This version of the page http://www.personal-plus.net/179/913.html (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2007-08-16. The original page over time could change.
ГЕНЕТИКА ВОЙОВНИЧОЇ АНТИДУХОВНОСТІ / Персонал Плюс - №28 (179) 13 - 19 липня 2006 року
Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
русская версия | про видання | передплата | форум
свіжий номер | rss

ГЕНЕТИКА ВОЙОВНИЧОЇ АНТИДУХОВНОСТІ

№ 28 (179) 13 - 19 липня 2006 року
ХХ століття тероризували ідеології тоталітарного штибу. Вони й каменя на камені не залишили від величавої вікової споруди людської культури, що аристократично й гордо возноcилася над ХІХ століттям, від розміреного і розважливого плину історичного процесу.

Теперішню глобальну духовно-культурну руїну іноді намагаємося виправдати невблаганною діалектикою життя, тобто самопливом історії, а то й фатальністю надприродного походження. Злою силою, лихою долею, фатумом. Утім, спробуймо пояснити насаджуване в суспільній свідомості очікування, та й саме творення  кінця світу через рукотворну політику світових латентних структур, завваживши, що ці структури існують і діють не відколи проводяться міжнародні конференції на їхню тему, а впродовж усієї історії світової цивілізації.

Їхня політика не просто латентна, а публічно-латентна, тобто прихована на очах усіх і зрозуміла лишень для посвячених. Нинішній світ – це деформовані системи зі зміщеними центрами ваги, які в міру своєї розлагодженості, дисгармонії та відхилення від власної норми підвладні коригуванню ззовні та приведенню їх у стан взаємної конфронтації. Багаторівнева система самознищення в дії - такий основний підсумок кількатисячолітньої практики хитрощів у боротьбі із мудрістю життя, який дається взнаки усій цивілізації і будить її приспаний розум.

До створення системи самознищення упродовж останнього століття найбільше спричинилися такі руйнівні ідеології, як ленінський більшовизм, гітлерівський фашизм та юдейський нацизм. Вони мають спільне походження і випливають з філософії зла, піднесеного до рівня духовного абсолюту, від чийого імені його уповноважені (комісари, гестапівці, юдонацисти) на власний розсуд  порядкували (порядкують) долями підвладних підлеглих. Таким чином фактично запроваджувався (запроваджується) принцип боротьби з власним народом, який потрапляв (потрапляє) в цілковите підпорядкування злочинної духовно-політичної еліти, яка винайшла дієву форму зомбування співвітчизників та керування ними. Більшовики-ленінці (соціал-демократи) будували соціальний соціалізм, нацисти-гітлерівці (націонал-соціалісти) - національний, юдонацисти вже нині домагаються панування в усьому світі  на підставі старозаповітної «богообраності» єврейства.

Гітлерівський фашизм, побудований на національній (расовій) основі, який проголошував вищою арійську расу, діяв прямо, неприховано. Дуже швидко  розсекретившись, він був ущент розгромлений.

Не менш безпечним за німецький фашизм виявився російський соціалізм на соціальній основі, який проголошував прогресивність за соціальною належністю – «гегемона» соціалістичної революції, називав партійний диктат робітничою диктатурою, тим самим вводячи суспільство в оману своїми обіцянками соціальної рівності та справедливості. Його підступна зловісна суть й донині не повністю розсекретилася для широких мас і перетворилася в мрію низів пожити на державному утриманні.

В юдонацизмі ідея «богообраності євреїв» виросла із старозаповітного юдаїзму, аби перекласти вину за злочини юдонацистської політики на весь єврейський народ, як на цапа-відбувайла цієї політики.

Сіонізм – найбільша загроза світовій цивілізації. Який же зміст вкладаємо в поняття «сіонізму» нині?  Авжеж не патріотизм єврейської діаспори, яка прагне повернутися в «землю обітовану» і мати свою державу в Палестині (хоч переважна більшість їх нікуди не збиралася вирушати з обжитих Америки та Європи). Радше маємо на увазі ідеологію і методологію збирання та перекидання до Сіону єврейських мас до 1948 року - часу створення держави Ізраїль, а також характер «залучення» до цієї справи світової спільноти, передусім – державних механізмів Великої Британії та США. А після створення Ізраїлю  – стратегію і тактику перетворення штучно створеного вогнища близькосхідного конфлікту в заграву світової війни та постійну загрозу арабському світу та всій цивілізації.

Інтереси єврейського народу та єврейської держави в ідеології, методології, стратегії і тактиці цієї політики мало враховувалися й враховуються. І цей момент нехтування власне єврейським народним інтересом також називаємо «сіонізмом». Така поважна обставина й спонукає розглядати сучасний Ізраїль більше не як суб’єкт історичного процесу, а як об’єкт ширшої політики, в якій йому на його правах також відведено роль, але не тільки агресивну, а й жертовну. Ну чого варто цим політикам  за стародавнім звичаєм у якийсь терористичний спосіб принести в жертву  силу-силенну співвітчизників! А резонанс буде не менший, а більший за організоване винищення цією політикою євреїв у часи Другої світової війни за посередництва гітлерівського фашизму, що й дало підстави представити їх мучениками, а їхніх рятівників – праведниками світу, зосереджуючи увагу світової спільноти на євреях та їхніх проблемах як нібито винятково першорядних у світі.

Такий можливий і передбачуваний хід у стилі давно відомої політики також називаємо, авжеж неточно, «сіонізмом». Можливо, цю політику маємо називати за ознаками її походження, характером використання нею соціальних та національних спільнот, конфесій, різнопартійних структур та громадських рухів, поширенням у всьому світі, а головне – за войовничу антидуховність політикою левитсько-фарисейської духовно-політичної течії сучасності, чиє коріння простежується у всіх відомих документах минулого - П’ятикнижжі-Торі?

У Другозаконні виписано філософію зла – доктрину підпорядкування та керування за формулою всеохопного тоталітаризму в ідеалі, створеною священиками та жерцями-левитами у Стародавній Юдеї і зафіксованою в Біблії з прийняттям Другозаконня. Вона полягає в піднесенні лютої ненависті до рівня верховної духовної сутності та персоніфікації нетерпимості в Абсолюті, від імені якого його уповноважені здійснюють управління визначеними ними сторонами життєдіяльності соціуму. У Стародавній Юдеї формула всеохопного тоталітаризму стала основою формування теократії Єгови (Ягве), від чийого імені священики та жерці-левити порядкували долею одновірців та сусідніх народів, будували суспільство у дусі тоталітаризму, а після вигнання та розсіювання юдеїв серед інших народів використали їх як першу жертву і воднораз як знаряддя ескалації політики  філософії зла  у світі.

Від 1917 року найбільшою загрозою світовій цивілізації був ленінський більшовизм, з приходом до влади фюрера 1933 року – гітлерівський фашизм, нині – сіонізм.  У цих формах, на різних - етнічній, соціальній, національній, конфесійній - основах усі вони  реалізували (реалізовують) одну й ту саму політику, що її пропонуємо адресувати левитсько-фарисейській духовно-політичній традиції світових латентних структур.

З розглядом цієї проблеми ми вступаємо в сферу спецслужбівської методології, що опанувала державною, міждержавною і світовою політикою. З вузької оперативної діяльності потаємна методологія перейшла  в обшир усього суспільства, культури, цивілізації. Зруйнувавши структуровані й упорядковані традиційні стани суспільства, знищивши їх, а з-поміж них і найдосвідченішого історичного носія ідеї державності – аристократію, а згодом розправившись із конфесіями й підірвавши тим самим основи народної культури та суспільного життя загалом, політика спецслужбівської методології, що грунтується  на засадах левитсько-фарисейської духовно-політичної традиції, зрештою, інспірувала виникнення  віртуально-ірраціональної реальності у суспільствах на основі відхилення від здорового глузду і норм культури. Така реальність, а фактично ірреальність,  підвладна маніпулюванню та управлінню у глобальному масштабі її мерехтливо-віртуальної ірраціональності.

Методологія спецслужб не доступна здоровому глузду,  вона не дає змоги усвідомити  справжню суть подій: іншоназивання (інакомовлення) робить її невидимою і дає змогу безперешкодно діяти в публічно-латентній багатоликості. Що соціалістична на соціальній чи національній основі, що псевдодемократична демагогії (у формі ідеології) не викликають сумніву в суспільстві  і сприймаються всерйоз: вони формують поборників ідеї, обростають масами і спрямовують їх до боротьби, про справжній задум якої народні маси й не здогадуються. «Сценаристи» і «режисери-постановники» спектаклів на кону історії спостерігають за дійством осторонь, без коментарів.

Політику філософії зла маємо ідентифікувати за логічно-духовною, ідеологічною визначеністю, а не  за національною ознакою. Вона народилася в боротьбі з давньоюдейським народом, обравши його першою жертвою і знаряддям ескалації у світовому обширі, розсіяла його серед  інших народах і тепер виставляє його громовідводом. Цій теорії і практиці тисячі років. Образ цапа-відбувайла автори Другозаконня практично адресували самому юдейському народові, здійснюючи  свою політику і перекладаючи на нього на очах всього світового співтовариства провини та гріхи цієї політики, вимушуючи розплачуватися за неї, одночасно звинувачуючи людство в «антисемітизмі».

Насправді головні виконавці трьохтисячолітньої політики філософії зла - не євреї, а всі контрольовані чи й керовані нею (політикою) за етнічними, ідеологічними, релігійними, партійними та ін. ознаками спільноти,  рухи, організації та ін. У поточній практиці вона використовує жупел «антисемітизму» – агресивного звинувачення будь-кого в антиєврейській діяльності з політичною метою: для замовчування та заборони будь-яких небажаних їй ідей, висловлювань та справ. Облудно закидаючи «антисемітизм» цілим народам, націям, державам, ці політикани розбуджують  антиєврейські настрої в усьому світі і сіють міжнаціональну ворожнечу.

Політика агресивного звинувачення в «антисемітизмі» випливає з самої суті шовіністично-расового Другозаконня, згідно з яким ні в чому не повинні інші народи, гостинно приймаючи та рятуючи юдеїв, розсіяних межи ними Єговою за відступ від цього «закону», оголошуються гнобителями і підлягають закляттю-знищенню: «Якщо ти не будеш додержувати, щоб виконувати всі слова цього Закону... розпорошить тебе Господь серед усіх народів від кінця землі й аж до кінця землі...» (Повторення Закону, 28, 58 - 64); «І станеться, коли... ти навернешся до Господа, Бога свого, і будеш слухатися Його голосу в усьому... то поверне з неволі Господь, Бог твій, тебе... і дасть... усі ці прокляття на... тих, хто гнав тебе...» (30, 1 – 7); «Бо якщо будете ви конче виконувати всі ті заповіді... - то Господь вижене всі ті народи перед вами, і ви посядете народи більші й міцніші від вас. Кожне місце, що на нього ступить ваша нога, буде ваше... Не встоїть ніхто перед вами, - ляк перед вами й страх перед вами дасть Господь, Бог ваш, на кожен той край, що ви ступите на нього...» (11, 22 - 25) та ін.

 Численні приклади підтверджують, що для  розуміння сучасної міжнародної політики  та її базової основи потрібно звертатися до першоджерел філософії зла в її зловісній другозаконній суті і помічати реалізацію антиінтелектуальних, антидуховних, антисуспільних установок у конкретних фактах політичного  життя.

Олександр НЕЖИВИЙ
роздрукувати | обговорити на форумі

Інші статті номеру

  • ЗАКОН У ТЮТЮНОВОМУ ТУМАНІ
  • ПАРАД СТАРИХ НОВИХ ПРІОРИТЕТІВ
  • ВІДПОЧИВАЄМО РАЗОМ!
  • ПОЗБУДЬМОСЯ ЗВІРА!
  • ТАЄМНИЦЯ ПАРТІЙНОЇ КАСИ
  • АКАДЕМІЯ ВІТАЄ ПЕРШОКУРСНИКІВ

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.
Реєстраційне свідоцтво КВ № 6562 від 01.10.2002 р.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання.

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, pplus@iapm.edu.ua або за телефоном редакції (044) 490-95-19