Підкреслити — наголосити

Що таке — підкреслити? Це означає “вирізнити щось з-поміж чого-небудь”. Насамперед ідеться про написане: щоб виділити якусь його частину, під нею проводять риску. Тоді читач одразу спиниться на цьому місці в тексті. “Аркадій Валеріанович ще раз перечитує листа, помічає в ньому помилки, червоним олівцем жирно підкреслює їх і ставить внизу оцінку — двійку” (Михайло Стельмах). А в усному мовленні? У розмові, бесіді, лекції, аби привернути увагу до певного поняття, деякі слова, словосполучення, а то й фрази вимовляють гучніше, підвищеним тоном і таким чином підкреслюють сказане. Слухач реагує на це, зосереджується саме на тому, що виділене голосом, інтонацією. У цьому разі користуються лексемою наголошувати.

Названі дієслова виступають не тільки в конкретному значенні “виділяти на письмі”, “виділяти інтонацією”. З іменниками думка, проблема, завдання тощо вони вживаються переносно. Можна підкреслити зовнішній вигляд когось чи чогось і ставлення до когось чи чогось. Звернімося до газетних сторінок: “Блідість обличчя підкреслювала гарячий блиск його очей”, “Темряву ночі підкреслювало полум’я розкладеного багаття”. Часом у реченнях природніше звучать слова-синоніми відтінюють, показують, виявляють і под.

Наголошувати в переносному значенні вимагає після себе або прямого додатка в знахідному відмінку (наголошувати — що?), або додатка з прийменником на в місцевому відмінку (наголошувати — на чому?).

“Вони (молоді новелісти) наголошують відважність, наполегливість, колективізм, талановитість у характері нашої людини” (з журналу); “Щодо Максимовича, то слід сказати, що цей один із перших у нас збирачів і ентузіастів вивчення народної творчості першим наголосив на зв’язку “Слова” (о полку Ігоревім) саме з українською народною творчістю” (Максим Рильський). Буває, наголошувати поєднують з непрямим додатком у знахідному відмінку з прийменником на.

“Директор наголошував якраз на цю особливість свого заступника”. Така сполучуваність не виправдана.

Зал для глядачів, а не глядачевий

Як уже писав “Хрещатик”, нашій мові притаманні сполучення “присвійний прикметник плюс іменник”. Сестрин щоденник, батькова наука, бджолиний рій, Шевченкова хата. Якщо ж прикметник хоч і формально правильно створено, але він майже не вживається або використовується тільки в спеціальній літературі, то слід надавати перевагу сполученням “іменник плюс іменник у знахідному відмінку”. Не глядачевий зал, а зал для глядачів, не карасева юшка, а юшка з карасів, не підлогова щітка, а щітка для підлоги, не конюшинове поле, а поле конюшини (або конюшинище) тощо. До невдалих висловів можна також віднести: грубний дим, сиренні зойки, сінниковий лаз, скверова доріжка, сурмова музика, цибулинне насіння і под.

Нова мебель чи нові меблі?

За морфологічними нормами сучасної української літературної мови слова мебель, мебіль, мебля застарілі. Основною лексемою на позначення начиння приміщень, зазначає мовознавець Олександр Пономарів, є меблі. Цей іменник уживається в прямому і переносному значеннях. Наприклад, “Скрізь без ладу розставлені меблі: стільці, ослонці, канапи” (Степан Васильченко); “Він укупі ще з кількома подібними інвалідами належав до постійних меблів при всяких розправах” (Іван Франко). Найуживаніші похідні: мебляр, меблярка, меблювання, меблевий, мебльований, мебльовик, меблювати. Як назву керамічних плиток для личкування стін та інших частин будівель використовують множинний іменник кахлі: “Піч була з зелених водолазьких кахлів” (Григорій Квітка-Основ’яненко). Слова кахель (чоловічого роду) та кахля (жіночого роду) позначають одну таку плитку. Похідні: кахляр, кахлярка, кахлярство, кахлевий, кахляний, кахлярський.

Привести — призвести

Помиляються ті, хто вважає, що ці дієслова взаємозамінні. Аж ніяк. Перше з них треба ставити в його безпосередньому значенні, як ось у Панаса Мирного: “Чому вона не йде? Ходімо силою її приведемо”. Або в переносному розумінні “порадити”: “Один у другого питаєм, нащо нас мати привела?” (Тарас Шевченко). А також у таких висловах, як привести до пам’яті, привести в рух, привести до рівноваги тощо. А коли мовиться про щось таке, що спричиняє певні негативні наслідки, тоді маємо користуватися словом призвести (призводити). Призвести до безумства, призводити до біди, призводити до занепаду, призвести до захворювання і т. ін.

Торкатися — стосуватися — відноситися

Можуть уживатися синонімічно у значенні “мати відношення до кого-, чого-небудь”. Перших два слова сполучаються з родовим відмінком. Порівняймо: “Параскіца прийняла підслухану новину байдужо, наче вона не її торкалася” (Михайло Коцюбинський); “Із особливою любов’ю збирав професор Яворницький усе, що стосувалося життя й творчості поета” (Іван Шаповал). Хоча мовна практика засвідчує сполучуваність стосуватися до чогось, рекомендованим з погляду сучасної літературної норми є стосуватися чого. Рідше вживається синонімічний вислів типу відноситися до чогось. “Це швидше відноситься до категорії подвижництва” (Ліна Костенко).

Одним рядком
Неправильно		Правильно
по закону			за законом
по замовленню		на замовлення
по перерахунку		за перерахунком
по тарифу 			за тарифом
по команді	 		за командою
сам по собі		сам собою
купля-продажа		купівля-продаж
пливти по течії		пливти за течією
надсилати за адресою	надсилати на адресу
за наказом редактора 	з наказу редактора
взятися за роботу		взявся до роботи (діла)
приналежність до партії	належність до партії
раз за разом		раз по раз
до цих пір			досі, дотепер, понині
з деяких пір		з якогось часу
на перших порах		спочатку
лиш тільки 		як тільки, тільки-но
падіння виробництва		спад виробництва
навідмаш			навідліг
не сьогодні, так завтра	не сьогодні, то завтра
на сьогоднішній день		на сьогодні
у весь зріст		на весь зріст
ріст обсягів (чогось)		зростання обсягів
у живих залишилися		живими залишилися
по праці й честь		за працю й шана
пошліна			мито
таможня			митниця
молебен			молебень
молебний, молитвений будинок	молитовний будинок
зверх плану		понад план

Підготував Борис РОГОЗА, ”Хрещатик”

© Редакція газети "Хрещатик" Тел./факс: (044) 235-3260. E-mail: info@kreschatic.kiev.ua