Светлана Поваляева на «Буквице» и в «Среде» 11 квiтня 2005

Третий день всеукраинской книжной выставки БУКВИЦА. В программе написано: «14.00. Пресс-конференция издательства КАЛЬВАРИЯ. Участники Светлана Поваляева и Василь Шкляр.» Томимый жаждой узнать, что ж такое КАЛЬВАРИЯ, я ломлюсь на пресуху.

По пресухе расхаживает дивчисько модели «Дженис Джоплин» но в каком-то байкерско-готском прикиде: мотоцыклетные сапоги со шнуровкою до колена, кожаный сарахванчик до колена же и косуха. И футболка, пошитая из готской рыбачьей сети. Ногти черного лака.

Выясняется, что дивчисько зовут Светлана Поваляева. Таинственного второго, заявленного в программе Василя Шкляра не наблюдается. Тимофей Хомяк, директор МА АРТ-ВЕРТЕП, (соорганизатор БУКВИЦЫ) с прискорбием сообщает мне, что «Шкляр потерялся где-то в дороге, и, наверное, не приедет». Немало подивившись нашим дорогам, где человек может запросто потеряться, аки чемодан какой, я решаю послушать Поваляеву. По ходу выясняется, что Поваляева связана с КАЛЬВАРИЕЙ единственным — КАЛЬВАРИЯ издает её книги. Две. «Замість Крові» и «Ексгумація Міста». Она — автор. Не издатель.

Говорить Поваляевой облом — она зачитывает автобиографию с обложки изданной КАЛЬВАРИЕЙ книги, на том пресс-конференция собственно и исчерпывается.

Далее в программе "презентация компакт-диска Светланы Поваляевой «Ексгумація Міста».

Послушаем.

Итак, Поваляева сперва зачитывает отрывок из первой книжки «Замість Крові». Это — столь любимый в узких (во всех отношениях) кругах российской сетевой контркультуры жанр «Атчот а тусе». Рассказ о том, как лирический герой Поваляевой приехал в Днепропетровск тусоваццо на нефорский Карабах. Зачем-то герой выдаёт себя за наркотуриста из Копенгагена. Все элементы атчота а тусе в наличии: дрянной слог, нелепый сленг, нецелевое использование мата, рассказ о том, как бухали-хапали и пр. Короче, дабы не распыляться — кому интересно, заходите на любой из падонских ресурсов: udaff.com, fuck.ru, litprom.ru, padonki.org и пр. и читайте, предварительно перегнав через РУТА-ПЛАЙ на украинский, первый попавшийся на глаза креатифф в жанре «атчот а тусе». Жаль только, что написан он не в орфоарте ( т.н. «падонская орфография».Я бы с удовольствие почитал украинский орфоарт)

В атчоте описывается реальная тусовка на приснопамятном Карабахе. Я спрашиваю Поваляеву, знает ли она, что с прототипами этого сочинения сейчас. Хотя бы с воспетой ею Доцей. Успешная обладательница мотоцыклетных сапог отвечает, что да, знает. Ответ меня удовлетворяет (Доцю, некогда подававшую большие надежды оперную певицу, звезду канувшего всуе Карабаха, я видел в последний раз два года назад на Площади Ленина. Это была гора бессмысленного грязного теста, рухлядь, одетая в обоссанное тряпьё. Пьяная в драбада бельмоглазая мразь, куча разлагающейся плоти натравливала какого-то трехлетку на пьяного старика с провалившимся носом. Трехлетка довольно бойко и связно крыл сифилитика грузчицким матом).

Я спросил Поваляеву, гложет ли её ностальгия по славным нефорским денечкам — иначе зачем довольно успешной писательнице, журналистке, почти звезде канала ICTV, да просто взрослой женщине и матери двоих детей описывать всё это, безвозвратное, в книгах? Описывать то, о чем один малоизвестный украинской культуре чувак по имени БГ сказал: «И каждый из них десять лет учит роли, о которых лет десять, как стоит забыть». Описывать то, что интересует обычно лет в 17–20, но никак не позже. Поваляева ответила, что ей всё равно.

Далее состоялась собственно презентация диска. Презентация в программе была описана пышно: "Днепропетровская презентация компакт-диска Светланы Поваляевой, Леси Герасимчук («Королевские зайцы») и октета «Львівська цехова орхестра братства Мальвазії.»

Мне подумалось, что наверное, судя по одежде и манере поведения, Поваляева исполнит пару-тройку старых добрых хэви-метал-роковых хитов. Слова «Цехова орхестра» ассоциировались с придворными музыкантами средневекового короля. Как на картинках книжек сказок издательства А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА. Такое смешение жанров интриговало.

Насчет музыки я не ошибся. Действительно, придворные скрипки. А вот хеви-метал рока не было. Просто под скрипки Поваляева читала наугад (по её же, Поваляевой, словам) выбранные куски из «Ексгумації міста». Ну, сейчас модно читать произведения под музыку. Фишка.

Диск с минусовкой куда-то делся, поэтому Поваляева читала напару со своим же голосом, записанным на компакте. Получалось забавно — доля здоровой психоделии никакому шоу не помеха. Казалось, что а) в голове двоится б) что в зале две Поваляевых.

Читая, Поваляева бросила наконец-то играть на публику и кривляться. Проступила измотанная большим городом усталая и разочарованная женщина, с явными микротрещинами надлома — и в беззащитных интонациях безучастного голоса, и в дымке обращенных в неведомые дали глаз. И все эти панты — слэнг, мат, циничность усталого романтика, перстни с черепами, чёрный лак, пивные бокалы, отступает в серую мглу, оставляя высвеченным только лицо, еще не прикрытое слетевшей и поспешно поднятой с пола маской.

В таком состоянии из Днепропетровска её отпускать не решились, и поменяли билет на поезд…

Но что же такое всё-таки есть КАЛЬВАРИЯ?

Симон Чорний

Фото Ігоря Петровського спеціально для МА «Арт-Вертеп»

Пов'язана інформація

• Сторінкі авторів 
  • Небо кухня мертвих (уривок)
• Медiа файли 
  • «Танґо мертвого міста»
• Автори 
  • Світлана Поваляєва
• Новини 
  • Чим вразить махновське Гуляйполе цього року? (Фоторепортаж із прес-конференції)
  • Другий міжнародний літературний фестиваль у рамках 14 Форуму Видавців
  • Поваляєва — не Барбі. Дитячі книжки — це не її амплуа, зате дорослих скоро вийде аж чотири
  • Читання і перевага. Що читають публічні українці?
  • Так вони прощалися. На випускному вечері Василь Шкляр вперше напився, а Світлана Поваляєва була схожа на тортик
  • Александр Кабанов: «Читатель всегда чем-нибудь возмущен»
  • Солоденькі «вершки», тільки трошки (інтерв’ю з Андрієм Портновим)
  • Сендвіч із поезії та ковбаси. Презентація збірки трьох молодих поетів «Цілодобово!» не обійшлась без епатажу.
  • «Гендер у трудовій книжці, або в усьому винні гроші, пиво та СРСР»
  • А ти хочеш оргазм з елементами порно? (Книжкова премія «Літературний Олімп»)
  • Шо було у Одесі? (про креатив, «Вертеп», літературу та одеські частини тіла)
  • Книжкова полиця-1(95), ефір 6. 10. 2006
  • Три відповіді Маріанни Кіяновської: маленька розмова про Велику літературу
  • Галицьке жіноцтво на кожен смак. Конспект суб’єктивних вражень (Фото-звіт другого дня Буквиці)
  • Романтичний вечір українського модернізму
  • Софія Андрухович і Андрій Бондар про літературу, книги і футбол
  • «МиZтецьки Zтрави» на цьогорічній «Буквиці»
  • Всеукраїнська книжкова виставка «Буквиця» — відродження української книжки на Дніпропетровщині
  • Малкович. Творческий вечер, перетекший в пресс-конференцию
  • Репорт Симона Чорного о первом дне «Буквицы»
• Товари 
  • Юрій Кох: «Смарагдовий жмуток казусів від вельми цікавих людей. КНИГА ПЕРША»
  • Світлана Поваляєва: «Замість крові»
  • Світлана Поваляєва: «Ексгумація міста»
  • Світлана Поваляєва: «Ексгумація міста» Audio-CD
  • Світлана Поваляєва: «Оріґамі-блюз» (новели)
  • Світлана Поваляєва, Вікторія Наріжна: «Камуфляж в помаді. Безсмертя в місті N»
  • Світлана Поваляєва: «Ексгумація міста»
  • Антологія: «Кіноромани: українські письменники про улюблені фільми (книжка+диск)»
  • Світлана Поваляєва: «Вррум-чарівник»
  • Світлана Поваляєва: «Вррум-чарівник»

Коментарі

НЕДАРМА-ТАКИ ПОВАЛЯЄВА З’ЇЗДИЛА ДО ДНІПРА. Як мінімум, вона зробила це для того, щоби зачепити якусь тонку, хворобливу і підвладну лише духові покійного Фройда струну в душі Симона Чорного. Який завжди пише з іронією, і ніколи – з пристрастю. А тут – на тобі...

Пристрасті хоч відбавляй. В стані афекта встиг нахамити українськокультурній громаді (БГ нам маловідомий! Може, ми ще й про Doors ніколи у своїх критих соломою мазанках не чули?), в найкращих традиціях радянської літературної критики (нє чітал, но асуждаю) безапеляційно визначити жанр поваляєвських творінь, ґвалтом приліпити жінці на обличчя гострим оком борзопісца побачену маску та висловитися про все це у найполум’яніших відтінках... Енергійно, що й казати.

Мене одне стурбувало: чомусь мучає передчуття, що справа тут не в мистецтві зовсім. І навіть не в осоружній авторові нефорській зовнішній атрибутиці. Може, пана Чорного виводить з себе факт існування розчарованих жінок з небеззахисними при цьому інтонаціями голосу? Жінок, які не схильні манірно хизуватися мікротріщинами надлому, аби ловити на них завжди готових до співчуття лицарів, наче мух на гнійну рану? В усякім разі, мені здається, що Сергієві Жадану, роман якого "Депеш Мод" також присвячений подробицям, може, й не нефорської, але дебело наркоманської юності, автор навіть не подумав би задавати питання, для чого йому, успішному письменнику, германісту, доценту, І ПРОСТО ДОРОСЛОМУ ЧОЛОВІКОВІ ТА БАТЬКОВІ ОДНОГО СИНА змальовувати все це в своїх книгах...

P.S. Випереджаючи спробу спішно та тріумфально звинуватити мене у фемінізмі, раджу спершу поміркувати про різницю між фемінізмом та ґендерними студіями, бо до першого я не маю жодного стосунку. Хіба що прохолодну напіввідразу.

Карфаген должен быть разрушен :))) Пламенно, респект :)))

Не удержусь. Столь поламенная апологетика, граничащая с соратничеством, впечатляет, убеждает и вызывает уважение. Респект вторично.
Однако, это пожалуй нескромно - гнать несомненно уважаемую мною г-жу Поваляеву из столицы нашей родины, города-героя черт-те куда ради фройдозалежного Симона Чорного. Ибо гораздо большее впечатление г-жа Повалява произвела на бесконечно уважаемую мною, хворобливим, авторку сей блистательной гнвной филиппики. И это симпатично.

Ну мне тоже кажется, что с Поваляевой немного палку перегнули, но это означает, что она не оставляет безразличной...

2Симон Чорний:
Поваляєву, каюсь, навіть не читала :) Чорний лак не люблю. В мотоциклетних чоботях зараз уже жарко. Після Жадана нічий опис наркотичної юності не вражає взагалі. З Поваляєвою посперечалися про Дереша, за Дереша ображаюся завжди і палко :) Враження в цілому непогане, навіть хороше, але мені взагалі з чоловіками завжди цікавіше.

Здається, звіт повний. "Ибо гораздо большое впечетление", ніж Поваляєва, на авторку не такої вже й гнівної філіпіки справила несподівана пристрастність в оцінках завжди саркастичного та зваженого Симона Чорного :) Що також, думаю, симпатично.

2Сергей Мамедов:
А що означає "с Поваляевой немного палку перегнули"? Мені не зрозуміло, хто саме перегнув?

"Прєстіж крєпчаєт..." , а "в роялі - далі - тихо плавають шпроти" ... так це зветься?:) палка (з наголосом на першому складі, принаймні в українській мові, точніше на сленгу "прутень" означає... ніби...), а то, шо пиздити їх усіх дрючком нещадно - усих тих гіпі-панків-готів-растаманів - то поза сумнівами. Не ображайся, Кусю, за Дереша: кожен має свою дещицю штучності (навіть (хай мені Всесвіт дарує) Жадан!)

2Сергей Мамедов:
да-да! Що значить перегнули? Тим більше, що мармиз характерної азербайджанської (слуш, да?) зовнішності на вечорі я не бачив! Аб’яснітєсь пліз-будь ласка!

З приводу статті Симона... Я думаю Поваляєва його "карабахом" зачипила, шота там у Симона якісь спогади пубертатного періоду заворушилися ;-).

Симон прихований шанувальник готської субкультури, котру чіпати смертним не дано! Люди, котрі потай під ковдрою тішаться... "Вампірскімі пєснямі" "Пікніка" і намагаються на людях ніколи не посміхатися дуже хворобливо сприймають стьоб над святинями і артефактами :) це стосується "адептів" будь-якого субкультурного скерування

2Чиж:
Не трожь пубєртат! Єто святоє! :))

2ЛюциФірка:
Всесвіт ніколи не подарує тобі Жадана, бо то є найтендітніша святиня і найсакральніший артефакт :))

А ображатися за Дереша – це в мене така стильна лицарська фішка. Можна важати, що Любко – літературна дама мого літературного серця ;) (сподіваюся, він на таку не-чоловічу характеристику не образиться?)

Якщо серйозно, то просто з часу виходу Культа всі довкола стільки разів аналізували Дерешеву "безвусість" замість того, щоб так само прискіпливо проаналізувати його тексти, що від характеристики "молодо-зєлєно" на адресу нашого молодого йога я автоматично стаю на кігті... Психоз, ма’ть... :)

гииии, да :( Всесвіт - безжальний
а до чого тут дерешева "безвусість"? саме ж про тексти і йшлося: до настільки структурно живого і стилістично довершеного екшну нашим "писателям" ще дряпатися і дряпатися - а от ці "рилічні одступи" і "рафінад-медитації" а ля Кастанеда-коельЙОМ-пережований в "Архе" - як на мене - якраз його "безвусість" і виказують :) то єдине, на чому Любка можна вполювати: він там занадто грузький та серйозний. І, на жаль, вторинний. Розумування псують всю гру! А Дереш - гравець вищої ліги :) (ото загнула ! :) аж як про Гарі Потера - ловець квідичної команди :))

До речі, про вторинність...
От чьо всі наші письменнико-поети примушуть слухати своїх героїв одну й ту саму байду з джетротала-дорза-вандерґрафінов усіляких та квінзов з тірексами!!! А?
Нє, шоп там "Сябров", Оксану Білозір, Ніну Матвієнко і Тріо Мареничі слухати!!!
:-)))))))

Р.S. ВІА Гра, теж... от чудокакхороша!

2 Куся
Ти просто як стюардеса па імєні Жанна Д'арк: всі амбразури встигла відстояти :) щоправда, захищати Дереша або Жадана - справа марна: ім по цимбалах, здається, будь-які наїзди наших солов'їно-готісскіх "критиків", а Паваляєва до захисту не надається яко(би) "втрачене покоління", там лише дефрагментація і форматування можуть зарадити :)

2 Чиж
бо "тут пахне масонами та їхніми ложами" :)

2 Чиж
...і не "байду", а "лабуду" :)

Да-да-а, короче, вообще непонятно ни для того, кто "втаємничений", ни для того, кто просто так...
Не, ну то, что Куся явно так сильно любит мужчин, что Поваляева ее никак не цепляет, а только то, что Симон "пристрасно" или "не пристарсно" отзывается о другой женщине, еще и писательнице... А Симон - молодец, по-моему. Сказал чувак свое уважительное слово про Кусю и снял с себя все замечания...
А тетки, по-моему, просто демагогию развели, и пара мужичков им реплики подкидывает...
А вообще Дереш и Жадан - прикольные. Прочитаю Поваляеву, скажу че-нибудь

2ЛюциФірка:
:))))) Я на стюардесу не тягну, я висоти боюся! :))))) На Жанну д’Арк, в принципі, теж, бо не менше боюся гарячого...

А захищати Дерешів та Жаданів будемо неодмінно і з честю, нехай їм буде хоч по лютнях, бо така вже наша примхлива лицарська етика! Я бороню їх не тому, що вони того потребують, а тому, що ношу в грудях палке лев’ячо-ричардське серце!!! :) (мдя, а об палках час солідно задуматися :)))

Якщо серйозно, то в "Архе" місцями і направду вгрузаєш не на жарт, але робота з сюжетом, наприклад, набагато сміливіша, ніж раніше. Починає попахувати махровою деміургією :) А щодо вторинності, так інколи все ж таки нелегко намацати межу між вторинністю та гіпертекстуальністю (о! от шо є насправді ознакою Дерешової молодості:))! ). Як мінімум, визначення цієї межі лежить на сумлінні кожного читача особисто. Оно, Бриних в рецензії на "Культ" довго, заумно і зверхньо розводився про пласкі та примітивні алюзії до По (це Йог-Соттот в нього алюзія до По, а, какаво!), і в упор не помітив там нагло та наголо покладеного Лавкрафта. А ще в назву рецензії чогось там про енцеклопедиста із дитячим кросвордом втюхав... Після такої ганьби у відставку самий час...

no woman - no cry? тьоткі - ето падстава? угу, чули, знаємо: ви, батєнька, сєксістЪ і мусчінскій шовіністЪ

Так, Кусю, ти мені Міська Бриниха нє чіптрожь! Якщо Бриня у відставку піде, то у нас тільки Григорій Штонь і лишиться :) З приводу махрової дєміурії ти дещо тої... ну, там оксамитова, може, чи velvet... :)

2Фермер Джайлз:
Чєго ж ето снял, всє замєчанія прямо под статьйой і вісять... Я слов назад не беру.

А тьотки знають, про що демагогію розводять...

2ЛюциФірка:
Хоча ми й справді трохи оффтопимо... :)

і знов до Кусі
"Як мінімум, визначення цієї межі лежить на сумлінні кожного читача особисто.".Яке у читача може бути сумління?! Окстісь, Кусю! У критиків сумління взагалі не повинно бути - лише фах (або "гіперфах", не подумай чого... :)) Відповідальність за текст несе винятково той, хто його сотворив. Пересиченість алюзіями взагалі у сучасній літературі забембала всіх (вже навіть "рок-н-рол мйортв", а постмодернізЪм досі нє!). Я не хочу - як стовідсотковий пересічний читач - нічого "намацувати", та щу й від сумління потерпати! Я хочу прочитати - і спрутеніти! :) Що, в принціпі, зокрема від дереша зі мною і сталося, але з "АЛЕ"... :)

2Куся:
Здається мені, що захоплення міфопоетикою Дерешового "Культа" і наголо підкладеним Лавкрафтом, дещо звужує феномен Дереша як письменника. Я знаю деяких людей, які взагалі проскакували місця, де з’являлись міфічні істоти та поринання у потойбічний світ, хоча потім, безперечно, починали усвідомлювати єдність сюжету. І тим не менше, Дереш, безперечний талан, адже йому вдалось зробити те, що Забужко зробила на почтку 90-х й Андрухович десь в той же час. Любко зміг в останні роки дати молоді зокрема і читачам взагалі, те , що вони могли сприйняти кожен за своїм інтелектуальним рівнем. Тобто, читач таки ставав майже співавтором і бачив своє: хтось Лавкрафта , хтось молодіжні субкультури, хтось легке чтиво (що теж набияка радість в українській літературі), хтось філософські людомудрованія... Тому, напевно, Дереша зрозуміти можна буде не "ричардовим серцем" а з урахуванням усіх можливих і неможливих методологій, років через -дцять, коли про нього як про Андруховича скажуть : "А що з нього візьмеш, написав трійко творів та списався, а зараз їздить по закордонах та торгує трохи іміджем, трохи есеями..."
Хоча, краще б я помилялася:))))

2Фермер Джайлз:
Незрозуміло, ви в дискурсі чи ні? Якщо ні, то чого лізете, якщо так, то що незрозуміло?

Може на Поваляєву переключитесь??? Стаття-то про неї буде... :) а то зробили тут із Дереша "культ" якийсь. :))) А? Тьоткі?

ще одне лицарське серце спалахнуло :)

Дійсно, тьоткі, що це ви тут розійшлися...
Ніхто навіть шановному Симону так і не сказав, що ж то таке Кальварія

По-перше: то таке львівське видавництво
По-друге: то з латинської мови перекладається як лиса гора, а взагалі так називали Голгофу
По-третє: у Львові так колись називалась Замкова гора, а під цією горою жила-була якась банда розбійників, яку на честь цієї ж гори називали кальварією. А гору так назвали, тому що колись на ній стояв замок, а потім люди дивляться, а там нічого і не стоїть вже... ото таке трапляється з людьми... і з горами...

2Nusya:
Ти -- не Nusya, ти -- Прохасько!!! ;)

Не думаю, щоби людину з ТАКИМ почуттям власної важливості й, відповідно, з такою здатністю до самозамилу(ю)вання, спроможну про ту горезвісну Доцю написати "... гора бессмысленного грязного теста, рухлядь, одетая в обоссанное тряпьё. Пьяная в драбада бельмоглазая мразь, куча разлагающейся плоти..." - буржуйсько милуючись при цьому власною соціальною асимільованістю, та й ЖУРНАЛІСЬКІСТЮ (доволі, до речі, вбогого рівня тих же інет-форумів - порівняно з Андрієм Бондарем, чи Вікою Селівановою, чи тими ж Бринихом та Васільєвим-младшим), могла би потішити Поваляєва... Стаття пана з претензійним псевдо більш, як на "атчот а тусе" також не тягне... (попалився на лінках :) - здав тєму, звідки вітер дме :)) ...але хрін з тою Поваляєвою, бо про неї писали багато, а читали мало, - допекло до печінки саме оце хворобливо-агресивне ставлення до описаних Поваляєвою персонажів! Така демонстративна огида "мєня-любімаго" до "етіх нєпрікасаємих"! Може, Поваляєва написала про те, про що мріяв колись написати цей пан... Кумедно, скидається на класову ненависть: "якщо паваляєва про таке пише, то хай вона сама при цьому (логічно) виглядає, як "гора бессмысленного грязного теста, рухлядь, одетая в обоссанное тряпьё. Пьяная в драбада бельмоглазая мразь, куча разлагающейся плоти..." - або ж тоді навіть не потикається рухати наші андеграундні святині! А то, падлюка, "взула і забула"! Хтось її питав взагалі, нашо вона дійсно їх рухала? :)

2ЛюциФірка:
Мене, чесно зізнатися, також цей полум’яний опис дещо шкрябнув. Ні, я теж, само собою, не приходжу в захват, споглядаючи такі хрестоматійні зразки людського зубожіння; в такі моменти почуваєш радше суміш огиди, жалю і злості невідомо на кого за те, що з людьми таке трапляється. Тут інше питання: з логіки автора статті виходить, що перш, ніж змалювати Доцю n років тому, Поваляєва мала попхатися до Дніпра й проконтролювати, в якому стані ця Доця перебуває зараз? І якщо цей стан плачєвний, то неодмінно про це написати (із поведінко-моделюючою метою)? Так тут вже тоді якимось народництвом заносить або романом-вихованням: мол, а будете, мої любі діточки, вживати всяку гидоту й тусувати в підозрілих місцях, що не подобаються вашим мамочкам і татечкам, і з вами таке, як із Доцею, буде.

Чи, може, тут справді якесь незадоволення тим, що не всі нефори стають Доцями, а дехто з них стає Поваляєвими й зі смаком та задоволенням згадує молоді роки? Щось таке, ніби розгублене обурення сексуально затюканого домостроївця, якому на схилі років якесь нахабисько повідомило, що успішно промастурбувало всю свою веселу юність, а волосся на руках так і не виросло...

Да-а-а, були тьотки тьотками, а тепер включайся полум’яне серце Чижа, аби захистити від такого соціально асимільованого Симона таку соціально дисимільвану Поваляєву.
Хоча права вона, блін, в дечому... Але й Симон правду писав про "И каждый из них десять лет учит роли, о которых лет десять, как стоит забыть». Описывать то, что интересует обычно лет в 17–20, но никак не позже" З єдиним уточненням: цікавить не у 17-20, а ціквили років 10-15 тому.

як на мене, все дуже просто: людина любить і зі вдячністю згадує свою юність (маю на увазі не лише Поваляєву, а взагалі), то, в якому антуражі минає та юність - не суттєво - от і все. про це, до речі Бондар колись написав у "Дзеркалі тижня" - єдиний, хто побачив за декораціями таку дуже просту і правдиву штуку :) я думаю, якби поваляєва 10 років тому була, скажімо, моделлю або дружиною молодого-борзого політика, то дія книжки відбувалася би по салонах та кулуарах (якщо взагалі би в такому разі книжки писалися :))

Тьотки!!!!!!!!!!!!! Схаменіться!!!!!!!!! Симон, як видно з коментарів до попередньої статті, не посвячений брахман, а лише ниций кшатрій, і йому ваші зауваження про моралізаторство та сексуально затюканого домостроївця швидше нагадуватимуть не справедливу критику, а просто об’єднання одних (тьоток) проти інших (дядька). І справа не у фемінізмі чи ґендерних студіях, а в тому, що за намагання зрозуміти бодай щось, теж можна добряче отримати. Ну, опіклась людина... Вперше написала не щось однозначно захопливе, але знайшла і тому що їй було не таке близьке, щось таке, що викликало цікавість, не відштовхнуло від роздумів на цю тему і пошуку в цьому напрямку. Тому, давайте дивитись у два боки...

Не встигаю я писати за вами!!!

2 ЛюциФірка-ЭкспертЪ:

По Вашому краще милуватись власною соціальною марґінальністю? :))) Є підозра, що це дві сторони одного процесу :)

І кста (на правах майже прочитавшого "Замість крові"), я теж, наприклад, не люблю всю оцю тусовочну колись молодь початку 90-х, принаймні дніпропетровську (іншу не знаю), від них завжди тхне власною нереалізованістю, дєбільним провінціоналізЬмом і провінціальними же понтами "ах какіє ми билі крутиє скільки бухла випили". Вони залишились десь там, в цьому йобаному "андіґраунді", вони не люблять грати концерти за гроші, вони не малюють за гроші "патаму шта іскуства ета же працес, за дєньгі - ета нє іскуства" - вони фактично привіди з минулого аніж сучасники (можна пографоманствую? ;-)) . Ті що залишились... тому що більшість або зпилася або відійшла в інші світи по передезу.

І в цьому відношенні до них я солідарізуюсь з Чорним. Во! Не люблю я їх...

Шкода що ми Симона засмусчалі тут, не пише нічого... :)))

2 Чиж
нє, йдеться не про замилування формами існування ("власно маргінальністю"! ОГО!) - цілком приєднуюся (читай вище - про дрючки): також не люблю "замерзлих у часі карбишевих" (бйоцца в тєсной пєчуркє Лазо :)) - йдеться про адекватне ставлення до людського існування як такого! Не кажучи вже про то, шо в совку вся ця тусня взагалі була доволі специфічною, порівняно з... ну, Фріско, наприклад :) Тіко не будемо зара розводитися про "здоровий шоубЫзнес", бо його у нас, так само, як і адекватної субкультури, не було і нема :) Про "не лабають (-не малюють - не пишуть) за гроші" - це ти дещо передав куті меду :) нема такого максималізму серед нормальних "митців", хай би і "колись тусівкових"! А Симона - да - хотілося б почути! (Сімоооооооооо-на! дєвушка маєй мєчти!.. гм, сорі, Кузьмін згадався :)
P. S. не схожа паваляєва на "дисімільовану"...

"передез" - гиииииииии - кльове слово - мало би дезерам сподобатися :)

...а взагалі-то, ось: коли вже так яро зачепилися за форму та наповнення (при чому, другої книжки, хоча, наскільки я зрозуміла, презентувалася у Дніпрі перша), то, значить, не вдалося Поваляєвій донести суть (принаймні так, аби тую суть второпали всі, а не лише поодинокі чутливі натури :)) - звідси висновок: хуйовий вона писатель :) о!

2Чиж:
А ваша, батєнька, зненависть до субкультур має такий системний, ґрунтовний та безапеляційний характер, що вже й сама починає тягти на субкультуру ;)) Пропоную вам із Симоном заснувати течію антисубкультурників (ЛюциФірку теж візьміть, вона впорається ;) А може, просто приєднуйтесь до скінів – накладних витрат менше буде...

Тільки пам’ятайте про те, що для пересічних дніпропетровців наші навколовертепні українофільні кола виглядають навіть не на субкультуру, а вже на сєкту якусь... Толкініст у повній парадній викладці на нашому фоні здається їм цілком нормальним, успішно соціалізованим громадянином... :)))

Кусю, повір мені, на тую "тусовку" без сльоз і огиди неможливо дивитися: половина - такого, як ото Чижик змальував, а половина - "гіпі - діти заможних батьків", мальчікі і дєвачькі в гламурррі і чоколаді, з мабілкамі і фєнєчькамі па 20 баксів! Колись хоч якась там "ідеологія" була (теж не абищо, ну та вже) - зара просто прутня і мракобєсіє. Але, чи воно гірше або краще за то, шо відбувається по нічних клюбах серед гєлєм вилізанних - крємом вимазанних? :) Банальна мисль, але ж, блін, глиба :) : життя - однакове і люди суть тварини :)

2 Л:

я в наркоманіях не розбираюся і читав тока в книжках жадана і поваляєвой, от... тому можу і ошібіцца, мені ото шо передОз, що передЕз - одінаково апсолютно :)))
а ваще прикольна очепятка! :)

2 ЛюциФірка: нажаль куті меду не передав, існує у нас тут "один з" з претензією на хвільософський склад розуму...

З приводу хуйовий писатель - нєєє! Вірніше, що хуйовий я спочатку думав сторінок так сто! :) А потім "тишком-нишком-навмання" дик і припленталась думка, що ні фіґа. Тому що в "Замість крові" немає ані зерна неправди. І це викликає захват. Заворожує" ;-) Ну і про те "чи може чоловік проникнути в глибини жіночої психіки" Іздрик теж праально сказав. Надиво жодної лажі...
Єдина помилка суто технічна код Дніпра - 0562, а не 0569 :)

2 Куся:

Толкієністи - ета їздець... Я краще українофілом побуду :)))

... ага, слухайте, озаріла мене мисль :) от дужже вже мене трафляють суперечки про "Чисте мистецтво" та "мистецтво за гроші" - прямо ота фройдівська струна (як в душі у Симона, котрого поваляєва допекла до пекла, чи то він її допік :) не зрозуміла) - я на ці теми реагую - як Куся на критику Дереша (тобто "стаю на кігті"). От дивіться: нашо далеко ходити в шоубізнес (хоч Скрипка на "Їхнії радівах" досі "нєхвармат"!) - зупинимось на суч. укр. літ. Дякуючи панам Азарову, Кучмі і таварісчу Пуціну (і - відповідно - геноциду проти української культури як російській державній політиці), українська книжка шалено дорога, випустити її складно, коштує вона утричі дорожче ніж увесь той марінінсько-шитовський безмитний "чорний нал". Видавництва мали роки три страшну скруту через різні вето (на закон про приватні видавництва), котрі так любило кучмо накладати - просто немов купки :) ; через конфлікт між згаданим законом та новими положеннями про ПДВ... Наклади української книжки, як відомо, мізерні (три тисячі - то вже ОГО!). Далі. Української літератури не існує в тілівізорі - значить її не існує взагалі... тобто, не буду розводитись - гадаю, суть про що я веду, зрозуміла. І от за таких умов приходить "маладой писатель" до видавця (зауважте, письменник, про котрого ніхто ніколи не чув, але - от буває таке - талановитий :)) і заявляє: "Я - звєзда! Я хочу штуку баксів за рукопис, стотисячний наклад і вісімдесят відсотків з продажу!"... варто щось пояснювати далі?.. :) більшість українських молодих письменників або музикантів прекрасно розуміють, скільки часу треба на те, щоби продукт бодай якось "пішов", розкрутився - на цьому етапі вимагати грошей і затято зіркувати не просто не має ані найменшого сенсу, а ще й може зашкодити... може, я занадто максималістично все тут "розчесала" - ясна річ, існує безліч різних нюансів, проте загалом - не варто так зневажливо ставитись до митців, котрі не заробляють своїм мистецтвом гроші :) Я просто хотіла сказати, що це невірно потрактовано як поза "ми бєдниє, но гордиє". Це не є прагнення "чистого мистецтва" - така поведінка продиктована об'єктивною реальністю... ось. Сорі за шарварок в думках - важко говорити виважено, коли тебе щось допікає до печінки.

Нєєє... нууу якщо запитати мене, то доля нахабства ще нікому не заважала, тільки тоді треба приховану камеру з собов взяти, щоби показати очі того видавця, а потім, ясна річ, продавати ці кадри за гроші:)))

Якщо серйозно, то як такої проблеми "чистого мистецтва" і "мистецтва за гроші" не існує. Існує проблема в людях, що займаються цим самим мистецтвом, в нашому випадку літературою. Вимагати наклад у 100 тищ енд гонорар в 5 тищ ненаших президентофф і йожику панятна що просто безглуздо. Але от вміти просувати себе, як опупенного літератора (або ж музиканта) просто необхідно! І це добре, що у нас є свої Дереш, Поваляєва, Жадан, Карпа, Сняданко, котрі вміють мотиляти ручко-ніжками для того, щоби не потонути в сметані. Але ж є і сотні інших талановитих, але ні грама не пробивних. Для кого фраза "шо я? піду грошей просити?" є відповіддю на всі запитання. І сидить він там собі десь в гаражику, бринчить струнами, або пише ночами щось і відкладає в шухляду. І бачить його творіння в гіршому випадку знайомі, в кращому місцева тусня.

Якщо ж брати ще глобальніше, то всі ми тут розумнички і поЙнімаєм, що без нормальної культурної політики з боку держави навіть з сьогоднішньої когорти "надій сучукрліту" вибереться нагору в кращому випадку один-два (не загнув?), та й у тих наклади будуть не три, дик сім тищ, що погодьтесь ніфіґа не рятує загальну ситуйовіну на книжковому ринку...

Бля!!! та не повинні вони "мотиляти ручко-ніжками для того, щоби не потонути в сметані"!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Для того у всьому цивілізованому світі існують літагенти, продюсери і таке друге... до речі, я щось не помітила, щоби хтось з перерахованих (окрім Карпи) просував себе як "опупєнного літератора"!

Не згоден категорично! Повинні! Тому як "у всьому цивілізованому світі існують літагенти, продюсери і таке друге", а не у нас. Я сподіваюсь Ви адекватно оцінюєте нашу країну? Як і я? Як таку, що не можна назвати цивілізованою? Та й самі тут писали що шоу-бЫзнєсу у нас в найближчі часи не планується.

З приводу "просування себе", можливо я не зміг правильно висловитися... але... скажімо так, мені набагато ближча позиція Карпи (прочитав дві книги, нічо’ не зрозумів, що це було, :-) але прочитаю і третю), аніж рафінованого замрійливого письменника, котрий чекає на свого (галелуя!) Літературного Агента, що прийде, пристроїть романчик у видавництво, видасть тищу балабасів на життя і зробить з нашої нєпрізнаной звєзди відомого пісатєля.

угу
жизнь - гавно, а послє нєйо - смєрть :)
в нашій постТрипільській Атлантиді, насмерть ураженій совком, позицію Чижа підтримую беззастережно :)
p.s. проте цькувати рафінованих не раджу, бо здоровий палп - це необхідне як на часі підгрунтя, а "рафінад" - це наше всьо :)))))))))))))))))
всім па-па

Я так розумію, що я, як завжди, виявився правим, всі мене підтримали, на тому і закінчуємо. :)))))

2 ЛюциФірка: ну... ти... ета... заході... єслі чьо... ;-)

Я лично эту суку знаю!!! Симон - респект! сразу почюял!!!! она же жрыт мужиков - как фрукты как в "Аризона дрим эта баба, и при этом типа такая вся кошка не при делах!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! а то вы сдесь базарите про непонятное норамльным людям, а мужик сразу понял

Резюмирую. Вот веселье, так веселье, тигрица моя. Настоящий схоластический диспут вышел. Не зря, значить, по клаве лупил, не зря...

2 Олег:

а тебя значит жаба давит, что не ты лузгаешь баб, как семечки, а такая вот сука, да? :)
тут что-то про периоды полового созревания писали, похоже к вам пожаловала одна обиженная кем-то в детстве особь:)
Чувак! Тебя пионервожатая, что ли, изнасиловала в 12 лет??? Или как?:)))))

p.s. хотя пишете вы в коментариях в натуре мудрёно как-то...

2Эквадор:
Почему ж вы так сразу: "кем-то в детстве обиженная особь"... Знаю людей, которые подобными фактами в своей биографии всю жизнь потом гордятся :) Типа, молодой – да ранний... Оно так жить попроще...

Прочол каменты. Смиялси.

Куся: А что это вы сразу на русский перешли? или вы только между собой шпрехаете на украинском?
я читать умею на двух языках абсолютно спокойно. так что не надо этих жертв

мая прєєєєєєєєєєлєссссссссссссссссссть :)
Не плакай, Олеже, я тебе в третій книзі главним гєроєм зробила

Nusya - не Прохасько. А Симон Чорний, замість швендяти по якихось маргінальних сайтах, міг би перед тим, як писати, поцікавитись в Інтернеті, що таке "Кальварія", котра існує вже 13 років і принаймні через це не мусить комусь пояснювати "що воно за одне". На тлі такої необізнаності закиди стосовно того, що Гребня мало знають, виглядають кумедно.
З повагою.
м. Київ

багато написали...
парафраз:
перше, те що вже казав - якби Поваляєва вийшла в фолієвській серії "Графіті", то її популярність виросла б на пару поверхів, а дуже здається, що там би вона була в тєму!;
друге, світлана дуже кльова поетка (як мінімум, максимум поезії в "ексгумації міста" - книжці) , це при тому, що ненавиджу наших ґіппі та панків, та трохи жив (а час від часу і продовжую жити) життям її героїв;
третє, афіґенно тащусь з бітніків, яких Поваляєва (як і Андрухович в останніх роботах) цитують не соромлячись;
четверте, усі забули про те, що саме Поваляєва в Дніпрі презентувала: а саме музичний компакт: http://www.artvertep.dp.ua/shop/cd/207/1086.html
- з точки зору музики (авторка Леся Герасимчук) - бездоганно; з точки зору виконання - супер! по-іншому ніж http://www.artvertep.dp.ua/news/516.html і в сто разів ліпше (не кажучи вже про сексапільніше:) ) ніж http://www.artvertep.dp.ua/shop/cd/194/709.html
п’яте - продам квиток на ім’я Поваляєва, зданий в місті дніпропетровську 8 квітня 2005 року
шосте: "Людина сама все на вертеп перетворює" (С. Поваляєва "Ексгумація міста", с.126)

Здравствуйте! Сразу хочу попросить прощения за то, что пишу по-русски, но по-украински я изъясняюсь коряво и с напрягами :)
Встретил Светлану (живем рядом), спросил, как там Днепропетровск? Она сказала, что "офигенно", что, мол люди там очень искренние и настоящие, в отличие от Западной Украины, что общение без подтекстов, что ей там хорошо было. Спросил, есть ли фотки - она сказала, что висят на вашем сайте. Зашел и очумел: раньше думал, что, как вы выражаетесь, "украинофилы" есть только в Западной Украине, но чтобы ТАКОЕ! и в Днепропетровске!.... Я потрясен! Как музыкант могу сказать, что Леся - поразительный композитор очень высокого европейского уровня - я уже давно мечтаю что-нибудь сделать вместе (я готов быть просто исполнителем :))
Как один из героев книжки, могу сказать, что, к сожалению, Светлана действительно нигде не врёт - многие из тусовки по этому поводу пребывают в бешенстве - считают, что она их использовала.
По поводу "суки" просто как мужчина не могу не высказаться: до сих пор встречал только влюбленных в Светлану, согласен, могут быть и другие мнения, но уважающий себя мужчина никогда не позволит себе выссказать что-либо подобное публично.
Людям из "Арт-вертепа" - огромное спасибо за укрепление надежды, что все с нашей страной хорошо! Большую часть сайта изучил с интересом, особенно над "Кравчуком" потешался!

Днепропетровск на мякине не проведешь. Автор, все отлично ты подметил. А вы тут про дереша и жадана пишете. Дереш и Жадан оффтоп в этом смысле. В хорошем смысле. По любому.

афтоп ф харошем смислє?
акакето? :)))))))))))))))))

	Коментар:

31 липня — 26 серпня

Виставка живопису
«25 см в квадраті»
(м. Львів)

Iншi події

 Експорт новин