| Правове забезпечення реалізації політики гендерної рівності у системі органів виконавчої влади |
На шляху демократичного розвитку Україна прагне до створення громадянського суспільства на гуманітарних засадах. Україна останніми роками значно просунулася у вивченні та осмисленні гендерної проблематики. Ухвалення Конституції України створило нові правові гарантії формування громадянського суспільства. Вона закріпила нові засади громадянської організації суспільства та, зокрема, принцип рівності жінки і чоловіка. Гарантування Конституцією України принципу рівності прав і свобод громадян перед законом має важливе значення для розвитку діяльності органів виконавчої влади в напрямку забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків. Постановою Верховної Ради України від 29 червня 2004 року № 1904-IVсхвалено Рекомендації парламентських слухань "Становище жінок в Україні: реалії та перспективи", окреслюється становище жінок в Україні, зазначається, що протягом останніх років в Україні однією з гострих проблем залишається безробіття серед працездатного населення, переважну більшість якого становлять жінки. Розвиток українського суспільства на демократичних засадах потребує нового змісту правових норм, як важливого чинника регулювання взаємин між статями у суспільстві. Нагальною потребою сьогодення є прийняття правових норм, які б забезпечили розвиток статей як рівних, та гендерних відносин, як рівноправних, оскільки правове становище жінки на рівні суспільства і сім’ї є показником розвинутості політичного, соціального і правового державного устрою. При цьому ідеї рівноправності найширше можуть бути втілені з допомогою державного механізму реалізації та забезпечення гендерної рівності в усіх сферах життєдіяльності суспільства через систему державних структур. Державна політика сьогодні дедалі більше орієнтується на створення рівних можливостей для жінок і чоловіків, при цьому вона проводиться з урахуванням міжнародних документів, підписаних Україною. Це, зокрема, Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та інші. Підтвердженням цього є визначення Міністерства України у справах сім’ї, дітей та молоді головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики з питань рівності прав та можливостей жінок і чоловіків. Запровадження ефективної політики рівноправності передбачає наявність правової бази забезпечення фактичної рівноправності жінок і чоловіків, механізму захисту від дискримінаційного ставлення до себе як жінками, так і чоловіками. Створення національного механізму забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків, як сукупності засобів реалізації ними своїх прав і можливостей, має відбуватися насамперед через формування гендерного законодавства. Звичайно, правовим підґрунтям для реалізації жінками і чоловіками своїх рівних прав і можливостей мало б стати прийняття Закону про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, з урахуванням у ньому вимог і рекомендацій Організації Об’єднаних Націй, Ради Європи, інших міжнародних організацій, що передбачено у схвалених Постановою Верховної Ради України від 29 червня 2004 року № 1904-IV рекомендаціях парламентських слухань "Становище жінок в Україні: реалії та перспективи". В цьому контексті слід зазначити, що згідно із проектом Закону України від 02.12.2004 р. № 6074-1 "Про забезпечення рівних прав жінок і чоловіків та рівних можливостей їх реалізації", який внесений народними депутатами України К. Самойлик, В. Надрагою та прийнятий за основу 11.01.2005, для координації діяльності центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків при Кабінеті Міністрів України утворюється консультативно-дорадчий орган - Рада рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. До функцій цього органу пропонується віднести: участь у виробленні стратегій держави в сфері рівності прав жінок і чоловіків; розроблення необхідних заходів щодо забезпечення рівності прав жінок і чоловіків, утвердження паритетної демократії в державі; сприяння поширенню інформації з питань, що стосуються забезпечення рівності прав жінок і чоловіків; ініціювання наукових досліджень з питань, що стосуються соціального статусу жінок і чоловіків; аналіз проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів, державних програм, комплексних планів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади щодо дотримання принципу рівності прав жінок і чоловіків з метою вироблення рекомендацій та шляхів їх усунення; вивчення та узагальнення стану роботи в органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності з метою виявлення дискримінації та обмеження за ознакою статі; налагодження взаємодії органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій (за згодою) з питань підвищення соціального статусу жінки в державі; проведення координації науково-методичної роботи, спрямованої на соціально-правовий захист жінок і чоловіків; контроль за процесом виконання органами виконавчої влади, керівниками підприємств і організацій нормативно-правових актів та цього Закону з питань дотримання рівності прав та можливостей жінок і чоловіків; схвалення та подання в установленому порядку, відповідно до статті 18 Конвенції ООН, на розгляд періодичної державної доповіді про виконання в Україні Конвенції ООН щодо ліквідації всіх форм дискримінації жінок; співпраця з міжнародними організаціями, відповідними органами зарубіжних країн з питань прав жінок та дотримання міжнародних стандартів рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у суспільстві. У цьому проекті Закону передбачено також повноваження спеціально-уповноваженого центрального органу виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у забезпеченні рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Однак прийняття такого закону не вирішить усіх проблем у цій сфері. Державне забезпечення гендерної політики має передбачати наявність системи державних інститутів, діяльність яких має бути спрямована на втілення принципу гендерної рівності в усі сфери життя суспільства. Необхідним є також визначення механізму взаємодії органів державної влади в цьому напрямку та обсягу їх повноважень, відповідальності за порушення у цій сфері. Згідно з Указом Президента України від 25 квітня 2001 року № 283 одним із головних напрямів діяльності органів виконавчої влади визначено реалізацію державної політики щодо поліпшення становища жінок, створення більш сприятливих умов для забезпечення жінкам рівних з чоловіками можливостей брати участь у політичному і суспільному житті держави. Значна увага Уряду приділена цьому питанню, про що свідчить те, що згідно з дорученням Прем’єр-міністра України В.Януковича від 10 липня 2003р. № 14454 міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям доручено при розподілі функціональних обов’язків між заступниками Міністра, керівника іншого центрального органу виконавчої влади, Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови місцевої державної адміністрації передбачати покладання обов’язків щодо забезпечення рівності прав жінок і чоловіків на одного із заступників. Кабінет Міністрів України постановою від 6 травня 2001 р. № 479 затвердив Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності у суспільстві на 2001 - 2005 роки. Згідно з Національним планом Мін’юсту разом з Академією правових наук України та громадськими організаціями доручено провести експертизу законодавчих актів України стосовно забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (гендерну експертизу) з метою приведення законодавства України у відповідність з міжнародними актами і договорами. В рамках спільного з ПРООН проекту розроблено наказ Мін’юсту „Про затвердження Методичних рекомендацій щодо здійснення гендерно-правової експертизи нормативно-правових актів" (затверджений 09.09.2004 № 102/5), метою якого є визначення механізму проведення аналізу чинного законодавства України на відповідність міжнародно-правовим документам з прав людини щодо дотримання й реалізації прав жінок і чоловіків. Робота по здійсненню цієї експертизи проводилася структурними підрозділами Міністерства. Результатом цієї роботи стали підготовка та подання на розгляд Кабінету Міністрів України пропозицій щодо необхідності удосконалення нормативно-правової бази України в частині гендерної складової. В межах спільного з Програмою Розвитку ООН проекту „Правове забезпечення реалізації політики гендерної рівності у системі органів виконавчої влади" р обочою групою з числа працівників Центру правової реформи і законопроектних робіт, Мін’юсту, Мінсім’ядітимолоді, експертів та науковців було підготовлено декілька проектів нормативно-правових актів, спрямованих на впровадження гендерної політики у систему національного законодавства та, зокрема, у діяльність органів виконавчої влади. Це проекти Указів Президента України „Про внесення змін до Положення про Міністерство України у справах сім’ї, дітей та молоді" та „Про вдосконалення роботи посадових осіб центральних та місцевих органів виконавчої влади, на яких покладається виконання функцій по забезпеченню рівності жінок і чоловіків". Необхідність у підготовці першого проекту виникла у зв’язку з прийняттям Указу Президента України від 30 липня 2004 року № 852 „Про Положення про Міністерство України у справах сім’ї, дітей та молоді" та визначенням його головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики з питань рівності прав та можливостей жінок і чоловіків, внаслідок чого постало питання про визначення кола повноважень цього органу в напрямку забезпечення політики гендерної рівності. Проектом Указу Президента України щодо визначення повноважень спеціального центрального органу виконавчої влади, на який покладається реалізація державної політики в сфері забезпечення гендерної рівності, передбачається розширити коло його повноважень з метою здійснення ним координації та забезпечення на рівні міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади діяльності щодо утвердження гендерної рівності у суспільстві. Так, передбачається встановити, що Мінсім’ядітимолодь України, крім вже наведеного у Положенні, відповідно до покладених на нього завдань: здійснює гендерний аналіз становища жінок та чоловіків на національному рівні, за результатами якого подає до Кабінету Міністрів України один раз на рік звіт про реалізацію в Україні гендерної політики; здійснює координацію діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, спрямованої на впровадження рівності статей в усі сфери життя; проводить інформаційно–роз’яснювальну роботу у засобах масової інформації з питань забезпечення гендерної рівності; здійснює розроблення заходів, спрямованих на реалізацію забезпечення рівності прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства; здійснює врахування гендерної складової при формуванні всіх суспільно важливих програм і проектів; формує Національний план дій з утвердження гендерної рівності; здійснює контроль за дотриманням гендерної рівності при вирішенні кадрових питань в центральних та місцевих органах виконавчої влади; організує навчання державних службовців з питань реалізації рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Проектом Указу Президента України щодо вдосконалення роботи посадових осіб центральних та місцевих органів виконавчої влади, на яких покладається виконання функцій по забезпеченню рівності жінок і чоловіків, пропонується визначити конкретний перелік функцій, що мають здійснюватися цими особами з метою забезпечення гендерної рівності. Згідно з цим проектом керівникам центральних та місцевих органів виконавчої влади доручається покласти виконання функцій щодо забезпечення рівності жінок і чоловіків на одного із своїх заступників. Передбачено також установити, що посадові особи центральних та місцевих органів виконавчої влади, на яких покладені функції щодо забезпечення рівності прав і можливостей жінок і чоловіків, організовують, в межах своїх повноважень, роботу відповідних органів виконавчої влади в напрямку: - забезпечення врахування фактора рівності чоловіків і жінок у відповідній сфері діяльності; - здійснення аналізу реальних суспільних відносин з огляду на рівність статей та подолання в них асиметрії, дисбалансу, що складаються на відповідній території чи в галузі; - здійснення співробітництва з жіночими та іншими громадськими організаціями, узагальнення інформації, що надходить від них, щодо моніторингу стану дотримання рівності жінок і чоловіків, та спільного вироблення шляхів усунення дискримінації за ознакою статі; - проведення постійної інформаційно–пропагандистської діяльності щодо ліквідації всіх форм дискримінації за ознакою статі; - сприяння розвитку паритетної активності, пошуку нових форм соціальної рівноваги чоловіків і жінок; - здійснення заходів, спрямованих на формування гендерної культури населення; - здійснення контролю за виконанням законодавства із забезпечення рівності прав і можливостей жінок і чоловіків; - забезпечення розгляду та аналізу звернень громадян з питань рівності прав і можливостей жінок і чоловіків, причин, що їх обумовлюють; - організації прийому громадян з питань їх дискримінації за ознакою статі; - організації регулярного навчання працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади з питань гендерної проблематики. Важливим є запровадження для керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади звітності про проведену ними у цій сфері роботу та персональної відповідальності за невиконання обов’язків щодо забезпечення рівності жінок і чоловіків. Зазначені проекти Указів Президента України передбачають визначення механізму реалізації державної політики органів виконавчої влади в сфері забезпечення гендерної рівності. Прийняття зазначених проектів має окреслити повноваження органів виконавчої влади у напрямку реалізації принципу гендерної рівності та створити основу подальшого розвитку гендерного законодавства України. Таким чином, державою та Мін’юстом, зокрема, багато уваги приділяється створенню спеціальної нормативно-правової бази для реалізації жінками і чоловіками своїх прав і можливостей в рівній мірі. Проте реалізація конституційного принципу гендерної рівності на практиці можлива за умови формування розвинутої системи права та політичної й правової культури населення. Долання традиційних гендерних стереотипів - потреба етапу розвитку України у контексті розбудови нових форм міжнародного спілкування. Додержання прав людини, партнерство між жінками і чоловіками в усіх сферах життєдіяльності є основою становлення і розвитку демократичного суспільства, його цінностей та зростання добробуту і благополуччя кожної родини. Заступник начальника Управління |
| На попередню сторінку |