Книжкова полиця 3 (97), ефір 20. 10. 2006 23 жовтня 2006

Вітаю Вас! Сьогодні на «Книжковій полиці» ви дізнаєтеся, де є хатка в  ангелятка, навіщо жінці мозок і як ним користуються молоді українські письменниці. Своїми рецептами зваблення чоловіків поділиться перелесниця-поетеса Валентина Коваленко. По це та інше — протягом наступних півгодини.

Героями нашої рубрики «Читаємо з дітьми» сьогодні будуть члени сім’ї Недодатків — трирічна дівчинка Таня і її мама Катя. Ми зазирнули до них у  гості на читання книжки віршів Оксани Шмілик «Де ж та хатка в ангелятка?» Ця книжечка нещодавно у Львові одержала відзнаку «Книга Форуму-2006» за майстерне і по-дитячому ніжне бачення світу дитини. Спробуємо подивитися на неї очима маленької криворізької дівчинки та її мами.

В інтерв’ю на Форумі видавців Оксана Шмілик розповіла нам, що вірші писалися для її синочка, якому зараз 7 років, а сама книжечка довго чекала свого часу. Зате нині авторка чує багато гарних відгуків і дуже тішиться з  того.

Після прочитання цих віршів мама Тані Недодаток, Катя зізналася, що книжка їй особисто дуже сподобалася, їй здалося, що під час читання між ними з  донечкою виникло особливе тепло, аж хочеться читати її знов і знов.

Подобається це чоловікам, чи ні, але більшість сучасних жінок не обмежується дітьми. Реальні чи потенційні матусі прагнуть робити кар’єру, але часто не знають, як. Саме про те, «Як стати успішною у світі чоловіків, або Навіщо жінці мозок» розповідають в однойменній книжці Ганна та Петро Владимирські.

Йдеться там про багатьох дам, і всіх можна назвати і справжніми, і дуже успішними жінками з сильним характером. Книжка показує, як зробити кар’єру за наших умов нашим жінкам, і як чоловікам із цим бути. Втім, це — не збірник рецептів, а подруга, що ділиться деякими жіночими хитрощами і допомагає запастися впевненістю, спокоєм і мудрістю.

Деякі хитрощі — це: як знайти роботу і підготуватися до розмови з  роботодавцем, як ухилитися від близькості з шефом — чи шефинею — і не втратити роботу, яка авторучка найкраще підкреслить дібраний стиль - жіночий або чоловічий, що, коли і кому краще подарувати — міні-фонтан, єгипетську статуетку чи диктофон… А мудрість і спокій приходять після прочитання, наприклад, таких пасажів:

Цитати: Важливо не те, скільки в тебе здоров’я, а те, як ти користуєшся його залишками. Вирощуйте не тільки бюст, а й себе як професіонала. Коли ви починаєте говорити з чоловіком про якусь проблему, врахуйте, що він перерве вас на 23-й секунді. Бо з першої миті спілкування його мозок включений на пошуки правильного рішення вашої нагальної задачі. У жінок зовсім не так. Коли жінки говорять про те, що їх хвилює (з боку це може навіть здаватися простою балаканиною), рішення проблеми виникає саме собою в жіночій голові. Хто хоче що-небудь отримати, чого-небудь досягти — тільки всерйоз, по-справжньому — той завжди це має.

До російських читачок, які протягом кількох років називали цей проект найкращим у галузі реальної психології і практичної підтримки, тепер долучаються українки. І ми вже почали збирати перші відгуки. Скажімо, власниця мережі ювелірних салонів «Золото Клеопатри» Тетяна Вороніна, яку ми попросили прокоментувати цю книжку, зауважила, що книжка хоч і не відкриває Америку, але описує, як крок за кроком позбуватися головної перешкоди на шляху успіху — страху.

Цікаві і повчальні історії про реальних жінок, слушні практичні поради і легкий стиль викладу — три складові успіху цієї книжки. І наостанок ще одна порада від Ганни та Петра Владимирських: "Зробіть своїм правилом: «Програючи — не шкодувати, виграючи — не думати, що так буде завжди.»

Напевно, десь підсвідомо, а може, і цілком усвідомлено живуть за цим правилом авторки книжок, які ми дібрали для сьогоднішнього огляду. У нас на полиці — книжки чотирьох молодих українських авторок — особистостей модних, актуальних і реалізованих.

Так, наприклад, Світлана Поваляєва до 2003 року, коли вийшла перша її книжка, встигла попрацювати на Новому каналі та СТБ, у журналі «ПіК» та Інтернет-газеті ForUm. Сьогодні пропоную погортати ту саму першу її книжку, збірку оповідань «Ексгумація міста».

Погортати — якщо ви не страждаєте на депресії та наркотичні залежності. Бо читання цих жорстких, рваних тестів, насичених найрізноманітнішим лайном і «присмачених» нецензурною лексикою, мабуть, не надасть вам душевної рівноваги. А от любителям гострих відчуттів, які не з чуток знають про змінені стани свідомості і таке інше, книжку рекомендую почитати. Світлана Поваляєва в одному з інтерв’ю зізналася в схильності сподіватися, що після її книжок молода людина ніколи не стане наркоманом, а той, хто знає, що таке наркотик, зрозуміє, що нема за що ненавидіти себе і світ.

Цитата: Одного разу, коли ще не остаточно прокинулася, я зрозуміла, що в  іграх нема правил. У жодній. Всі думають, що є, а їх немає. Тому нам так важко жити. Але ж є розклад… […] Отже, тяжко живеться не тому, що нема правил, а тому, що розклад. Але, коли знищено останні рештки сновидіння, пояснити різницю між цими поняттями просто неможливо. А ще через мить зникає, наче хвостик ящірки під камінням, і саме відкриття, і навіть начерк самої думки.

Нехай вас не вводить в оману цей нейтральний, і десь аж філософський фрагмент «Ексгумації міста» — переважну більшість текстів Поваляєвої я  особисто не ризикнула б цитувати в телеефірі. (Моя особиста оцінка книжки — три зірочки.)

Натомість фрази і цілі абзаци, написані Танею Малярчук, так і просяться в  цитати. Звернімо увагу, 23-річна дівчина теж не абихто, а журналістка 5  каналу. Друкувалася у провідних літературних часописах, а тепер саме представляє по країні свою третю книжку. А ми сьогодні погортаємо її первістку, збірку з двох повістей «Ендшпіль Адольфо, або Троянда для Лізи».

Насправді перша і друга повісті називаються відповідно «Троянда Адольфо» та «Ендшпіль для Лізи». Як на мене, читати цей потік досить врівноваженої свідомості можна з будь-якого місця. Дізнатися мимохідь, що «кедр народжує першу шишку у 120 років». І вже аж якось мимохіть «Троянда Адольфо» без розділових знаків перетікає у пунктуаційно звичайний «Ендшпіль для Лізи». Ось тільки одне з численних влучних спостережень авторки:

Цитата: Я знаю багато фатальних історій про жінок і їхні коси. Всі вони закінчуються ножицями. Або лезом. Якщо жінка не відтинає волосся, то перетинає вени — так чи так. Минуле мусить кудись проллятися, тобто відділитися від жінки вегетативним шляхом.

Одне слово, прагнете душевної рівноваги — читайте Таню Малярчук. Це — ніби заочний візит до майстерного психоаналітика, який сам розповідає про своє життя, непомітно перетворюючи вас на лікаря. (Я виставила цій книжці три зірочки.)

Розрадити читача має на меті і ще одна майстерна оповідачка і успішна журналістка, Яна Дубинянська. Успішна, бо невідривно від роботи в  авторитетній газеті «Дзеркало тижня», народила двох дітей і випустила з  півдесятка книжок.

Ось кому не треба читати посібник Владимирських!

Втім, на відміну від Малярчук, Яна Дубинянська розраджує читачів роману «Сходовий майданчик» за допомогою розгортання потужної інтриги. Власне, це перший великий твір письменниці, в оригіналі написаний російською, а тепер перекладений українською мовою. Сюжет роману рухається за допомогою перезарядження приладу здійснення найзаповітніших бажань. Цю диво-машину змайстрував славетний немолодий фізик, безтямно і безнадійно закоханий у юну студентку. Герою вдається здійснити свою мрію — наблизити до себе простір, у якому мешкає дівчина, але, не спромігшись прихилити її серце, він покінчує життя самогубством. Ця подія і сам винахід відкривають цілий лабіринт перетинів різних просторів, із яких не лише герої, а й читач не вибереться до останньої сторінки. Ба більше, розпружуючись аж наприкінці, інтрига лишає по собі не пустку, як то найчастіше буває, а  відчуття наповненості смислом. Яким — то вже справа індивідуальна. (Для мене книжка «затягла» на п’ять зірок.)

Ще одна майстриня драматичної інтриги, але винятково детективної, без фантастичних домішок, як у Дубинянської, — це Марина Меднікова. Прозаїк та головний редактор відділу кіновиробництва телеканалу «1+1». Успішна, врівноважена і плодовита. Провідний книгознай України Костянтин Родик рекомендує читати Меднікову тим, хто хоче відчути смак гарної сучасної української прози. Він також зауважує, що Марина Меднікова володіє гумором в сучасній літературі як ніхто.

Після такого компліменту гріх не прочитати роман Меднікової «Крутая плюс». До безперечних «плюсів» твору зарахуємо карколомний сюжет, де майбутня сурогатна мати потруїла ні в чому не винних школярів, потім вагітною втекла від правосуддя за кордон, а повернулася під прибраним ім’ям і доскочила найвищих щаблів суспільної ієрархії. Плюс позитивні герої, серед яких — чесна працівниця прокуратури, щоправда, колишня. Доплюсуємо сюди й  обставини, в яких протікає дія роману — в них виразно проглядає сучасна ситуація в нашій країні. Окремим рядком докладемо в суму дотепний і легкий стиль оповіді. І саме тут єдиний, на мій погляд, «мінус»: занадто вишукана мова викладу, часом аж тягне пошукати словничок наприкінці цього видання роману «Крутая плюс».

Підводячи риску, маємо таку суму-суміш від Марини Меднікової, котрою саме час поласувати на дозвіллі або в дорозі. Не більше, але й не менше. (А у  мене не більше і не менше — чотири зірочки.)

А тепер дітей можна відправляти спати або гуляти, залежно від пори, коли ви дивитеся нашу програму. Або не відправляти — залежно від ваших підходів до статевого виховання дітей. Коротше, так: я попереджаю, що далі мова піде про вишукану віршовану еротику, а ви вже самі вирішуйте, що робити зі своїми дітьми.

Жодної чорнухи — якщо книжки поетеси і прозаїка Валентини Коваленко і переходять якісь межі, то це лише межі нинішніх уявлень про красиву книжку. Цих книжок у мене дві, почнемо з ранішої — «Трунок Сварожого рога».

Вражає, по-перше, футляр до книжки. Та ще із круглими «віконечками», крізь які проглядають фрагменти обкладинки. По-друге, оформлення футляра, обкладинки та всієї книжки всередині в етнічних мотивах, — його блискуче виконав художник Віктор Олексенко. Додамо до перерахованого стильні листівки з віршами та витриману в тому-таки дусі закладку.

Навіть якби самі твори у книжці виявилися недовершеними, «Трунок Сварожого рога» варто було б мати бодай заради неперевершеної зовнішньої краси. Але мушу розчарувати песимістів: зміст книжки відповідає оформленню. Це той випадок, коли промовляє не людина, а самі вищі сили її устами. І вже нестримно кортить дізнатися, хто ж вона така?

Біографічна довідка: Валентина Коваленко (в дівоцтві Чуйченко), народилася у 1964 році в селі Самгородок Черкаської області. Авторка восьми книг: «З любові» (1993), «Перевесла істин» (1996), «Приворот-зілля» (1998), «Вовчик» (1999), «Ненароджене сонце, або Великий піст Зінька Самгородського» (2000), «Трунок Сварожого рога» (2002), «На осонні слова» (2004), «Перелесниця» (2006). Кандидат педагогічних наук, доцент кафедри української літератури та компаративістики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Член Національної спілки письменників України з 1998 року.

Не знаю, як вас, а мене ця біографія аж ніяк не зацікавила б, не приведи мене доля на презентацію книжок Валентини Коваленко на Форумі видавців. Власне, це було представлення книжки «Перелесниця». Як і «Трунок Сварожого рога», «Перелесниця» «вдягнена» — ось у таку суперобкладинку. Під нею — дивовижні ілюстрації Віктора Олексенка та вже знайомі з попередньої книжки еротичні вірші, надруковані геть несподівано, так, як друкують візопоезію. Такий спосіб друку дещо ускладнює читання, зате відкриває нові смисли.

І тут уже художник є не ілюстратором, а співтворцем поета. Тож обидва вони, відповідно до одного з постулатів постмодернізму, створивши «Перелесницю», мусили б померти. Звісно, мова не про фізичну смерть, а  швидше про те, що творець просто не має бути цікавішим за свої твори. Ми поговорили з Валентиною Коваленко, і, здається, вона відповідає згаданому твердженню. Втім, за неї говорять її вірші…

Синхрон: Валентина Коваленко, поетеса, прозаїк, викладач

Ось так: пильнуйте, щоб не збавити себе збавляти — тут: доводити до загину, губити від образів Валентини Коваленко, жеворійте жеворіти — те саме, що жевріти, тут: слабо горіти, світитися її палкими віршами і жаскими жаский — те саме, що жахливий градусами почуттів. А особисто в мене з’явилася ще одна улюблена поетеса, і її ім’я — Валентина Коваленко. Звісно, я виставляю її книжкам найвищий бал, а ви можете скласти свою думку, погортавши «Трунок Сварожого рога».

Думаю, додавати сьогодні до яня інь — буде перебір. Однак маленьку чоловічу ремарку на наступний тиждень ми таки дамо. Це буде рекламний ролик книжки Романа Ширмана «Теперь я буду любить тебя».

Докладніше про роман Романа Ширмана поговоримо у наступній програмі. Тоді також дізнаємося, які книжки найчастіше купують жінки і чоловіки. Послухаємо і культового письменника Юрка Покальчука, який з-поміж іншого розповість, хто першим читає його нові твори. Традиційно оглянемо вітчизняні новодруки, поміж якими буде один із останніх романів ще одного культового, але значно молодшого писаря українського життя Любка Дереша, а  також будемо далі читати з дітьми.

А на сьогодні все. Гарних вам книжок і до зустрічі!

Ольга Хвостова, Теле-радіокомпанія «Рудана»

Пов'язана інформація

• Афіші 
  • 14 національна книжкова виставка-ярмарок «Форум видавців» (м. Львів)
• Сторінкі авторів 
  • Небо кухня мертвих (уривок)
• Медiа файли 
  • «Танґо мертвого міста»
• Медiа файли 
  • Мистецькі Zтрави, або Нема Бога окрім Zі Zі Топа (Імпровіzований перфоменс Класиків сучасної літератури: Сергія Жадана та Любка Дереша, за участю Сергія Васильєва)
  ,
  • Мистецьки Zтрави. Частина друга. Любко Дереш — Безконечна Хоробрість…
• Автори 
  • Ольга Хвостова
  • Світлана Поваляєва
  • Любко Дереш
• Новини 
  • Книжкова полиця-6 (100), ефір 17. 11. 2006
  • Книжкова полиця-2 (96), ефір 13. 10. 2006
  • Книжкова полиця-1(95), ефір 6. 10. 2006
  • Український кінолистопад в Дніпропетровську
  • Брати Капранови відкрили закон, який пояснює, чому голосують за Януковича. Інтерв'ю з авторами.
  • Другий міжнародний літературний фестиваль у рамках 14 Форуму Видавців
  • На «Форумі видавців — дітям» чуда не сталося (Розмова з Олександрою Коваль, президентом Форуму видавців)
  • «КНИГОМАНІЯ-2007»
  • Цей паралельний книжковий світ
  • Андрій Бондар: перекладач, що не приховує своєї традиційної орієнтації (про польських геїв, українських інтелектуалів і талановиту літературу)
  • Брати Капранови купують книжки та не пропускають жодної оргії
  • Нотатки Форуму Видавців — 2006
  • Форум видавців стане більш мистецьким (у додатку повна програма заходів Форуму)
  • Форум видавців продовжує «задихатися»
  • Ірен Роздобудько: Навіть заміжні жінки мають належати тільки собі
  • Чим вразить махновське Гуляйполе цього року? (Фоторепортаж із прес-конференції)
  • Поваляєва — не Барбі. Дитячі книжки — це не її амплуа, зате дорослих скоро вийде аж чотири
  • Читання і перевага. Що читають публічні українці?
  • Так вони прощалися. На випускному вечері Василь Шкляр вперше напився, а Світлана Поваляєва була схожа на тортик
  • Александр Кабанов: «Читатель всегда чем-нибудь возмущен»
  • Солоденькі «вершки», тільки трошки (інтерв’ю з Андрієм Портновим)
  • Сендвіч із поезії та ковбаси. Презентація збірки трьох молодих поетів «Цілодобово!» не обійшлась без епатажу.
  • «Гендер у трудовій книжці, або в усьому винні гроші, пиво та СРСР»
  • А ти хочеш оргазм з елементами порно? (Книжкова премія «Літературний Олімп»)
  • Змова в Едемі (Про подвійну книгу Світлани Поваляєвої та Вікторії Наріжної)
  • «Четвер» повернувся
  • Жаданів «Капітал» став Книжкою року Бі-Бі-Сі — 2006
  • Малярчук і Криштопа: на два голоси
  • Фестиваль «День Незалежності з Махном» (м. Гуляйполе). Фото-звіт
  • Тетяна Малярчук: галичани лягають під російську мову
  • Народження українського слему: купатися чи не купатись?
  • 5 копійок «Мертвого Півня»
  • Марія Матіос: «Жодна книжка не допомогла жодному політикові»
  • Ніла Зборовська: «Феміністка — мій штучний імідж»
  • Книга року Бі-Бі-Сі: фінал конкурсу
  • Самодіяльність у метеликах (Книжка року — 2007)
  • Книжка року Бі-Бі-Сі 2006
  • Письменники пишуть. А читачi ? ..
  • Хто загнав геїв та лесбійок на Олімп, або услід банальностям Андрія Кокотюхи
  • Покальчук: «Я ніколи не обманюю жінок». Письменник розповів про літературу, жінок, любов і смерть
  • Запрещенные игры Покальчука в Донецке
  • Юрій Покальчук популяризує «Кама Сутру»
  • Нетипове кіно. Письменник Юрко Покальчук презентував документальну стрічку «Зона особливої уваги»
  • Сучасна аудіокнига в Україні (Бліц-інтерв’ю з Сергієм Жаданом, Андрієм Бондарем, Любком Дерешем, Ларисою Денисенко, Ірен Роздобудько, Юрієм Покальчуком)
  • ВПЕРШЕ В УКРАЇНІ СУЧАСНА АУДІОКНИГА
  • «Не наступайте на любов…», або Творчий вечір Сергія Жадана, Юрка Покальчука та Аліни & Каріни Гаєвих
  • Іди на… слем, або посилання з пристрастю (ОНОВЛЕНО!)
  • Махновські читання на Фестивалі «День Незалежності з Махном» (м. Гуляйполе). Фото-звіт
  • З НОВИМ РОКОМ! (Традиційне новорічне бліц-опитування наших «зірок»: де і як вони планують зустрічати Новий Рік)
  • Юрій Андрухович: «Я не люблю слово «духовність», бо не знаю, що воно означає»
  • Михайло Слабошпицький: «Викинув би зі шкільних читанок і «Харитю», і «Ледащицю», і «Наймичку»…»
  • Любко Дереш, Стівен Кінг і мандрівний молочай
  • «Презентаційний тур видавництва «Дуліби» з Любком Дерешем та його новим романом «Намір»
  • Мої п’ятнадцять
  • «Намір!» Дереша. Замітки на полях
  • Петро Мацкевич: «Будь-яка влада в будь-якій країні не цікавиться культурою»
  • Наміри Дереша як люстерко вітчизняного гламуру
  • Вечір — «Намір!»: сучукрліт у надійних руках
• Товари 
  • Ольга Хвостова і Віталій Павленко: «Усе на краще» (віршофотоальбом)
  • Сергій Коваленко: «Опис Козацької України. Довідник 1649-го року»
  • Віктор Савченко: «Антологія прози Придніпров’я»
  • Народне мистецтво: «Народне мистецтво № 1–2, 2006»
  • Млада: «Ой весна, весна…»
  • Антологія: «Кіноромани: українські письменники про улюблені фільми (книжка+диск)»
  • Юрій Кох: «Смарагдовий жмуток казусів від вельми цікавих людей. КНИГА ПЕРША»
  • Світлана Поваляєва: «Замість крові»
  • Світлана Поваляєва: «Ексгумація міста»
  • Світлана Поваляєва: «Ексгумація міста» Audio-CD
  • Світлана Поваляєва: «Оріґамі-блюз» (новели)
  • Світлана Поваляєва, Вікторія Наріжна: «Камуфляж в помаді. Безсмертя в місті N»
  • Світлана Поваляєва: «Ексгумація міста»
  • Світлана Поваляєва: «Вррум-чарівник»
  • Світлана Поваляєва: «Вррум-чарівник»
  • Часопис текстів та візій: «ЧЕТВЕР №27/2007»
  • Таня Малярчук: «Ендшпіль Адольфо або Троянда для Лізи»
  • Антологія: «Незнайома: Антологія української „жіночої“ прози та есеїстики другої пол. ХХ — поч. ХХІ ст.»
  • Таня Малярчук: «Згори вниз. Книга страхів»
  • Літературно-критичний часопис Київська Русь: «Революція» Книга 1
  • Таня Малярчук: «Як я стала святою»
  • ШО: «ШО № 1–2, січень-лютий 2007 рік»
  • Яна Дубинянська: «Козли»
  • Яна Дубинянська: «Сходовий майданчик»
  • Яна Дубинянська: «Фінал новорічної п’єси»
  • Літературно-критичний часопис Київська Русь: «Перетин» Книга 3
  • Яна Дубинянська: «Проект „Міссурі“»
  • Яна Дубинянська: «Корабель жінок»
  • Марина Меднікова: «Тю!»
  • Марина Меднікова: «Терористка»
  • Марина Меднікова: «Крутая плюс, або терористка-2»
  • Марина Меднікова: «Смерть олігарха»
  • Юрко Покальчук: «Вони кажуть»
  • Антологія: «Нерви ланцюга». 25 есеїв про свободу
  • Вогні Великого Міста: «Вони кажуть»
  • Вогні Великого Міста: «Тополі»
  • Вогні Великого Міста: «Гіро Лам Бей»
  • Юрко Покальчук: «Те, що на споді»
  • Юрко Покальчук: «Окружна дорога»
  • Юрко Покальчук: «Час прекрасний»
  • Часопис текстів та візій: «Четвер» № 22, 2005 
  • Юрко Покальчук: «Заборонені ігри»
  • Любко Дереш: «Культ»
  • Часопис текстів та візій: «Четвер» № 19/20/ 2003
  • Любко Дереш: «Поклоніння ящірці»
  • Любко Дереш: «Архе»
  • Любко Дереш: «Намір!»
  • Любко Дереш: «Намір!»
  • Стівен Кінг: «Зона покриття»
  • Любко Дереш: «Трохи пітьми»
  • Любко Дереш: «Архе»
  • Любко Дереш: «Архе»

Коментарі

для такого неорганізованого поросяти як я ця стаття як знахідка
багато нових імен - буду читати ;)

за моїм рейтингом усі зірочки отримує малярчук! за необмежену жіночність, неприховану щирість та неудавану мудрість. за всі її книжки разом.

Олю, дякую за зірочки! :)

Доброго вечора! Це Оксана Шмілик. Дорога пані Ольго! Сердечно дякую за чудові і теплі слова про мою творчість. Направду зичу всім моїм читачам зігрітися душею біля вогника моїх віршиків. А Вам особисто зичу:
Ангел Хоронитель золотим крилом
Хай Вас огортає ласкою й добром.
Від біди боронить Матінка Свята
І Господь дарує многії літа!

	Коментар:

31 липня — 26 серпня

Виставка живопису
«25 см в квадраті»
(м. Львів)

Iншi події

 Експорт новин