Меморіального пам’ятника не буває

Читачі “Хрещатика” підказали нам й інші теми. Хоча б таку. Дехто, не замислюючись, за аналогією до висловів меморіальний музей, меморіальна кімната, меморіальна дошка каже: меморіальний пам’ятник. А це все одно, що масло масляне. Адже обидві лексеми передають значення “той, що служить для увічнення пам’яті”.

За спостереженням відомого українського мовознавця Олександра Пономаріва, досить часто до слів іншомовного походження додають зайве означення, оскільки мовці не цілком обізнані з семантикою запозичень. Наприклад, у словосполученнях вільна вакансія, захисний імунітет, пам’ятний сувенір перші складники не потрібні, бо вакансія — це вільна ставка, імунітет — захисна реакція організму, сувенір — подарунок на пам’ять. Під цим кутом зору невправно побудоване речення: “Через нестачу коштів МАГАТЕ мусить згортати свою діяльність, іншої альтернативи немає”. Альтернатива — то необхідність вибору між двома можливостями, тож слід було написати: альтернативи немає або іншого виходу немає. Не потребує жодних означень і вельми містке слово пріоритет (першість, верховенство).

Прикметники вірогідний та ймовірний дехто вважає за тотожні й пише: “Мені це відомо з імовірних джерел”; “Таке припущення — вірогідне”. А треба було в реченнях їх поміняти місцями. Бо вірогідний означає — цілком правдивий, достеменний, перевірений. А ймовірний — той, що його можна тільки припустити.

Варто звернути увагу на хибний вислів з точки зору, що є буквалістичним перекладом російського с точки зрения. По-українському цей вислів буде — з погляду: з погляду демократії, з наукового погляду, з естетичного погляду.

Читачі цікавляться: як правильно — пішов по воду чи пішов за водою? Це залежить від того поняття, яке ми вкладаємо у фразу. Якщо мовиться про мету руху, то потрібно ставити прийменник по (ходити по воду, по хліб, по гриби тощо); якщо про напрям руху — прийменник за (“Я йду по лікаря, бо захворіла дитина”, але “Я пішов за лікарем до його кабінету взяти рецепт”).

Відповідно до російських висловів “В чем дело?”, “Дело в том, что...” по-українському треба говорити і писати: “У чому річ?”, “Річ у тому (тім), що...”, а не “В чому справа?”, “Справа в тому (тім), що...” Зате запитання “Как обстоят дела?” в нашій мові звучить: “Як справи?”

Часто помиляються в тих випадках, коли будують українську фразу за зразком російських висловів как ни (“Как ни старался, а экзамен едва сдал”), какой бы ни (“Какой бы ни был твой результат, он работает на команду”) й пишуть та кажуть: як би не старався, як би не працював, який би результат не був і т. д. Таке калькування іноді навіть не дозволяє зрозуміти фразу. Крім того, частка не тут заперечує саму дію, призводить до плутанини. Щоб цього не було, треба висловлюватися правильно по-українському: хоч би як старався, хоч би як працював, хоч би який результат був. А замість як не дивно ставити хоч як дивно.

Так само російським висловам что бы ни, кто бы ни, где бы ни відповідають українські хоч би що (“Хоч би що він думав, хоч би що робив, а якась потаємна думка точить його серце, мов хробак...” — Михайло Чабанівський), хоч хто, хоч де (“Хоч хто казатиме — не слухайсь”; “Хоч де будеш, та я тебе знайду”.— Словник Бориса Грінченка).

Підготував Борис РОГОЗА, ”Хрещатик”

© Редакція газети "Хрещатик" Тел./факс: (044) 235-3260. E-mail: info@kreschatic.kiev.ua