Юлі - 5!
Довго не поновлювала сайтик - була в Стамбулі, сьогодні повернулася. Відсвяткували Юлясін день народження - нам вже 5! Цілу ніч напередодні вона прокидалася і питала “Ну коли вже ранок?!”, а потім півдня розбирала подарунки. Приходили гості - дівчата-стамбульчанки зі своїми дітками, так що свічки під оплески ми задували двічі!
Я дуже задоволена з того, що побачила. Юля зараз - це абсолютно інша дитина, ніж їхала з Києва. У неї горять очі! Вона світиться позитивною енергією і багато посміхається, вона вже добре ходить, повноцінно працює правою ручкою - їсть, малює, вдягає ляльок. Батьки бачать такі зміни і теж заряджаються позитивом. Юляся наїла щічки, як у хом”ячка, але дозу гормонів вже зменшили в половину - будемо сподіватися, що все нормалізується. А ще в мишки нове захоплення - вона навчилася читати і тепер годинами сама собі читає книжки, дуже зворушливо, тихенько і по складах
Ми привезли багато фотографій і відео - по-трохи буду викладати на сайті. Були в лікарні, відзняли лікувальний процес. Власне сам центр “Анадолу” заслуговує кількох слів. Сучасні, світлі і просторі корпуси, ніякого запаху лікарні, професійний підхід. Якщо зважити на те, що в процесі лікування дуже важливим є позитивний настрій маленького пацієнта і батьків - то медикам можна поставити тверду “п”ять”. Лікування тут перетворюють на гру - дитину зустрічають з іграшками і кульками, з нею спілкуються і жартують, після сеансу - малювання і забавки в ігровій кімнаті, з обов”язковим “приходь до нас завтра - ми будемо чекати! прийдеш?”.
Дуже правильно сказала Оксана, керівник “МедВояжу” (фірми, яка відправляла Юлю в Туреччину і яка зараз допомагає вирішувати усі побутові моменти перебування там): “Усі ми боремось за диво! Навіть якби був тільки один шанс з тисячі - він був би Юлін. Дуже багато позитивних думок величезної кількості людей скеровані на це.”
У середу в Юлі закінчується перший 20-денний курс опромінення. Завтра-післязавтра робитимуть контрольну МРТ. За її результатами призначать подальше лікування (відповідно, буде новий рахунок від лікарні). За кілька днів знатимемо точно, які плани в лікарів надалі, що Юлясю чекає, чи залишаються наші в Стамбулі ще на курс, чи приїдуть на невелику перерву додому.. Будемо чекати тільки позитивних новин. Все буде добре, по-іншому не може бути.
Серпень 15th, 2007 о 9:01 pm
Привіт, хочу теж привітати Юлечку, нехай Господь Бог береже це янголятко!
Здоров”ячка, посмішок і нехай все погане скоріше закінчиться
Рости Юлечко ВЕЛИКА -ВЕЛИКА :))
Серпень 18th, 2007 о 2:11 pm
Мене до глибини душі вразила Ваша історія, і мені враз захотілось такої маленької, сильної донечки! Я бажаю Тобі, дорога Юлечко, з нагоди Твого маленького ювілею міцного здоров”я і сонячної усмішки! Я вірю - Ти одужаєш і Бог завжди опікуватиметься Тобою та Твоїми батьками! Я обов”язково про Тебе розкажу своєму десятирічному синочку Стасіку. Хай він знає, які сильні і мужні дівчатка живуть в Україні! Терпіння і Вам, дорога мамо! Будьте мужніми, щоби не трапилось, думайте про хороше, і воно обов”язково матеріалізується! Хай вас Бог береже.