У Донбасі майже кожна п’ята родина має козацькі корені - серед предків запорізькі, кубанські і донські козаки. Козаки вписали чимало славних сторінок в історію України, протягом століть захищали рідну землю від спустошуючих набігів турков, татар, польських і литовських зазіхань. Невипадково дотепер сміливого, сильного, надійного чоловіка в нас називають козаком. Повернути козаку його достоїнство, відчуття причетності до державних справ і народних здійснень і намагаються сьогодні в козацьких об’єднаннях. 80% їхнього складу - це військові , військові в запасі, багато ветеранів Великої Вітчизняної війни, воїнів-"афганців". В даний час українське козацтво об’єднане в Міжнародну оборонно-спортивну організацію Українського козацтва, що офіційно зареєстрована в Міністерстві Юстиції України. Чому міжнародна? Тому що українські козаки по історичних умовах живуть не тільки в Україні, але й в інших країнах світу , де також діють козацькі осередки . Тому і ведеться активна взаємодія і з українськими козацькими діаспорами за кордоном. Правовою базою діяльності є Наказ Президента України в 1995 році "Про відродження історико-культурних і господарських традицій українського козацтва". Діють козацькі осередки на основі статуту, зареєстрованого в керуванні юстиції. Основні положення його спрямовані на рішення всього комплексу проблем сьогодення. Вони бажають бути хазяїнами своєї рідної землі, зробити її кращою, щоб можна було пишатися тим, що живеш у такій державі, як Україна. Козаком, як записано в статуті, може стати кожен патріот України незалежно від віку, віросповідання, національності. Тому глибоко символічно звучать слова козацької присяги: "Присягаю, що буду стояти на смерть за державність, волю і незалежність України, недоторканність її кордонів і її територіальну цілісність, до останнього подиху й останньої краплини крові буду служити Україні, віддам їй усі свої сили, розум. А якщо порушу цю клятву, то нехай свята українська земля не прийме моє тіло і буду я проклятий родом, українським народом і нехай покарають мене Бог і мої побратими, українські козаки". Тому що козак - це не звання, а склад душі, твій внутрішній світ . І якщо зможуть виховати в громадян ті якості, що були властиві нашим предкам - козакам, тоді і відродиться Україна. А це головна мета - відродження рідного краю. Цього року Кальміуська паланка преславного Війська Запорозького низового відзначає своє півтисячоліття. Цей ювілей має не тільки регіональне, а перш за все, державне значення. Адже він засвідчує приналежність території саме українському народові і доповнює нашу історію новими золотими сторінками боротьби за волю. Відзначаючи 500 — річчя українських козацьких поселень у межиріччі Дніпра та Дону, Президент України, Гетьман України Віктор Ющенко видав з цього приводу спеціальне Розпорядження "Про відзначення 500 — річчя виникнення українських козацьких поселень на території нинішніх Донецької і Луганської областей які утворили Кальміуську паланку Українського козацтва". Відповідну постанову з цього приводу видав і Кабінет Міністрів України. Сьогодні над виконанням цих важливих державотворчих документів працює організаційний комітет на чолі з Міністром освіти і науки України. У Донецьку та Луганську теж працюють відповідні оргкомітети. Велику допомогу у підготовці до ювілею, Кальміуській паланці надають науковці Донецька, Луганська, Харкова, Сум та Києва. Особливо великий внесок у цю справу зробили співробітники інституту історії України НАН України і науково-дослідного Інституту Українського козацтва на чолі з директором, генерал-отаманом Тарасом Чухлібом. В індустріальному Донбасі який довгий час був штучно відсторонений своєї Української славетної історії. Сьогодні спостерігається велике національно-патріотичне піднесення, бо нащадкам славних запорозьких лицарів стає достеменно, що територія між Дніпром та Доном ніколи не була нічиєю землею, що це не дике поле без історичного господаря, а це наша питома земля полита українською кров’ю і збережена для наступних поколінь. |