На шпальтах газет час від часу з’являються заголовки про неправомірні операції з земельними ділянками, використання їх не за цільовим призначенням, а також, найчастіше, про самовільне зайняття земельних ділянок.

У чому полягає самовільне зайняття земельних ділянок?

Як відомо, попередній вибір земельних ділянок для розміщення об’єктів, погодження місць їх розташування та інших питань, пов’язаних із вилученням земельних ділянок, передача земельних ділянок у власність або постійне користування, оренду, мають здійснюватися згідно з вимогами, визначеними Земельним кодексом України та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами. Процедура такої передачі залежить від правового режиму, місця розташування, розміру і цінності земельної ділянки.

Разом з тим, у будь-якому випадку підставою для передачі громадянам та юридичним особам, зокрема, земельних ділянок державної або комунальної власності є рішення уповноваженого органу.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Також, незалежно від різноманітності процедур передачі (надання) земельних ділянок, існує загальна вимога щодо необхідності визначення меж земельної ділянки та оформлення права на земельну ділянку.

Так, відповідно до частин першої і другої статті 125, статті 126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою (державного акта), та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Земельний кодекс України містить заборону щодо використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації (частина третя статті 125 Кодексу).

У зв’язку з цим, статтею 211 Земельного кодексу України самовільне зайняття земельних ділянок віднесено до порушень земельного законодавства, за яке громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

З урахуванням положень Земельного кодексу України, зміст терміну „самовільне зайняття земельних ділянок" розкрито у Законі України „Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Відповідно до абзацу десятого статті 1 цього Закону самовільне зайняття земельних ділянок – це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Таким чином, в основі самовільного зайняття земельних ділянок лежить порушення установленого порядку щодо передачі (надання) земельних ділянок з установленням меж та оформлення права на них. Це може бути, наприклад, відсутність рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади про передачу (надання) земельної ділянки державної або комунальної власності та (або) правовстановлюючого документа на цю ділянку.

Згідно з статтею 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах.

Повноваження державних контролюючих органів щодо своєчасного виявлення порушень земельного законодавства, в тому числі самовільного зайняття земельних ділянок, і вжиття заходів стосовно їх усунення визначені, насамперед, Законом України „Про державний контроль за використанням та охороною земель"

Зокрема, згідно з статтями 6, 9 і 10 цього Закону до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель (інспекції) належить вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.

Державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

Положення про Держземінспекцію затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 р. N 1958.

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, зокрема, мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов’язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Особи, які самовільно зайняли земельні ділянки, несуть цивільно-правову та адміністративну відповідальність.

Загальні підстави відповідальності за майнову та моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю інших осіб, визначені статтями 1166, 1167 Цивільного кодексу України.

Адміністративну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки передбачено статтею 53¹ Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зокрема, згідно з статтею 53¹ цього Кодексу самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У перспективі передбачається збільшити розміри адміністративних штрафів за самовільне зайняття земельних ділянок.

На виконання доручень Уряду Державним комітетом України по земельних ресурсах за участю Міністерства юстиції України та інших заінтересованих органів виконавчої влади розроблено проект Закону України „Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо посилення відповідальності за порушень вимог земельного законодавства)", який має бути внесений на розгляд Верховної Ради України у встановленому законодавством порядку.

Згідно з цим проектом розміри штрафів за самовільне зайняття земельних ділянок становитимуть: для громадян – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, для посадових осіб – від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельних ділянок чинним Кримінальним кодексом України від 05.04.01 не передбачено.

До набрання чинності цим Кодексом (до 01.09.01) діяв Кримінальний кодекс України від 28.12.60 (зі змінами), стаття 199 якого передбачала покарання за самовільне зайняття земельних ділянок, якщо за такі ж дії протягом року було застосовано адміністративне стягнення, у вигляді виправних робіт або штрафу, а у випаду організації групових дій, спрямованих на самовільне зайняття земельної ділянки, та безпосередньої участі у цих групових діях – позбавлення волі або виправних робіт, або штрафу.

За даними Державного комітету України по земельних ресурсах наслідком відміни кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельних ділянок є збільшення кількості цих порушень (вони становлять більше половини усіх порушень земельного законодавства, що виявляють інспекції) і, тому, має бути вирішено питання щодо її поновлення.

Проте, як показує історія розвитку суспільства і держави, рівень дотримання громадянами законодавства визначається рівнем їх правової свідомості та культури і більш дієвим за посилення відповідальності за вчинення правопорушень є виховування у них поваги до Закону.

Головний спеціаліст
Управління законодавства
з питань земельних відносин,
агропромислового комплексу
та охорони довкілля
Степенко Тетяна Леонтіївна