Коли ставити прийменник “по”Одна з найпоширеніших вад нашого теперішнього мовлення — і усного, й писемного — надуживання конструкцій з прийменником по. У багатьох з них це по безпідставно замінило інші українські прийменники (і часто доречніші взагалі безприйменникові вислови). У таблиці лише деякі приклади, що їх наводить навчальне видання “Антисуржик”: Перевантаженість словом по призводить до штампованості мови. З ним вживаються структури, ненормативність яких уже мало пояснити лише неправильним вибором прийменника: “Передавали це ремесло по наслідству”; “Що уже зроблено по заповненню пустот?” Такі побудови, витіснивши природні, поширилися в офіційно-діловій, науковій, навчальній сферах, стали звичними в побутовому мовленні: “надій молока по фермі”; “позитивно характеризується по роботі”; “по своїх кормових якостях”; “по старій традиції”; “оцінка праці по кінцевому результату”; “визначається не по нормах зверху, а по фактичній необхідності”; “розірвали угоди по поважних причинах”; “по узгодженню з профспілковим комітетом”; “винагорода по підсумках роботи за квартал”; “працювати по складеному графіку”; “не по нашій вині”; “по підсумках результатів”; “по любому поводу”; “по спеціальній технології”; “по неуважності”; “по номіналу”; “по інерції”; “по вказівці”; “по великому рахунку”; “по закону”; “по категоріях”; “по максимуму”; “по старій звичці”; “по своїй сутності” тощо. Отже: 1) По функціонує в українській та російській мовах, однак у російській це один з найуніверсальніших прийменників, і конструкції з ним виражають велику кількість різноманітних відношень; 2) У нашій мові по вживають з іменниками, займенниками, числівниками, і ці структури передають такі відношення: а) часові (по обіді, приїду по святах, або після свят), б) об’єктивні (погладив по голівці, по коліна у воді), в) мети (пішов по воду, поїхав по рибу), г) кількісні (по 20 студентів у групі, працює по 12 годин на добу), просторові (по садочку ходжу, по діброві вітер віє). Як засвідчують приклади, прийменник по має великі функціональні можливості. Тож не слід їх обмежувати неправильним використанням цього слова.
Чимало конструкцій з прийменником по легко можна спростити без шкоди для змісту, утворивши природніші:
Буває — буваУживається як присудок у простому реченні. Усяк буває (бува). Виступає також як вставне слово при позначенні нерегулярно повторюваної дії у розумінні “часом, іноді, трапляється”; для вираження ймовірності чогось неприємного чи припущення. Тоді, природно, виділяється комами. “Зайду, бува, у корчму, люди п’ють, співають. Інші борюкаються, а я сиджу, мов німий, не беруть мене ні співи, ні борюкання” (Марко Кропивницький), “А що, як спитаю, чи не треба їм, бува, коням овса або якого борошна?” (Григорій Квітка-Основ’яненко). Підготував Борис РОГОЗА, ”Хрещатик” |
© Редакція газети "Хрещатик" Тел./факс: (044) 235-3260. E-mail: tata@kreschatic.kiev.ua |