключні права на використання та заборону використання іншими особами знаку для товарів і послуг "EUROPA PLUS", тоді як ТРК "Європа Плюс Київ" використовує знак, схожий до ступеня змішування із знаком, правами на який володіє Студія "Європа Плюс Україна".

У зустрічному позові відмовлено з підстав його недоведеності, оскільки відсутність у ТРК "Європа Плюс Київ" прав власника свідоцтва на думку місцевого господарського суду виключає можливість заборонити використання знаку для товарів і послуг іншим особам. З даним висновком погодився апеляційний господарський суд.

Не погоджуючись з прийнятими по справі рішенням господарського суду міста Києва від 25 жовтня 2005 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 січня 2006 року, ТРК "Європа Плюс Київ" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вищевказані рішення та постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи її порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права судами попередніх інстанції. Зокрема, в касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи дану справу не прийняли до уваги положення Цивільного кодексу України, а саме статті 500 Цивільного кодексу України, яка встановлює право попереднього користувача, статті 489 Цивільного кодексу України, якою регулюється правовий режим торговельної марки та частини шостої статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", згідно з якою, на думку скаржника, права, набуті позивачем за первісним позовом, не поширюються на права ТРК "Європа Плюс Київ", оскільки останні виникли до дати пріоритету.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги та відзивів на касаційну скаргу, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 39582 суди попередніх інстанцій виходили із того, що зареєстроване позначення не відповідає умовам надання правової охорони, визначених пунктом 3 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знак для товарів і послуг", оскільки протиставлений цьому позначенню знак за міжнародною реєстрацією № 557338 охоронявся відповідно до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 року (надалі –Мадридська угода).

Проте, з таким висновком неможливо повністю погодитись.

Як встановлено судовими інстанціями, 29 червня 1990 року знак для товарів і послуг "EUROPA PLUS" був зареєстрований на ім’я EUROPA PLUS FRANCE, Societe Anonyme в порядку міжнародної реєстрації (свідоцтво № 557388). 18 січня 1995 року дія даної реєстрації поширена на територію України.

Відповідно до статті 4 Мадридської угоди, з дати реєстрації, зробленої таким чином в Міжнародному бюро відповідно до положень статей 3 та 3ter, у кожній зацікавленій Договірній країні знаку надається така сама охорона, як і у випадку, коли б він був заявлений там безпосередньо.

Згідно з преамбулою Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" відносини, що виникають у зв’язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні регулюються названим законом.

Статтею 5 Мадридської угоди передбачено, що в країнах, де законодавство це передбачає, відомства, проінформовані Міжнародним бюро про реєстрацію знака чи заяви про поширення охорони відповідно до статті 3ter, мають право заявити, що охорона не може бути надана цьому знаку на їх території. Така відмова може бути зроблена лише на умовах, які відповідно до Паризької конвенції про охорону промислової власності застосовуються до знака, заявленого для національної реєстрації.

Підстави для відмови в наданні правової охорони визначені у статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

Таким чином дія зареєстрованого за Мадридською угодою знака для товарів та послуг може бути поширена на Україну тільки в тому випадку, якщо цей знак в Україні відповідає вимогам надання правової охорони і при цьому відсутні обставини, які зумовлюють відмову в наданні такої охорони.

Серед заявлених ТРК "Європа Плюс Київ" позовних вимог була вимога визнати недійсними права інтелектуальної власності Студії "Європа Плюс Україна" на знак для товарів і послуг "EUROPA PLUS" за міжнародною реєстрацією № 557388, шляхом визнання недійсною на території України дії міжнародної реєстрації № 557388 знака для товарів і послуг "EUROPA PLUS", яка фактично є вимогою про визнання недійсною міжнародної реєстрації в частині її поширення на територію України, яка підлягає вирішенню судами.

Проте, місцевий господарський суд відмовляючи у задоволенні позову про визнання недійсною на території України дії міжнародної реєстрації № 557388 знака для товарів і послуг "EUROPA PLUS" у мотивувальній частині не зазначив підстав, з яких він відмовив у задоволенні позову, внаслідок чого спір в цій частині фактично залишився не вирішеним. Разом з тим, оцінка правомірності поширення на територію України міжнародної реєстрації № 557388 має вирішальне значення для правильного вирішення спору, оскільки підставою для задоволення первісного позову стала саме чинність цієї реєстрації.

Не вирішений по суті також залишився спір про зобов’язання Держдепартаменту надіслати до Міжнародного бюро повідомлення про визнання недійсною на території України дії міжнародної реєстрації № 557388 знака для товарів і послуг "EUROPA PLUS", яка заявлена за зустрічним позовом.

Апеляційний господарський суд перевіряючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не виправив допущену судом помилку, внаслідок чого прийнята постанова також не може вважатись законною та обґрунтованою.

Вирішуючи спір в частині вимог про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 39582 з підстав схожості його з протиставленим знаком за міжнародною реєстрацією за № 557388 суд попередньо повинен був вирішити спір про чинність поширення цієї міжнародної реєстрації на територію України, і без обґрунтованого вирішення спору в цій частині будь-який висновок про відповідність або невідповідність зареєстрованого знака за свідоцтвом № 39582 умовам надання правової охорони є передчасним.

Встановлення зазначених обставин згідно зі статтями 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Окрім того, судом не надано належної оцінки поясненням Держдепартаменту, викладених ним в листі № 16-08/4587 від 25 жовтня 2004 року, згідно з якими відомості про поширення на територію України міжнародної реєстрації № 557388 знака "EUROPA PLUS" опубліковано в міжнародному бюлетені ВОІВ "Les Marques Internationales" (Lmi) 1995/01. Проте, даний бюлетень до Державного патентного відомства України не надходив, а відомості щодо надходження зазначеного бюлетеня до інших патентно-інформаційних установ України у Держдепартаманта відсутні.

Задовольняючи позов про заборону ТРК "Європа Плюс Київ" використовувати позначення "EUROPA PLUS", "Європа Плюс", "Європа" суди не надали належної оцінки доводам ТРК, що воно є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Дніпро Телевіжн", яке почало використовувати позначення "Європа Плюс" у 1994 році та здійснило значну та серйозну підготовку до здійснення безпосередньої діяльності з використання цього позначення для програм ефірного мовлення, на підставі чого 12 вересня 1995 року Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення видана ліцензія на право користування каналами мовлення № 000034.

Згідно з частиною шостою статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки. Аналогічне положення міститься у статті 500 Цивільного кодексу України.

У випадку, якщо обставини щодо використання правопопередником ТРК "Європа Плюс Київ" позначення "Європа Плюс" до дати поширення міжнародної реєстрації на територію України відповідають дійсності це могло б стати підставою для визнання на підставі частини шостої статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та статті 500 Цивільного кодексу України за ТРК "Європа Плюс Київ" права користування позначенням "Європа Плюс" для тих товарів та послуг, для яких таке використання або підготовка до використання здійснювалось правопопередником ТРК.

З метою дотримання принципу об’єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи, суд згідно з вимогами статті 38 Господарського процесуального кодексу України був зобов’язаний не обмежуватись поданими документами і матеріалами, а витребувати від підприємств та організацій, незалежно від їх участі у справі, документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, і які б могли підтверджувати факти використання до дати поширення на територію України реєстрації № 557388 позначення "Європа Плюс" для певних товарів і послуг.

Натомість, суд вирішив спір без даних доказів, тоді як згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України суд вправі вирішити спір за наявними у справі матеріалами тільки в тому випадку, якщо витребувані господарським судом документи не подано.

Дані недоліки повинні бути усунені під час нового розгляду справи.

Задовольняючи вимогу про зобов’язання ТРК "Європа Плюс Київ" вилучити позначення "EUROPA PLUS" з печатки та емблеми товариства, та внести у встановленому чинним законодавством України порядку відповіді зміни до статуту та печатки товариства, судові інстанції в порушення статті 43 ГПК України задоволення цієї вимоги не обґрунтували це законом.

Відповідно до статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Згідно з частиною другою статті 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" власник свідоцтва може вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.

Отже, згідно з законом, власник свідоцтва вправі вимагати усунення незаконно використаного знака або схожого з ним позначення лише з товару або з упаковки товару, тоді як суд задовольнив вимогу про усунення позначення з печатки не перевіривши при цьому, чи відносяться печатки до складу товарів або послуг, для яких зареєстрований знак за міжнародною реєстрацією №557388.

Відповіді на дані питання можна отримати в передбаченому статтями 38, 41 –43 Господарського процесуального кодексу України порядку шляхом витребування відповідних доказів та призначення спеціалізованих експертних досліджень для роз’яснення питання щодо поширення класів МКТП для міжнародної реєстрації №557388 на використання знаку в печатці.

Дані порушення повинен усунути під час нового розгляду суд першої інстанції, адже суд касаційної інстанції згідно зі статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України не наділений повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Задовольнивши вимогу про зобов’язання ТРК "Європа Плюс Київ" вилучити з його найменування словосполучення "Європа Плюс" та внести у встановленому законом порядку відповідні зміни до статуту товариства, суди не застосували до цього законодавство про фірмові (комерційні) найменування, та не звернули увагу на обмеження прав власника зареєстрованого знаку, визначені статтею 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг". Згідно з даною нормою, обсяг правової охорони, що надається зареєстрованому знаку, обмежується, зокрема, переліком товарів і послуг, що внесені до реєстру.

Вирішуючи спір в даній справі по суті судові інстанції не звернули увагу, що знак за міжнародною реєстрацією зареєстрований тільки для декількох класів МКТП, тоді як відповідача за первісним позовом зобов’язано вилучити схоже позначення із його фірмового найменування, чим фактично заборонено використовувати торговельну марку для всіх товарів і послуг без виключення, в тому числі і для тих, на які міжнародна реєстрація не поширюється, що суперечить статтям 5, 16, 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

Відмовляючи у задоволенні вимог зустрічного позову в частині заборони Студії "Європа Плюс Україна" використовувати позначення "Європа Плюс" суди попередніх інстанцій виходили із того, що ТРК "Європа Плюс Київ" не має прав власника свідоцтва, а отже не має права забороняти іншим особам використовувати позначення.

Проте, даний висновок зроблений внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Позовна вимога про заборону використання Студією "Європа Плюс Україна" позначення "Європа Плюс" мотивована з посиланням на конкурентне законодавство.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції", законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", на який послався суд відмовляючи в позові в цій частині, не приймався відповідно до жодного із перерахованих вище законів.

Преамбулою Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" встановлено, що правові засади захисту господарюючих суб’єктів і споживачів від недобросовісної конкуренції встановлюються саме цим законом.

Відповідно до статей 1, 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" використання без дозволу уповноваженої на те особи чужих знаків для товарів і послуг, інших позначень, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб’єкта, який має пріоритет на їх використання, є актом недобросовісної конкуренції.

Встановивши, що актом недобросовісної конкуренції є використання чужих знаків для товарів і послуг, законодавець не обмежив застосування цієї норми виключно зареєстрованими знаками і не пов’язав можливість надання правового захисту від недобросовісної конкуренції з дотриманням яких-небудь формальностей. Згідно з визначенням, закріпленим в абзаці третьому статті 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" із врахуванням преамбули цього Закону, знаком для товарів і послуг визнається позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб, тобто незалежно від його реєстрації. Одночасно з цим закон відрізняє знак для товарів та послуг із зареєстрованим знаком, під яким абзац шостий статті 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" розуміє знак, на який видано свідоцтво України на знак для товарів і послуг.

Отже, у справах про заборону дій що можуть кваліфікуватись актами недобросовісної конкуренції необхідним є встановлення особи, яка має пріоритет у використанні знаку для товарів та послуг, при цьому для встановлення цього слід враховувати конкретні дії, які особа вчинила, коли вони були вчинені, та ступень істотності цих дій для встановлення права пріоритету.

Судовими інстанціями дана обставина встановлена не була.

Окрім того, згідно з пунктом 1 резолютивної частини висновку № 1 експертизи об’єктів інтелектуальної власності від 18 липня 2005 року, покладеного в основу оскаржених рішення та постанови, експерт дійшов до висновку, що позначення "Європа Плюс" є схожим із знаком для товарів і послуг "EUROPA PLUS" настільки, що їх можна сплутати або ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги.

Згідно з пунктом 4.3.1.9 Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства № 116 від 28 липня 1995 року до позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов’язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності.

Проте, в мотивувальній частині висновку № 1 відсутні посилання на дослідження даного питання за допомогою належного інструментарію, відсутні дослідження асоціацій споживачів та не міститься даних про кількість споживачів, які були опитані при проведенні дослідження питання можливості введення в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги.

Окрім того, досліджуючи схожість позначень за фонетичним критерієм спеціаліст надає свою транскрипцію словам "EUROPA PLUS", але при цьому не зазначає підстави для обрання саме такої транскрипції. Одночасно з цим на аркушах 13-14 висновку № 1 експерт встановив, що в печатці ТРК "Європа Плюс Київ" словесний елемент "Europa plus" вчинений англійською мовою, але при цьому у висновку відсутні дослідження на підставі спеціальних знань англійської фонетики та не містяться підстави для застосування будь-яких інших фонетичних правил, в тому числі тих, які обрані експертом та покладені в основу висновку. При цьому колегія суддів зазначає, що транскрипція слів, написаних латинськими літерами, може істотно відрізнятись в залежності від обраної мови, в якій латинський алфавіт складає основу літерного ряду. Разом з тим, експерт обравши спосіб прочитання словосполучення "EUROPA PLUS" як "ЄУРОПА ПЛУС" у мотивувальній частині висновку не зазначив мотивів, якими він керувався обираючи саме таку транскрипцію.

Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

При цьому судова колегія звертає увагу, що експертний висновок може бути покладений в основу судового рішення тільки в тому випадку, якщо він є обґрунтованим та переконливим. Обґрунтованість та переконливість висновку експерту може мати місце тільки в тому випадку, якщо експерт у своєму висновку не тільки робить висновки, але й підтверджує їх аналізом тих фактів, що були встановлені в ході дослідження. Обґрунтований та переконливий висновок повинен бути наданий без порушень правил логічного мислення, а тому форма судження експерта не повинна викликати жодних сумнівів. Будь-яка думка експерта повинна мати підстави, достатні та істинні.

Згідно з передостаннім абзацом статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов’язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 названого кодексу.

У випадку, якщо висновок експертизи викликає сумнів у його обґрунтованості та переконливості суд повинен відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України призначити повторну судову експертизу, доручивши її проведення іншому судовому експерту.

Таким чином, судові інстанції припустилися порушення вимог частини першої статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи і частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. У зв’язку з цим у Вищого господарського суду України немає підстав вважати, що судами першої і апеляційної інстанцій правильно застосовано норми матеріального права.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до роз’яснення, наданого Пленумом Верховного Суду України у своїй постанові №11 від 29 грудня 1976 року з наступними змінами і доповненнями "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення господарського суду міста Києва від 25 жовтня 2005 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 24 січня 2006 року зазначеним вимогам не відповідають.

Зазначені порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, як такі, що призвели до прийняття неправильних судових рішень у справі, в силу частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування останніх з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно й об’єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до законодавства, яке підлягає застосуванню для даних відносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Європа Плюс Київ" задовольнити.

2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2006 року та рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2005 року у справі №12/274-20/157 скасувати.

3.Справу №12/274-20/157 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя, головуючий у засіданні                                                                           І. Плюшко     

Суддя                                                                                                                     Н. Панченко

Суддя                                                                                                                     С. Самусенко