Панівний, а не пануючий

У нашій класичній літературі лише зрідка можна натрапити на слово пануючий. Зате в сучасному мовленні, надто усному, воно явно переважає над природним і милозвучним панівний. Тільки й чуємо: пануюча думка, пануючі класи, пануюча мода. Ось і в газеті: “У Чорному морі спостерігається складна система течій, обумовлена дією різних сил в основному — пануючими вітрами”. Цей дієприкметник суперечить духу української мови, тому слід, виходячи з її традицій, завжди вживати панівний: панівна думка, панівні класи, панівна мода.

Не простив, а застудився

Українське дієслово простити вживається у розумінні “відпустити комусь гріхи; помилувати когось; рідше — вибачити комусь” і змістово пов’язується з такими іменниками, як прощення, проща (де маємо закономірне чергування звуків ст — щ): “Прости і помилуй нас, Боже!”, “Господь простить”, “Ганні здалося, ніби в голосі його вже звучить прохання помилувати, простити, але ні прощати, ні забувати щось вона не збирається” (Вадим Собко).

У російській мові є схожі за вимовою слова простыть і простить, які виступають з різними значеннями: простыть — застудитися; простить, прощать — простити, вибачити. Якщо хтось із українців каже: “Я простив (простила), вже підскочила температура”, то ця людина втратила здатність відчувати слово, глуха до мови. Треба: “Я застудився (застудилася)”.

Голова — глава

На позначення частини тіла в літературній мові вживають обидва слова, але останнє сприймається як застаріле і виступає в плані урочистому або іронічному. “Верба сріблиться, наче борода Чи шевелюра на главі пророчій” (Максим Рильський).

Стилістичні труднощі у виборі одного з цих іменників виникають, коли використовують їх у переносному значенні. Як правильно: голова чи глава делегації, уряду, науково-теоретичної школи, сім’ї тощо?

Тут маємо керуватися ось чим. Насамперед слово голова застосовують, щоб означити виборного керівника засідання, зібрання; виборного або призначеного керівника колегіальної установи. Голова (а не глава) зборів, голова виборчої дільниці, голова екзаменаційної комісії. Навпаки, до лексеми глава вдаються здебільшого тоді, коли йдеться про особу, котра стоїть на чолі якогось угруповання, громадського руху, напряму в мистецтві, науці і т. ін. Глава делегації, глава парламентської опозиції, а також — глава сім’ї.

Цікаво зазначити, що це слово може бути вжите й стосовно офіційної особи, якщо її пост чи посаду називають не повністю: глава держави, але Президент України, глава уряду, але Голова Кабінету Міністрів.

Мимохідь — мимохіть

Розрізняються значенням.

Мимохідь. Минаючи когось, щось. Переносно: не зосереджуючись на чомусь; між іншим; побіжно. “Хотіли мимохідь і ми додому зазирнути, та капітан не дозволив” (Григорій Тютюнник), “Мимохідь приголублений хлопець почервонів до сліз” (Олександр Ільченко).

У прямому й переносному значенні це слово часом варіюють з мимоходом. “Колись,— сама знаєш,— ах, я забула, що ти в наших колах не оберталась,— шпигнула вона Олену так, мимоходом,— одні свята тривали цілими тижнями, а тепер що?” (Ірина Вільде). Однак мовознавці не рекомендують використовувати прислівник мимоходом як синонім мимохідь. У вимові й графічно мимохідь іноді плутають із мимохіть, яке передає інший зміст. А саме — без певного наміру; несвідомо; мимоволі. “Хатня задуха паморочить голову, руки мимохіть простягаються до вікна” (Дніпрова Чайка).

Мимохіть ще вживають із значенням “з потреби”. “Директорові мимохіть довелося вдатися до адміністративних заходів” (з газети). Отже, прислівники мимохідь та мимохіть не синонімічні й не взаємозамінні.

Серцевий — сердечний — сердешний

Виражають різні поняття.

Серцевий — який стосується серця, призначений для його лікування. Серцеві ліки.

Тільки сердечний уживається в значеннях: 1. Пов’язаний із почуттями, настроями, переживаннями людини. “Його тягне звідсіль геть... від тої душної хати, що була свідком його думок гірких, його болів сердечних” (Михайло Коцюбинський). 2. Добрий, чулий; любовний. Сердечні люди, сердечні таємниці.

Тільки сердешний означає “той, що викликає співчуття, бідолашний”. “Вітер осінній реве і лютує. Дивлюся: під тином сердешна дитина, хлоп’ятко маленьке,— вся в латках свитина” (Борис Грінченко).

Програмний — програмовий — програмований

Ці три слова, маючи спільний корінь, відмінні семантично. Дуже часто в усному мовленні (а інколи й у писемному) плутають перші два — програмний і програмовий. Щоб не припускатися помилок, треба знати значення лексем.

Програмний — який містить у собі програму, сам є програмою. “Ілля Репін, вважаючи Мурашка одним з найобдарованіших своїх студійців, дозволив йому самостійно знайти тему для програмної картини” (з журналу). Окрім того, програмний означає “такий, що виражає широкий план, перспективу дальшого розвитку; передає ідеї, котрими керуються особа чи група людей у своїй діяльності”. “Вимога правди в мистецтві, яка так настійливо повторювалася в усіх програмних поезіях Шевченка, це разом з тим вимога дії, боротьби” (з журналу). Останнім часом у зв’язку з розвитком техніки поширилося словосполучення програмне управління.

Програмовий — який міститься в навчальній програмі. Програмовий матеріал, програмові вимоги.

Програмований — який здійснюється за допомогою програмування. Програмована система. Термін програмований пов’язаний з розвитком кібернетики і застосуванням її в різних галузях науки і техніки, у різних сферах життя. Зокрема, увійшов у вжиток зворот програмоване навчання. Він полягає у використанні для цього спеціально запрограмованих машин і пристроїв.

Підготував Борис РОГОЗА, ”Хрещатик”