Близько — біля

Близько, прийменник. Окрім іншого, широко вживається на позначення приблизної кількості при назвах міри, часу, числа. Близько восьми тисяч, близько п’яти годин, моєму дядькові уже близько шістдесяти років. “Я працював у Галичині близько двох місяців” (Олександр Довженко), “Вранці прокидаємось близько десятої години” (Леся Українка).

У такому розумінні дехто використовує і прийменник біля (коло). Як вважають автори “Словника труднощів української мови”, цього робити не слід. Біля (коло) потрібно вживати тільки на позначення місця: зупинився біля будинку; “На майдані коло церкви революція іде” (Павло Тичина).

Який — котрий — що

Далеко не всі знають, коли треба ставити той чи той займенник із цих трьох. Тож запам’ятайте. Який уживається в запитаннях, де йдеться про якість чи властивість кого-, чого-небудь або про дату певної події. “Який же він собою? Силач? Борець? Шибайголова? — Звичайнісінький собі чоловік,— відповів Блаженко, хмурячись,— такий, як би й я” (Олесь Гончар), “У якому ж році народився Мономахів онук?” (з газети). Котрий — який саме за ліком? “В котрому вікні він сидів? — знов спитав Микола” (Іван Нечуй-Левицький). Один з кількох; якийсь. “Треба ж усе те оберігати, щоб у такій метушні хтось... не поцупив котрої сулії” (Василь Кучер).

Який і котрий виступають як сполучні слова у складнопідрядних реченнях і є синонімами займенника що. Але котрий у цій ролі вживається рідше, бо поєднується переважно з лексемами, що позначають відтінки часу або виділяють щось чи когось. Котра година? “Ой нещаслива та дівчинонька, котра любить козака” (народна пісня).

Не можна поділяти думку тих, хто вважає, ніби що стосується лише предметів, а який — тільки людей. Адже ні усне мовлення, ні художня література не дають жодних підстав для таких тверджень. І що, і який, і котрий приєднують підрядні речення незалежно від категорії живого й неживого: “Вона, що носила у серці велике горе.., бачила тільки своїх синів, про них говорила” (Михайло Коцюбинський), “Дерево, що його зламала буря, розпиляли на дрова” (з газети); “Обоє глянули на похилу хату, яку срібним вінцем завершувало засніжене вікно” (Михайло Стельмах); “Онисько... у своєму довгому кожусі, котрий трохи не волочився по землі, смішив дівчат” (Панас Мирний).

Завдяки — дякуючи

Завдяки (кому, чому), прийменник, сполучається з давальним відмінком. Застосовується на позначення причини, що викликає бажаний результат. “І клумба ця, і латка асфальту виникли завдяки настійливості Лукії Назарівни” (Олесь Гончар), “Монтажник Яків Стецюра потрапив на весілля тільки завдяки протекції Галини Краснощок” (Любомир Дмитерко).

Неправильно вживають завдяки для називання негативної причини. “Урок не відбувся завдяки хворобі вчителя” (треба: через хворобу).

Зате у зворотах дякуючи допомозі, дякуючи підтримці, дякуючи добрій організації тощо доречне слово завдяки. Адже дякуючи, тобто висловлюючи подяку, є не прийменником, а дієприслівником і стоїть на місці, приміром, у такому контексті: “Подорожній відпочив і збирався йти, дякуючи господарям за гостинність”.

Щільний — тісний

Збігаються у значенні “який складається з осіб, предметів, розташованих одне біля одного”. Щільний (тісний) натовп. Оточити щільним (тісним) колом.

Тільки щільний передає зміст “такий, чиї складники міцно поєднані між собою”. Щільні шари атмосфери.

Тільки тісний уживається в розумінні “такий, у якому мало вільного місця, недостатньо просторий; що має менший, ніж потрібно, розмір; близький, спільний (про взаємини, стосунки)”. Тісне взуття, тісна кімната; тісна дружба, тісні контакти.

На адресу — за адресою

Багато рекламних текстів, що їх уміщують наші ЗМІ, закінчуються синтаксично безграмотним закликом звертатися за адресою. На запитання куди? відповідає в цьому випадку іменник із прийменником на, який означає напрямок дії. Листи надсилайте на адресу... По довідки звертайтеся на адресу...

За вживаємо тоді, коли треба вказати місце, де відбувається дія. Курси для вивчення іноземних мов розташовані за адресою...

Дещо про аналогію

Відомо, що аналогія — то подібність, схожість у чомусь між предметами, явищами, поняттями. Однак не всі мовці вміють грамотно поєднувати цей іменник з іншими словами. Хоча він і має відтінок книжності, але трапляється в різних стилях, зокрема в усно-розмовному. Сполучуваність лексеми іншомовного походження розвинулася під впливом синтаксичних зв’язків питомих українських слів близького значення. Найуживаніше керування при лексемі аналогія — прийменниково-відмінкова форма з плюс давальний відмінок — подібне до керування при словах зіставлення, порівняння. “Повільне обертання Венери становить особливий інтерес для її дослідження, оскільки тут напрошується аналогія з невивченою на Землі тропічною циркуляцією” (з журналу). Рідше аналогія сполучається з прийменниково-відмінковою формою до плюс родовий відмінок. Тут відчувається вплив керування при іменникові подібність. “Відомий мистецтвознавець Мутер гадав, що всі сюжети, крім замовлених, виникли у Рембранта як аналогія до його інтимних переживань” (з журналу). Аналогія до відомого факту, аналогія до тяжкої недуги.

У мовній практиці усталився вислів за аналогією до плюс родовий відмінок. За аналогією до відомого процесу. Поєднання слова аналогія з конструкцією між плюс орудний відмінок і безприйменниковий орудний відмінок теж трапляється досить часто. “Є певна тематична аналогія між романом Вадима Собка та повістю Михайла Чабанівського “Кам’яне небо” (з газети).

Фірмовий, а не фірмений

Російські прикметники із суфіксом — енн у багатьох випадках треба перекладати українськими з — ов: фирменный — фірмовий (а не фірмений, фірменний), казарменный — казармовий.

Підготував Борис РОГОЗА, ”Хрещатик”