Читачі запитують — відповідаємо

“Чи є відмінності у вживанні прийменників у й в у російській та українській мовах?”

Безперечно, є. І це ми покажемо на прикладах.

Між українськими прийменниками у та в немає ніякої різниці. Їхнє вживання залежить від позиції в тексті. На початку речення перед приголосним пишемо у. А після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, льв, св, хв) і між голосними ставимо в. Приміром, “У лісі багато грибів”, “Дівчина працювала в бібліотеці”, “Хлопець узяв у неї книжку”. Щоправда, таке чергування іноді неможливе. Це стосується лексем, які починаються тільки з в або тільки з у: вдача, вклад, вправа, вступ (і удача, уклад, управа, уступ — з іншими значеннями), взаємини, влада, властивість тощо; увага, узбережжя, указ, умова, установа, а також похідних від них; власних імен та слів іншомовного походження: Вдовенко, Врубель, Владивосток; Угорщина, Удовиченко, Урал, увертюра, ультиматум і т. ін. У поезії поряд із звичайною формою Україна часом уживають Вкраїна.

Російські прийменники у та в мають свої специфічні особливості, наприклад: “У него собирались гости” і “В его словах чувствовалась уверенность”. Зокрема у передає значення “поблизу, біля чогось”, якому відповідають українські коло, біля, край, при, перед тощо: у входа — біля (коло) входу; быть у власти — бути при владі; у берега — при березі, біля (коло) берега; у дороги — край дороги, при дорозі; у руля — за кермом; у рояля — за роялем, при роялі; у микрофона — перед мікрофоном. У кожному з цих випадків прийменник у в нашій мові неприпустимий.

У російського в українські відповідники у(в), до, на: завернуть в бумагу — загорнути в папір, тетрадь в клетку — зошит у клітинку, ходить в школу — ходити до школи, принять во внимание — взяти до уваги; в пользу, в рассрочку — на користь, на виплат. Є й інші засоби передавання цього прийменника: в один день, щель в ладонь, в пять часов, сказать в двух словах, в последнее время — за один день, щілина з долоню, о п’ятій годині, сказати двома словами, останнім часом. А які ж відповідники в російського по? Це “однойменне” по, з, за, на, через, до, а також орудний відмінок однини без прийменника: дежурный по школе — черговий по школі; пособие по литературе, экзамен по истории — посібник з літератури, екзамен з історії; по собственному желанию, по моим сведениям, по поручению — за власним бажанням, за моїми даними, за дорученням; по адресу, по виду, по заказу, по требованию — на адресу, на вигляд (і з вигляду), на замовлення, на вимогу; отпуск по болезни, по ошибке — відпустка через хворобу, через помилку (і помилково); коса по пояс, с 1999 по 2002 год, прийтись по вкусу — коса до пояса, з 1999 до 2002 року, припасти до смаку; идти по берегу — йти берегом. Можна перекладати й так: по получении, смотря по погоде, мероприятия по..., по обыкновению — після одержання, залежно від погоди, заходи щодо..., як звичайно.

Російський прийменник при — українські при, біля (коло), поруч, за, під час. При свидетелях — при свідках; при мне — біля (коло) мене, поруч зі мною; при условии — за умови; при коллективизации — під час колективізації. Інші засоби: при сём прилагается, при помощи скальпеля — до цього додається, за допомогою скальпеля.

Російському на можуть відповідати наш прийменник на, орудний відмінок без прийменника: на окне — на вікні; на днях, приехать на пароходе, обучаться на родном языке — днями, приїхати пароплавом, навчатися рідною мовою. Інші засоби: на следующий день — наступного дня, на всякий случай — про (на) всякий (всяк) випадок.

“Чому в сполученнях закон Архімеда, закон Ньютона перше слово пишуть з малої літери, а не з великої?”

У документах державного значення, коли йдеться про конкретний закон, це слово починається з великої літери: Закон України “Про вищу освіту”. Якщо ж воно не пов’язується з якимось конкретним законом або виступає в множині (керуємося чинним законом, за нашими законами), то пишеться з малої літери. Закон Архімеда, закон Ньютона — загальні назви, що належать до термінів, а в такому разі, як радять мовознавці, з великої літери треба писати лише прізвище.

“Як правильно — чистьте чи чистіть?”

Оскільки в 2-й особі однини наказового способу дієслово чистити має форму чисть, то в 2-й особі множини воно закінчується на -те: чистьте. Отак і правильно.

“Тягнути, тягти. Яке з цих дієслів нормативне, а яке — ні?”

У сучасній українській літературній мові обидві форми вважаються нормативними і вживаються паралельно.

“Я натрапляв у текстах на дієслова стелиться і стелеться. Мабуть, одне з них хибне?”

Якраз і ні. Це два варіанти одного дієслова; від стелитися 2-га особа однини теперішнього часу — стелиш, а від дієслова слатися — стелеш.

“Прошу розповісти про правопис графічних скорочень”.

Умовні графічні скорочення вимовляються повністю й подаються усічено на письмі. На місці скорочення ставляться крапки, при цьому зберігається написання великих та малих літер і дефісів, як і в повних назвах: півн.-сх. (північно-східний), півд.-зах. (південно-західний), Півн. крим. канал (Північнокримський канал), с.-д. — соціал-демократичний, с. г. — сільське господарство.

До найпоширеніших загальноприйнятих скорочень належать такі: акад. — академік, вид.— видання, гр.— громадянин, доц.— доцент, ім.— імені, і т. ін.— і таке інше, і под.— і подібне, напр.— наприклад, н. е. — нашої ери, до н. е. — до нашої ери, о.— острів, обл.— область, оз.— озеро, проф.— професор, р.— рік, річка, с.— село, сторінка, ст.— станція, сторіччя, т.— том.

Запам’ятайте: не ставиться крапка між подвоєними буквами, що вказують на множину: рр.— роки, тт.— томи, а також при скорочених назвах мір: м — метр, мм — міліметр, см — сантиметр, км — кілометр, кг — кілограм.

Якщо при графічному скороченні ми беремо початок і кінець слова, то на місці пропущених букв має бути дефіс: б-ка — бібліотека, вид-во — видавництво, ін-т — інститут, л-ра — література, р-н — район, т-во — товариство, ф-ка — фабрика.

Підготував Борис РОГОЗА, ”Хрещатик”

© Редакція газети "Хрещатик" Тел./факс: (044) 235-3260. E-mail: info@kreschatic.kiev.ua