Помаранчевий джаз... День третій

Після концерту-прелюдії Тшаска-Нєльсен-Уускила, своєрідного анонсу від харківського колективу “ Anno Domini ” та виступу молодого джазового покоління у концерті “Юніор рев'ю”, “Джаз без...” врешті розрісся у повну силу. Вчора на сцену “порохівки” вийшли уже досвідчені музиканти-професіонали, імена декотрих з яких відомі далеко за межами України.

Як зазначив Пьотр Козакєвіч, директор Польського інституту у Києві перед виступом цих “монстрів” джазової музики, “сьогодні ми маємо у Львові певний феномен - помаранчевий джаз. Адже грати його починали чорні музиканти, потім у Європі – білі...”. І джаз і самі джазмени на цьогорічному “Джаз безі...” є направду помаранчевими як за поглядами та переконаннями (судячи з їхніх розмов, коментарів та інтерв'ю), а також зовні – в одязі, стрічках на ньому і, звісно ж, візуальному обрамленні самої “порохівки”.

Атмосфера цього польсько-українського концерту за участю українсько-польського квінтету „Leo-M-Art” та вже цілковито польського і також квартету “Artur Lesicki Acoustic Harmony” була на диво затишною, притихло-гамірною і гармонійною. Музика того дня була чимось природнім в органічним, таким, що існує поруч тебе, у тобі, заповнює але водночас дозволяє розслабитися, думати про щось не зовсім музичне і провадити неквапні бесіди із сусідами по столику, пити прохолодне пиво, дивитися на романтичні вогники свічок... І – найголовніше – цілком розчинятися у Джазі...

Щиро кажучи, найкраще львівська публіка все ж сприйняла польський квінтет “Artur Lesicki Acoustic Harmony”. Їхня музика – п'янко-заворожуюча суміш фламенко, нью-ейджу та джазу. Нею музиканти просто захопили й підхопили поціновувачів доброго джазу, які аж до легкого болю в долонях нагороджували їх оплесками після кожної композиції, кожного вдалого штриха .

Марк Токар, контрабас, „Leo-M-Art”: “На концерті нам вдалося передати живість нашої музики”

•  Як ти ставишся до тих подій, які нині відбуваються в Україні і які, зокрема, зумовили “помаранчевість” цьогорічного “Джаз безу...”?

•  Мені було дуже приємно, що протягом того тижня, що я перебував у Києві, мені телефонували друзі з Польщі, які казали, що підтримують українців і дуже перепрошують що у цей момент вони не зі мною у Києві. Також розповідали, що у них у Польщі також відбувається страйк і вони пікетують українську амбасаду. Поляки добре розуміють, що зараз у Києві відбувається щось надзвичайне і що для нашої країни це важливий момент. Ми з Мартином Твердуном, який сьогодні грав замість Ендрю Валентайна (Ендрю Валентайн не виступав вчора з „Leo-M-Art” тому, що сьогодні за презентує власний проект, - О. К .), довгий час були в Києві, грали там просто на вулиці...

•  Як ти сам оцінюєш ваш виступ?

•  Нам вдалося перш за все основне – передати живість нашої музики, адже джаз – це справді музика свободи. Наш сьогоднішній виступ – це фестивальний варіант, а не та вихолощена музика, яку пишуть на студії. Ми не мали багато репетицій, щоб зробити все досконало і бездоганно. Але зробили основне - заграли живу музику.

•  Давно виникла ідея цього проекту?

•  Так, ще багато років тому. Але реалізувати її вдалося тільки цього літа, коли я зустрів барабанцика Бартека Старомєйського і труба чиста Ендрю Валентайна. Узагалі-то „Leo-M-Art” - це не сталий проект, у ньому має бути ротація, щоб підтримувалася живість музики.

•  Колись ти казав в одному з інтерв'ю, що саме у „Leo-M-Art” маєш змогу робити те, що тобі подобається. Це й надалі так?

•  Далі так, мені подобається те, що роблю. Зараз ми граємо традиційну сучасну музику. Вагомо також те, що у нас є Юрій Яремчук, який своїм шармом дуже збагачує цю творчість. Сьогодні замість Валентайна також грав Мартин Твердун - львівський саксофоніст. Він доволі молодий музикант, але у Львові є корифеєм. Грає вже давно, грав на всіх фестивалях “Джаз без”, але лише на джем-сейшнах. Зрештою, як і Кирил Абрамов. Це вперше їм обом вдалося грати в програмі.

... Пізній вечір добігав кінця, поволі перетворюючись у ніч. Проте публіка чомусь не відпускала музикантів, як звично. І музикантам не залишалося нічого іншого, як підхопити помаранчеві настрої і у такт всезагального скандування: “Ющенко! Ющенко!” вибивати ритм у барабани.

Оксана КЕРИК.

Довідка:

Квінтет „Leo-M-Art” (Україна-Польща)

Юрій Яремчук - саксофон

Ендрю Валентайн - труба

Кирил Абрамов - клавіші

Марк Токар - контрабас

Бартек Старомєйскі - барабани

Марк Токар , музикант, організатор та ідейний натхненник Jazz Проекту „ Leo ' m ' Art ” (Україна – Польща - США): „Спочатку про назву: Art – зрозуміло, Leo – Львів, а „ m ” – просо так, для зв'язки, бо інакше воно якось не звучало”.

Ідея виникла дуже давно, але тільки-но зараз реалізувалася, втілилася в життя. Власне, вона полягає у спілкуванні львівських та не львівських музикантів, в даному випадку ще поляка та українського американця.

Конкретного спрямування ця музика, цей джаз, не має, музиканти грають авторські речі, традиційний джаз, більш сучасний джаз. Це не є сталий проект, він може змінюватися, він відкритий.

Із Ендрю Марк Токар познайомився у Дніпропетровську на фестивалі, а з Бартеком – у Кракові на джазовій академії.

За словами марка Токара, фішка цього проекту та, що він вперше грає таку музику, яку любить, яку хоче грати. “Окрім того, я вперше займаюсь якоюсь організаційною діяльністю, нехай дуже мінімально, - каже він. - Вперше я роблю свідомо певні речі для свого міста та України. Я хочу зробити якісь реальні кроки, щоб джаз в Україні розвивався. Щоб це був глибокий та професійний розвиток. Я дійсно цього прагну. Я хочу, щоби була публіка, щоб вона розумілася на такій музиці, щоб майстерність наших музикантів зростала, щоб молодь залучалася до цього, щоб була якась джазова школа, - але все це тільки бажання та прагнення. Сьогоднішній проект – конкретний крок для цієї справи, реалізація якої є дуже тривалою, звісно, не на один місяць і навіть не на один рік – на все життя”.

Квартет “Artur Lesicki Acoustic Harmony” (Польща)

Артур Лєсіцкі - гітара

Пьотр Дзюбек - фортепіано, акордеон

Роберт Шидло - бас-гітара

Міхал Чвойда – барабани

Artur Lesicki Acoustic Harmony

Artur Lesicki Acoustic Harmony – це перший сольний проект джазового гітариста, творчість якого високо цінується в Польщі. Інструменталіст, відомий головним чином як співзасновник кращої польської групи електричного джазу “FUNKY GROOVE”, спрівпрацював з багатьма видатними особистостями польського джазу і популярної музики.

Нову формацію Artur Lesicki Acoustic Harmony, окрім лідера, утворюють відомі не лише у Вроцлаві інструменталісти: басист Роберт Шидло, барабанщик Міхал Чвойда та Пьотр Дзюбек, який грає на акордеоні й фортепіано. Від концертної прем'єри, яка відбулася у листопаді 2002 року на ІІ Вроцлавському джазовому фестивалі, цей проект користується величезним успіхом і визнанням не лише серед меломанів, але й серед критиків, доказом чого є номінування групи 2002 року на престижну нагороду вроцлавських медій – Нижньосілезький Діамант у категорії Дебют Року. Як свідчить сама назва групи, музиканти використовують у проекті лише акустичні інструменти з природним звучанням, що в поєднанні з їхньою майстерністю і відчуттям смаку створює неповторну цілісність – музику, сповнену тепла і позитивної енергії, витончену, приємну для вуха пересічного слухача і водночас цікаву для найбільш вимогливих меломанів.

У січні 2003 року група записала матеріал для свого першого альбому An Unbelievable Silence . На диску – переважно композиції Артура Лєсіцкого, хоча є й власні аранжування менш відомих джазових стандартів. Офіційна прем'єра диска, який видав всесвітньо відомий концерн Universal, відбулася 26 квітня 2004 року. Через кілька місяців виходу на ринок диск групи Artur Lesicki Acoustic Harmony “An Unbelievable Silence” був визнаний читачами й журналістами часопису “Гітара і бас” кращим гітарним диском 2004 року у категорії джазу.

Артур Лєсіцкі – гітарист, композитор, вже понад 10 років користується високим авторитетом у вроцлавських джазових колах. Завдяки всестороннім музичним зацікавленням він добре орієнтується в музичних жанрах, пов'язаних з блюзом, джазом, ф'южн, роком, і навіть популярною музикою. Попри це нині зосереджується головним чином на головному напрямку джазової музики. Професійну діяльність гітарист розпочав 1992 року виступами в дуеті HAND MADE (з Мареком Напюрковским). По кілька разів брав участь майже у всіх польських джазових фестивалях: Jazz Jamboree, Warsaw Summer Jazz Days, Poznan Jazz Fair, Jazz Nad Odra, Фестиваль джазових стандартів у Сєдльцях, Ґлоґовські джазові зустрічі та ін. У складі колективу FUNCKY GROOVE мав численні виступи за кордоном (зокрема, 1998 року протягом місяця гастролював у Німеччині).

Артур Лєсіцкі є лауреатом Міжнародного конкурсу джазових колективів Jazz Juniors 1992 у Кракові (нагорода з дуетом HAND MADE), Міжнародного фестивалю Poznan Jazz Fair 1994 (І і ІІ нагороди з групами FUNCKY GROOVE і SALTED PEANUTS), Академічного форуму культури у Кракові (І нагорода з групою FUNCKY GROOVE), нагороди “Ключ до кар'єри” фестивалою “Поморська джазова осінь” (з групою SALTED PEANUTS).

Упродовж 1995-1998 років Артур Лєсіцкі співпрацював з Кристиною Пронько в її групі Supersession II. Музикант є також одним з лідерів формації FUNCKY GROOVE. Ця група є одним найцікавіших у Польщі колективів, які виконують “electric jazz”. Звучання групи формують два гітаристи: Артур Лєсіцкі і Марек Напюрковскі. Їх доповнює ритмічна секція: один з кращих польських барабанщиків Марчін Яр та бас-гітарист Томаш Ґрабови (водночас член групи Walk Away). Репертуар групи складають переважно власні авторські композиції (головним чином - Артура Лєсіцкого), що базуються на оригінальному в цьому музичному жанрі співзвуччі гітар різного виду. Широкі музичні зацікавлення членів групи призводять до того, що у чистій джазовій музиці FUNCKY GROOVE виникають блюзові, латиноамериканські та фанкові елементи. Вже кілька років поспіль читачі “Jazz Forum” ставлять FUNCKY GROOVE на друге місце у категорії “група джаз-електроніки”. Перший диск групи FUNCKY GROOVE, виданий фірмою Polygram Polska, був визнаний читачами часопису “Гітара і бас” кращим джазовим гітарним диском 1997 року. Другий диск групи FUNCKY GROOVE “Go to Chechua Mountain” (за участі Ніппі Ної та Дороти Міськєвіч) переміг у щорічній анкеті “Гітари і басу” як кращий джазовий диск 2002 року.

Артур Лєсіцкі також бере участь у записах музики для театру й кіно. Співпрацював з багатьма відомими польськими джазменами: Збіґнєвом Намисловским, Войцехом Кароляком, Збіґнєвом Лєвандовским, Томашем Шукальским, Пьотром Бароном.

Музикант вже більше десяти років займається також педагогічною діяльністю (лекції на найбільших і найпрестижніших польських музичних майстер-класах у Пулавах, Болєславці, Іновроцлаві), нині працює також у Приватній школі джазу й розважальної музики Збіґнєва Чвойди у Вроцлаві.

Вибрана дискографія:

Artur Lesicki Acoustic Harmony – “An Unbelievable Silence”

Funcky Groove – “ Funcky Groove”, “Go to Chechua Mountain”

З Катажиною Ґронєц – “Emigrantka”

Salted Peanuts – „Jazzy Positive”

З Кристиною Пронько – “Supersession ІІ”, “Zlosc”

“Swiateczny swiat” (композиції Артура Лєсіцкого, різні виконавці – Дорота Міськєвіч, Пьотр Барон, Куба Станкєвіч та ін.)

“Mikolajowe nutki” – (композиції Артура Лєсіцкого, різні виконавці – Мачєй Бальцар, Марек Балата, Дорота Міськєвіч)